Стратегія європейського співробітництва у галузі освіти і навчання у 2021 – 2030 рр. як євроінтеграційний орієнтир для української освіти

Олена Локшина

Анотація

Статтю присвячено аналізу стратегічних орієнтирів ЄС у галузі освіти і навчання на період 2021 – 2030 рр. Використання методу аналізу ключових документів ЄС з освіти забезпечило розкриття змісту рамкових програм європейського співробітництва «Освіта і навчання 2010», «Освіта і навчання 2020» та «Освіта і навчання 2030». Автором охарактеризовано оновлене бачення Європейського освітнього простору, побудову якого визначено метою такого співробітництва до 2025 року; розкрито стратегічні пріоритети і показники для вимірювання прогресу європейського співробітництва до 2030 року; зроблено висновок про важливість осмислення можливостей та часового режиму гармонізації орієнтирів розвитку системи освіти України у період відбудови з пріоритетами Стратегічної рамки для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання у напрямі до Європейського освітнього простору та за його межами (2021 – 2030).

Ключові слова: освіта і навчання; європейське співробітництво; європейський освітній простір; європейська інтеграція; ЄС; Україна.

Постановка проблеми

Правові відносини України з ЄС закладено Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами (підписання 14.06.1994, набуття чинності 01.03.1998; втрата чинності від 01.09.2017) (Верховна Рада України, 2006).

Угода між Україною та Європейським Союзом про асоціацію (2014) забезпечила перехід від співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції (Верховна Рада України, 2014).

Отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС (2022) актуалізує рух до Копенгагенських критеріїв (1993, 1996), що мають бути виконані для вступу до ЄС. У сфері освіти, зокрема, умови прийняття кандидата (Розділ 26) передбачають зближення національних політик у процесі досягнення спільних цілей, що визначаються рамковими програмами співробітництва ЄС в галузі освіти і навчання (European Commission, 2012).

Тому аналіз стратегічних орієнтирів ЄС у галузі освіти і навчання є актуальними для України, яка рухається у напрямі інтеграції в Європейський освітній простір. Подальша європейська інтеграція української освіти визнана наскрізним завданням розвитку системи освіти в повоєнний період у довгостроковій перспективі (Шкарлет, 2022).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Про актуальність наукової проблеми європейського співробітництва в галузі освіти і навчання свідчить 2 810 000 згадувань у пошуковій системі Google Академія (Google Academy, 2022). Серед ключових дослідницьких напрямів цією проблематики – історія становлення європейського співробітництва, інтеграційний поступ систем освіти і навчання держав-членів, досягнення стратегічних пріоритетів та показників тощо (Pépin, 2007; Palaščáková et al.,2018; Tushi & Rushiti, 2017).

В умовах європейської інтеграції національної освіти наукові розвідки українських компаративістів охоплюють аспекти політики ЄС у галузі освіти і навчання, тенденцій розвитку освіти в державах-членах, євроінтеграційних реформ на рівнях дошкільної, середньої, професійно-технічної, вищої освіти та освіти дорослих в рамках розбудови освіти впродовж життя, таких ключових інновацій, як цифровізація освіти, трансформація змісту навчання на компетентнісні засади, навчання мов тощо (Батечко та ін., 2020; Глушко, 2021; Максименко, 2021; Локшина, 2019; Локшина, 2018; Пуховська, 2017; Шпарик, 2021; Dzhurylo, Hlushko, & Shparyk, 2021; Lokshyna, Dzhurylo, Hlushko, & Shparyk, 2021; Maksymenko, 2021).

Після початку повномасштабної війни РФ проти України актуальним, зокрема, є вивчення політики і практики інтеграції українських дітей в системи освіти держав-членів ЄС (Локшина, Джурило, Максименко & Шпарик, 2022).

Метою даного дослідження є аналіз стратегічних орієнтирів ЄС у галузі освіти і навчання. Для досягнення мети застосовано метод аналізу ключових документів ЄС з освіти. Аналіз Рамкової програми європейського співробітництва «Освіта і навчання 2030» (ET 2030) забезпечив осмислення перспективи розбудови сектора освіти у форматі Європейського освітнього простору. Аналіз попередніх рамкових програм – «Освіта і навчання 2010» (ET 2010) та «Освіта і навчання 2020» (ET 2020) – покликаний розкрити еволюцію такого співробітництва.

Виклад основного матеріалу

Освіта в ЄС визнана одним з пріоритетів на шляху розбудови згуртованої, цифрової, зеленої та стійкої європейської спільноти. Водночас, на початку функціонування цієї організації співробітництво держав-засновниць у Договорах «Про Європейську спільноту вугілля і сталі» (1951), «Про Євроатом» (1957) та «Про Європейську економічну спільноту» (1957) обмежувалося професійною підготовкою кадрів задля розвитку національних економік й розбудови спільного ринку праці. (Локшина, 2009).

Уперше освіту визнано сферою інтересів ЄС в Угоді про Європейський Союз (1992), хоча ініціативи отримали рекомендаційний статус. Угодою запроваджувався принцип субсидіарності, за яким ЄС мав право підтримувати та доповнювати окремі аспекти освітніх політик держав-членів у разі, якщо запропонована ЄС діяльність не могла бути повною мірою ними реалізована (Treaty on European Union, 1992).

У Лісабонській стратегії (2000) принцип субсидіарності замінено на відкритий метод координації (European Council, 2000). Останній розглядається «м’яким» правом, що спрямовує національні політики держав-членів на досягнення визначених на рівні ЄС спільних цілей шляхом запровадження термінів їх досягнення та інструментів для вимірювання успіхів у їх реалізації. Рамкові програми, керівництва, рекомендації на відміну від постанов, директив та рішень, не є обов’язковими для виконання. Водночас, «м’яке» право вважається ефективним гнучким інструментом впливу для досягнення політичних цілей, що працює на засадах демонстрації та переконання (Open method of coordination, n.d.).

