This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Тетяна Швець
У статті розглянуто особливості та вагомість групової взаємодії здобувачів дошкільної освіти як основи формування впевненості в собі. Автор обґрунтовує важливість формування зазначеного феномену у закладі дошкільної освіти, аналізує наукові доробки вчених щодо досліджуваного поняття. Виокремлено, що впевненість у собі залежить від освітніх впливів, що будуть сприяти набуттю здобувачем освіти віри в себе, розвивають адекватну самооцінку, позитивний світогляд. Впевненість у собі здобувача дошкільної освіти є неусвідомленою, що залежить від суспільного оточення, тому вагомим є підтримка, віра в дитину як з боку педагогів закладу дошкільної освіти, так і родини. На цій основі вказано, що групова форма діяльності під час освітнього процесу у закладі дошкільної освіти передбачає створення сприятливих умов для спілкування педагогів та здобувачів дошкільної освіти між собою. Взаємини між педагогом та дошкільниками стають товариськими, здійснюється взаємна підтримка.
У наукових роботах з означеного феномену акцентується на важливості старшого дошкільного віку, специфічній сприйнятливості дітей старшого дошкільного віку до формування цієї якості. Ця сприйнятливість характеризується новоутвореннями особистості дошкільника: зачатки довільної поведінки, власної свідомості, підпорядкованість своїм мотивам, базові навички рефлексії.
Також окреслено правила групової діяльності, які обов’язково потрібно дотримуватися педагогу закладу дошкільної освіти.
Здійснення освітнього процесу, що ґрунтується на груповій діяльності є однією з найголовніших, оскільки за впевненість дошкільника в собі формується під час групової діяльності за умови її правильної організації.
Формування в здобувачів дошкільної освіти впевненості в собі в груповій діяльності можливе тільки за допомогою варіативних ігор. Їх значення ми виокремили на основі того, що пріоритетною діяльністю для дошкільників є гра, яка реалізує низку функцій для гармонійного психічного розвитку.
Узагальнено проаналізовані дослідження та констатовано, що формування впевненості в собі здобувачів дошкільної освіти буде результативним за умови залученості дітей до групової діяльності.
Ключові слова: заклад дошкільної освіти; освіта; розвиток; дошкільне дитинство
Становлення сучасної освіти висуває певні вимоги до її суб’єктів – суспільна активність особистості й оптимістичне ставленням навколишнього середовища, здатність швидко адаптуватися до певних змін і швидко розв’язувати варіативні життєві проблеми. Основа формування зазначеної особистості закладається в родині і є пріоритетним завдання освітньої діяльності закладу дошкільної освіти.
У таких законодавчих документах, як Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти звертається увага на сучасних підходах до розвитку здобувача дошкільної освіти, розкритті індивідуальних можливостей дитини, розвитку самопізнання, віри у свої можливості, а також впевненості у собі. Це вимагає підвищення обізнаності педагогів та батьків, активізації спільної діяльності членів освітнього процесу щодо впливу на формування впевненої у власних життєвих можливостях особистості.
Вагомість дослідження впевненості в собі здобувачів дошкільної освіти характеризується розвитком дошкільників таких психологічних процесів: сформованість довільної поведінки, володіння засобами та зразками пізнавальної активності та здатністю переходу від егоцентризму до децентрації.
Актуальність досліджуваного питання зумовлено: потребами сучасного суспільства в впевненій у собі особистості дитини, здатної до усвідомлених учинків; сучасними запитами освіти до розвитку креативної та впевненої у власних можливостях та перспективах особистості, починаючи з дошкільного періоду, котрі реалізуються у практиці закладів дошкільної освіти і реалізовуються у недостатній мобільності та готовності вихователів до формування такої особистості здобувача дошкільної освіти; потенціалом групової діяльності як основи освітнього процесу в ЗДО для розвитку впевненої в собі дитини дошкільного віку.
Значну роль у формуванні впевненості у собі здобувачів дошкільної освіти мають такі новоутворення психічних процесів, як виникнення цілісного дитячого світогляду, базових етичних понять, супідрядності мотивів, довільної поведінки.
Як зазначає С. Ладивір, здобувач дошкільної освіти починає усвідомлювати власні можливості, розуміти їх межі та своє місце у суспільних відносинах.
Поняття впевненості у собі досліджувався дослідниками переважно за допомогою довіри дошкільника до себе та вміння цінити себе (Пісарєнко, 2012).
