INCREASING THE EFFECTIVENESS OF LYCEUM STUDENTS’ SPOKEN COMMUNICATION 


 Liudmyla Halaievska – Junior Researcher, Department of Ukrainian Language and Literature, Institute of Pedagogy of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.


DOI: https://doi.org/10.32405/2411-1317-2020-4-161-168

Завантажити (Pdf)

The article outlines the factors that are important for effective oral communication. It focuses on various approaches and views presented by domestic and foreign psychologists and educators on the research problem. It defines the semantic field of the concept "communication". The article also reveals the public role of language and the functions that are implemented while the person speaks as well as the factors of communication development and the ways of its improving. The theory of speaking activity is analyzed, according to which the speaking activity assumes the presence of such components as the motive (what the person speaks for); the goal (what results of communication they want to achieve); the structure. It is proved that keeping to objective and general conditions (a unified system of codification and decoding of information), as well as the general vocabulary of communication participants contribute to increasing the effectiveness of oral communication. Linear models of effective communication, their positive aspects and drawbacks have been analyzed in the article. The attention is focused on the importance of mastering them by lyceum students as they are vital in the process of socialization, as well as on the didactic opportunities in high school to improve the effectiveness of spoken communication of lyceum students. 

 Keywords: intercourse; communication; speaking activity; communication models; aspects of communicationу; communication functions; spoken genres; lyceum students.

 Людмила Галаевская, младший научный сотрудник отдела обучения украинскому языку и литературе Института педагогики НАПН Украины, г. Киев, Украина.


ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ УСТНОРЕЧЕВОЙ КОММУНИКАЦИИ УЧАЩИХСЯ ЛИЦЕЯ

 В статье определены факторы, важные для эффективной речевой коммуникации. Сосредоточено внимание на различных подходах и взглядах отечественных и зарубежных психологов и педагогов на проблему исследования. Определено смысловое поле понятия «коммуникация». Раскрыты общественная роль языка и функций, реализуемых в речи каждого человека, факторы развития коммуникации, пути ее совершенствования. Проанализирована теория речевой деятельности, согласно которой речевая деятельность предполагает наличие компонентов – мотива (для чего человек говорит) цели (чего хочет достичь в результате общения); структуры. Доказано, что повышению эффективности речевой коммуникации способствует соблюдение объективных и общих условий (единой системы кодификации и декодирования информации), а также общий словарный запас участников общения. Рассмотрены линейные модели эффективной коммуникации, их положительные аспекты и недостатки. 
 Ключевые слова: общение; коммуникация; речевая деятельность; модели коммуникации; аспекты общения; функции коммуникации.

 Людмила Галаєвська, молодший науковий співробітник відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ, Україна.
  
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УСНОМОВЛЕННЄВОЇ КОМУНІКАЦІЇ УЧНІВ ЛІЦЕЮ

У статті визначено психологічні чинники, важливі для ефективної мовленнєвої комунікації. Зосереджено увагу на різних підходах і поглядах вітчизняних та зарубіжних психологів, лінгвістів, педагогів на проблему дослідження. Доцільність розвідки обґрунтована й мотивована потребою увиразнення проблеми теорії й практики навчання української мови на засадах компетентнісного підходу. Окреслено смислове поле поняття «комунікація», що є джерелом розвитку комунікативних можливостей особистості. Розкрито суспільну роль мови та функцій, що реалізуються у мовленні кожної людини, чинники розвитку комунікації, шляхи її вдосконалення. Обґрунтовано актуальність психологічних чинників для результативного процесу мовленнєвої комунікації. Проаналізовано теорію мовленнєвої діяльності, згідно з якою мовленнєва діяльність передбачає наявність компонентів – мотиву (для чого людина говорить); мети (чого хоче досягти в результаті спілкування); структури. Робиться акцент на удосконаленні знань основних комунікативних ознак мовлення, а також техніці мовлення як основному шляху досягнення згоди при мовленнєвій комунікації. Доведено, що піднесенню ефективності мовленнєвої комунікації сприяє дотримання об’єктивних і загальних умов (єдиної системи кодифікації та декодування інформації), а також спільний словниковий запас учасників спілкування. Розглянуто лінійні моделі ефективної комунікації, їх позитивні аспекти й недоліки. Акцентовано увагу на важливості їх опанування саме учнями ліцею з огляду на життєву значущість у процесі соціалізації, що дасть змогу сформувати різнобічно розвинену й соціально активну особистість, якій притаманна справжня культура спілкування, котра сповнена поваги до рідної мови, вміє вести діалог, дискутувати, толерантно відстоювати свої погляди, точно й аргументовано висловлювати свої думки, дотримуючись при цьому норм і правил мовленнєвої поведінки. Охарактеризовано умови підвищення ефективної комунікації. Визначено й прокоментовано мовленнєві вміння, на формування яких необхідно звертати увагу педагогам-предметникам. Деталізовано чинники, які забезпечують ефективність комунікації, і фактори, що зумовлюють виникнення комунікативних перешкод.
 Ключові слова: спілкування; комунікація; мовленнєва діяльність; моделі комунікації; аспекти спілкування; функції комунікації.