Питанню впевненості в собі та умовам формування на етапах становлення здобувача дошкільної освіти присвячено дослідження педагогів А. Богуш, Н. Гавриш, Г. Бєлєнька, А. Сіренко, С. Ладивір та психологів І. Дубровіної, С. Максименко, Г. Балл, О. Лазурського та інших.
Сучасні теоретико-експериментальні дослідження акцентують увагу на різнопланових аспектах формування впевненості в собі, а саме: на механізмах реалізації цього процесу (І. Вайнер, Д. Ковач); на впевненості як соціально-психологічній особливості індивіда (О. Папір, Є. Смаглій).
Проте особливості розвитку досліджуваної якості здобувача дошкільної освіти у дошкільному віці вивчено недостатньо.
Відповідно до вищезазначеного, маємо підсумувати: впевненість у собі залежить від освітніх впливів, що будуть сприяти набуттю здобувачем освіти віри в себе, розвивають адекватну самооцінку, позитивний світогляд. Впевненість у собі здобувача дошкільної освіти є неусвідомленою, що залежить від суспільного оточення, тому вагомим є підтримка, віра в дитину, як з боку педагогів закладу дошкільної освіти так і родини.
Мета дослідження – проаналізувати особливості групової взаємодії здобувачів дошкільної освіти я основи формування впевненості в собі.
Домінантним підсумком розвитку і впливів різних видів освітньої діяльності на здобувача дошкільної освіти є опанування моделюванням, з одного боку, як головною інтелектуальною здібністю, а з іншого – як розвиток довільної поведінки. Дитина дошкільного віку навчається виділяти завдання повсякденної діяльності, та намагається їх досягнути, всупереч будь-якім перешкодам.
У пізнавальній сфері пріоритетне досягнення – опанування розумовою діяльністю. Серед пізнавальних процесів виникає тісний взаємозв’язок, котрий характеризується довільністю та інтелектуальною спрямованістю. Створюється первинний образ світовідчуття дитини на підґрунті диференціації суспільних та природних явищ навколишнього світу (Пісарєва, 2012).
Загальновідомо, що у період дошкільного дитинства головним видом діяльності є ігрова, яка як пріоритетна форма прояву активності дошкільника є засобом пізнання навколишньої дійсності, відображення за допомогою сприймань, уявлень, відчуттів тощо (Freeman, Valkil, 2004).
Специфічність гри реалізується в способі, який здобувач дошкільної освіти застосовує в такій діяльності. Гру реалізують систематичні дії, а не деякі рухи, як в інших видах діяльності. Вагомо, що, відображаючи у власній діяльності варіативне (Соловйова, 2018). Відповідно до різних видів діяльності, гра характеризується суспільним характером, і її сутність видозмінюється відповідно до умов соціуму. Суспільне життя визначає зміст дитячих ігор, і за допомогою такого впливу та вмілому педагогічному керівництву формується особистість. Гра характеризується творчим відображенням навколишнього світу (Cryer, Clifford, 2003). Дошкільник збагачує гру власними задумами, ідеями. Саме ця особливість гри є основою задоволення дітей та проявів радості, які переживають під час організації гри. Психологи зазначають, що «гра є школою думки, почуттів і волі. У ній не тільки виявляються, а й формуються усі психічні процеси та властивості особистості; спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, упевненість тощо» (Ломако, 2014). В ігровій діяльності здійснюється не лише психічний, а також фізичний розвиток особистості. В іграх формуються особистісні якості здобувача дошкільної освіти, а особливо товариськість, колективізм, чесність, правдивість, тощо).
Вагомим для дослідження є те, що гра – це діяльність колективна, у якій усі гравці взаємодіють між собою. Розширена гра об’єднує дошкільників спільною ідеєю, сюжетом, задумом, ігровими ролями та діями. Кожен гравець доповнює цю діяльність власним аспектом, свою активність, креативність, уяву, що допомагає реалізувати груповий задум. Водночас дошкільник наслідує ті правила, які виокремлює певна роль гри (Carpentieri, Fairfax-Cholmeley, Litster, Vorhaus, (2011). У здобувачів освіти в процесі здійснення спільної креативної діяльності з’являються конкретні переживання, почуття, які відображають навколишню дійсність (Богуш,2014).
Значення трудової діяльності для розвитку особистості здобувача дошкільної освіти та формування впевненості в собі характеризується з кількох поглядів. По-перше, опанування трудовими навичками сприяє самостійному забезпеченню життєво необхідного функціонування.
По-друге, трудова діяльність сприяє удосконаленню моральних якостей: відповідальності; самостійності; любові до праці; вираження бажання виконувати трудові дії. Під її впливом формуються вольові якості, вміння старанно досягати поставленої мети, що надзвичайно важливо для особистості дошкільника.
По-третє, трудова діяльність допомагає розвивати активність й креативність на рівні уяви, як це реалізується в грі, а також шляхом результатів креативної діяльності. У такій діяльності здобувач дошкільної освіти стає перетворювачем, що підвищує рівень соціалізації та розвитку у соціумі.
У дошкільний період формується навчальна діяльність, яка також значима для розвитку особистості дошкільника. Під час освітнього процесу дошкільник набуває знання під керівництвом педагога закладу дошкільної освіти, який представляє означені знання, реалізує засвоєння дітьми та при необхідності корегує їх (Бєлєнька, 2011).
Зазначимо, що дефініція «групова діяльність» у педагогічній літературі тлумачиться як: «спільна діяльність, регульована свідомістю, активністю; педагогічна технологія; об’єднання, що виникає на основі особистісних симпатій, емоційних взаємин, спільної діяльності тощо» (Павлієнко, 2020).
Головними характеристиками групової діяльності виділено: «перебування усіх активних учасників діяльності в одному просторі та часі для здійснення процесу спілкування; наявність єдиної мети – передбачуваного результату, що відповідає загальним інтересам і сприяє реалізації потреб кожного з учасників групового процесу; розподіл функцій і ролей між учасниками спільної діяльності, який зумовлено безпосередньо характером самої діяльності та необхідністю цілеспрямованого управління її активністю» (Безсонова, 2019).
У груповій діяльності здобувач дошкільної освіти виконує функції вихователя та здійснює дорослі види роботи що розвиває впевненість в собі. Групова діяльність, за переконанням С. Ладивір, «порівняно з іншими організаційними формами має низку значних переваг: за той же проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший; висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь, мотивів навчання тощо» (Ладивір, 2010).
Групову діяльність дошкільників, як визначає А. Кабанцева, «можна застосовувати на всіх етапах процесу виховання. Проте на етапах первинного знайомства з навчанням рівень цієї діяльності досягається лише за умов високих і рівних можливостей дітей, які перебувають майже на одному рівні інтелектуального особистісного розвитку» (Кабанцева, 2020).
Для групової взаємодії властиві такі ознаки, як: наявність спільної мети взаємодії; розподіл обов’язків та функцій між учасниками діяльності; взаємодопомога; вибір лідера колективу; корисний характер спільної діяльності (Bruder, 2010).
Групова форма діяльності під час освітнього процесу у закладі дошкільної освіти передбачає створення сприятливих умов для спілкування педагогів та здобувачів дошкільної освіти між собою. Взаємини між педагогом та дошкільниками стають товариськими, здійснюється взаємна підтримка (Dockett, Perry, 2020). Така апробація здійснюється за допомогою гри, моделювання проблемних ситуацій, вирішення групових креативних завдань дошкільником тощо (Cohen, Manion, Morrison, 2018). Окреслимо головні правила групової діяльності, які обов’язково потрібно дотримуватися педагогу закладу дошкільної освіти:
- зміна видів діяльності здобувачів дошкільної освіти із пасивних завдань до активних, що сприяє активізації зацікавленості дітей;
- дослухатися до ідей та думок дошкільників та вправляти висловлювання (вчити конструктивно висловлювати критику по відношенню до інших, підказувати, не виявляти агресію);
- дотримуватися правил активного слухання, не перебиваючи інших учасників діяльності;
- дотримуватися правила «черги» у презентації своїх поведінкових здобутків;
- обговорювати дії та вчинки здобувача освіти, його досягнення, а не особистість;
- утримуватися від негативного оцінювання учасників взаємодії;
- слідувати принципу добровільності, рівності, підтримки.
Під час групової діяльності реалізується розвиток соціальних, комунікативних, трудових умінь, особистісний та емоційний розвиток дошкільника, що є основою формування впевненості в собі, у своїх вчинках (Barblett, Barratt-Pugh, Knaus, Copper, 2020). У процесі групової діяльності здобувач дошкільної освіти може перебувати в центрі уваги та виконувати другорядну позицію одночасно, що сприяє удосконаленню соціальних навичок, самокритичності, тощо.