Використані джерела 
[1] А. П. Загнітко, та І. Р. Домрачева, Основи мовленнєвої діяльності. Донецьк, Україна: Український культурологічний центр, 2001. 
[2] Ф. С. Бацевич, Основи комунікативної лінгвістики. Київ, Україна: Академія, 2009. 
[3] А. А. Леонтьев, Язык, речь, речевая деятельность. Москва, Россия: Просвещение, 1969. 
[4] А. Р. Лурия, Язык и сознание, Ред. Е. Д. Хомская, 2-е изд. Москва, Россия: МГУ, 1979. 
[5] Е. Мелибруда, Я – ты – мы. Москва, Россия: Прогресс, 1986. 
[6] С. Л. Рубинштейн, Проблемы общей психологии, 2-е изд. Москва, Россия: Педагогика, 1979. 
[7] Л. О. Савенкова, «Комунікативність учителя», Початкова школа, № 8, с. 5–8, 1998. 
[8] О. А. Семенюк, та В. Ю., Паращук, Основи теорії мовної комунікації. Київ, Україна: ВЦ «Академія», 2010. 
[9] Н. И. Жинкин, Механизмы речи. Москва, Россия, 1979. 
[10] О. Г. Почепцов, Теорія комунікації. Київ, Україна: Київський університет, 1999. 
[11] Н. В. Притулик, «Формування умінь українського комунікативного мовлення першокласників в умовах російсько-української двомовності, Початкова школа, № 6, с. 12–13, 2004. 
[12] М. Д. Прищак, «Комунікація, спілкування, комунікативність: категоріальний аналіз», Вісник Вінницького політехнічного інституту, № 2, с. 5–8, 2010. 
[13] С. О. Мусатов, Психологія педагогічної комунікації: теоретико-методологічний аналіз. Монографія. Київ – Рівне, Україна: Ліста-М, 2003. 
[14] Г. Л. Чайка, Культура ділового спілкування менеджера. Київ, Україна: Знання, 2005. 
[15] М. М. Філоненко, Психологія спілкування. Київ, Українf: Центр учбової літератури, 2008.
 
References 
[1] A. P. Zahnitko, ta I. R. Domracheva, Osnovy movlennievoi diialnosti. Donetsk, Ukraina: Ukrainskii kulturolohichnyi tsentr, 2001. 
[2] F. S. Batsevych, Osnovy komunikatyvnoi linhvistyky. Kyiv, Ukraina: Akademiia, 2009. 
[3] A. A. Leont’ev, Yazyk, rech, rechevaya deyatelnost’. Moskva, Rossiya: Prosveshcheniye, 1969. 
[4] A. R. Luriya, Yazyk i soznanie, Red. E. D. Khomskaya, 2-e izd. Moskva, Rossiya: MGU, 1979. 
[5] E. Melibruda, Ya – ty – my. Moskva, Rossiya: Progress, 1986. 
[6] S. L. Rubinshnein, Problemy obshchey psikhologii, 2-e izd. Moskva, Rossiya: Pedagogika, 1979. 
[7] L. O. Savenkova, «Kominikatyvnist uchytelia», Pochatkova shkola, № 8, s. 5–8, 1998. 
[8] O. A. Semeniuk, ta V. Yu. Parashchuk, Osnovy teorii movnoi komunikatsii. Kyiv, Ukraina: VTs «Akademiia», 2010. 
[9] N. I. Zhinkin, Mekhanizmy rechi. Moskva, Rossiya, 1979. 
[10] O. H. Pocheptsov, Peoriia komynikatsii. Kyiv, Ukraina: Kyivskii universytet, 1999. 
[11] N. V. Prytulyk, «Formuvannia umin ukrainskoho komunikatyvnoho movlennia pershoklasnykiv v umovakh posiisko-ukrainskoi dvomovnosti, Pochatkova shkola, № 6, s. 12–13, 2004. 
[12] M. D. Pryshchak, «Komunikatsiia, spilkuvannia, komunikatyvnist: katehorialnyi analiz», Visnyk Vinnytskoho politehnichnoho instytutu, № 2, s. 5–8, 2010. 
[13] S. O. Musatov, Psyholohiia pedahohichnoi komunikatsii: teoretyko-metodolohichnyi analiz. Monohrafiia. Kyiv – Rivne, Ukraina: Lista-M, 2003. 
[14] H. L. Chaika, Kultura dilovoho spilkuvannia menedzhera. Kyiv, Ukraina: Znannia, 2005. 
[15] M. M. Filonenko, Psyholohiia spilkuvannia. Kyiv, Ukraina: Tsentr uchbovoi literatury, 2008