Групова форма діяльності під час освітнього процесу у закладі дошкільної освіти передбачає створення сприятливих умов для спілкування педагогів та здобувачів дошкільної освіти між собою. Взаємини між педагогом та дошкільниками стають товариськими, здійснюється взаємна підтримка. Така апробація здійснюється за допомогою гри, моделювання проблемних ситуацій, вирішення групових креативних завдань дошкільником тощо.
Отже, здійснення освітнього процесу, що ґрунтується на груповій діяльності є однією з найголовніших, оскільки за впевненість дошкільника в собі формується під час групової діяльності за умови її правильної організації.
Формування в здобувачів дошкільної освіти впевненості в собі в груповій діяльності можливе тільки за допомогою варіативних ігор. Їх значення ми виокремили на основі того, що пріоритетною діяльністю для дошкільників є гра, яка реалізує низку функцій для гармонійного психічного розвитку.
Перспективним вважаємо подальші пошуки щодо формування впевненості у собі здобувачів дошкільної освіти в різновіковій групі; питання підготовки майбутніх вихователів до формування впевненості в собі у дошкільників в груповій діяльності.
Використані джерела
Безсонова, О. (2019). Форми групової взаємодії дошкільників. Вихователь-методист дошкільного закладу, (2), 21‒29.
Бєлєнька, Г. В. (2011). Характеристика поняття "професійна компетентність вихователя дітей дошкільного віку". У Дошкільна освіта: теоретико-методичні аспекти: навчально-методичний посібник (сс. 112‒145).
Богуш, А. М. (2014). Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи: навчальний посібник. Видавничий Дім "Слово".
Гавриш, Н. В. (2007). Орієнтація на розвиток суб’єктності студента у процесі підготовки професійно компетентних фахівців з дошкільної освіти. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету, 1, 44–49.
Кабанцева, А. (2020). Дитячі страхи: виявляємо, вивчаємо, долаємо. Дошкільне виховання, 1, 3‒8.
Ладивір, С. О. (2010). Психологічні умови реалізації потенційних можливостей дитини. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, т.4: Психологія розвитку дошкільника, 6, 84–97.
Ломако, Л. І. (2014). Шляхи та способи формування готовності до самоосвіти майбутніх педагогів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 35, 249‒254. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2014_35_36
Павлієнко, С., & Шеремет, І. (2020). Розвиток пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку у процесі пошуково – дослідницької діяльності. Збірник наукових праць ΛΌГOΣ, 49–53. https://doi.org/10.36074/30.10.2020.v3.15
Пісарєва, О. В. (2012). Виявлення первинних ціннісних орієнтацій старшого дошкільника в спілкуванні з однолітками. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, том ІV: Психологія розвитку дошкільника, 8, 224–232.
Соловйова, Л.І. (2018). Цінності дитини: шляхи привласнення в дошкільному віці. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, том ІV: Психологія розвитку дошкільника, 14, 262–276.
Bruder, M. B. (2010). Early childhood intervention: A promise to children and families for their future. Exceptional Children, 76(3), 339–355.
Cryer, D., Clifford, R. (2003). Early childhood education and care in the USA. Paul Brooks.
Freeman, R., Valkil, S. (2004). The role of family childcare providers in early intervention. Early Childhood Education Journal, 32, 121–125. https://doi.org/10.1007/s10643-004-1078-4
Barblett, L., Barratt-Pugh, C., Knaus, M., Copper, T. (2020). Supporting Aboriginal families’ and children’s developing sense of belonging at KindiLink. Australasian Journal of Early Childhood. https://doi.org/10.1177/1836939120966079
Carpentieri, J., Fairfax-Cholmeley, K., Litster, J., Vorhaus, J. (2011). Family literacy in Europe: Using parental support initiatives to enhance early literacy development. NRDC, Institute of Education. http://www.nrdc.org.uk/?p=795
Cohen, L., Manion, L., Morrison, K. (2018). Research methods in education (8th ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315456539
Dockett, S., & Perry, B. (2021). Families and educators in remote Queensland: Sense of place in the delivery of a remote kindergarten program. Australian Educational Researcher, 48(3), 467–484. https://eric.ed.gov/?id=EJ1302735
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Тетяна Швець, 2022