У рамковій Програмі ЄС щодо співробітництва у галузі освіти і навчання до 2010 року «Конкретні майбутні цілі систем освіти і навчання» було визначено три стратегічні цілі:

– підвищення якості та ефективності систем освіти і навчання в ЄС;

– спрощення доступу для всіх до систем освіти і навчання;

– відкриття систем освіти і навчання для ширшого світу (Council of the European Union, 2001).

У документі вперше запроваджувалися орієнтири для досягнення (benchmarks) до 2010 року, які розглядалися показниками з вимірювання прогресу на рівні ЄС. Це:

– ранні випускники школи (без свідоцтва про середню освіту): частка молодих людей, які зарано залишили школу, не повинна перевищувати 10%;

– математика, природниці науки, техніка: загальна кількість випускників закладів вищої освіти зі спеціальностями в галузі математики, природничих дисциплін і техніки має зрости не менш, ніж на 15%; а гендерний розподіл в цій групі має стати більш збалансованим;

– завершення повної середньої освіти: щонайменше 85% населення ЄС 22 років повинно мати повну середню освіту;

– базові навички: частка 15-річних, які демонструють низькі результати з грамотності читання в ЄС, має зменшитися як мінімум на 20% у порівнянні з 2000 роком;

– навчання впродовж життя: середній рівень участі у навчання впродовж життя дорослого населення ЄС працездатного віку (25‒64 років) має складати не менш, ніж 12,5% (Council of the European Union, 2003).

У Рамковій програмі європейського співробітництва у галузі освіти і навчання «Освіта і навчання 2020» (ET 2020) було визначено чотири стратегічні цілі:

– перетворення освіти впродовж життя та мобільності на реальність;

– підвищення якості та ефективності освіти і навчання;

– сприяння рівності, соціальній злагоді та активному громадянству;

– інтенсифікація творчості та інновацій, включно з підприємливістю, на усіх рівнях освіти (Council of the European Union, 2009).

Орієнтири для досягнення до 2020 року у Рамковій програмі ET 2020 ґрунтувалися на орієнтирах попередньої Програми ET 2010 та розглядалися як інструмент моніторингу прогресу на європейському рівні. Це:

– участь дорослого населення у різних формах навчання: щонайменше 15% дорослого населення повинні брати участь у різних формах навчання у системі освіти дорослих;

– низький рівень успішності з базових навичок: частка 15-річних дітей, які погано встигають з читання, математики та природознавства, має бути нижчою за 15%;

– отримання вищої освіти: частка молоді у віці 30‒34-роки, які мають вищу освіту, має становити не менш, ніж 40%;

– особи, хто зарано залишили навчання: частка тих, хто рано залишив навчання, має бути меншою за 10%;

– освіта дітей раннього та дошкільного віку: щонайменше 95% дітей (від 4-х років до початку обов’язкової освіти) повинні брати участь у програмах дошкільної підготовки (Council of the European Union, 2009).

Хоча показники не розглядалися обов’язковими для досягнення державами-членами, моніторинг прогресу національних систем освіти здійснювався саме на їх основі.

Стратегічна рамка для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання у напрямі до Європейського освітнього простору та за його межами (2021 – 2030) (ET 2030) є оновленим баченням подальшого розвитку освітнього сектора. Ключовою метою співробітництва проголошено побудову і подальший розвиток Європейського освітнього простору (Council of the European Union, 2021).

Ідею створення Європейського освітнього простору до 2025 року озвучено у Повідомленні Комісії до Європейського Парламенту, Ради, Європейського соціально-економічного комітету та Комітету регіонів щодо зміцнення європейської ідентичності через освіту та культуру від 17 листопада 2017 р. Засобами його створення визначено:

– перетворення академічної мобільності на реальність для всіх;

– усунення перешкод для визнання кваліфікацій, як на рівні школи, так і на рівні вищої освіти;

– модернізація розробки навчальних програм;

– посилення вивчення мови;

– створення європейських університетів світового рівня, які можуть співпрацювати на міжнародному рівні;

– покращення освіти і навчання та освіти впродовж життя;

– спрямування інновацій в освіту в цифрову еру;

– надання більшої підтримки вчителям;

– збереження культурної спадщини та виховання почуття європейської ідентичності та культури (European Commission, 2017).

У Висновках Ради щодо просування бачення європейського освітнього простору від 7 червня 2018 року констатовано, що Європейський освітній простір має:

– ґрунтуватися на безперервному навчанні впродовж життя, починаючи з дошкільної освіти, через шкільну та професійно-технічну до вищої освіти та освіти дорослих;

– заохочувати та сприяти мобільності та підтримувати держави-члени в модернізації їхніх систем освіти та навчання.

Для просування бачення Європейського освітнього простору особлива увага звертається на питання: ERASMUS+, цифрових навичок та цифрового навчання, вищої освіти, якісної та інклюзивної освіти, навчання мов, визнання кваліфікацій (Council of the European Union, 2018).

У Резолюції Ради щодо подальшого розвитку Європейського освітнього простору для підтримки орієнтованих на майбутнє систем освіти та навчання від 18 листопада 2019 року підтверджено бачення Європейського освітнього простору, як простору, що охоплює безперервне навчання впродовж життя, від дошкільної до шкільної, професійно-технічної, вищої освіти та навчання дорослих, а також дії, що усувають перешкоди для мобільності навчання, заохочуючи та сприяючи мобільності та співпраці в освіті та навчанні, а також підтримуючи держави-члени в модернізації їхніх систем освіти та навчання, сприяючи викладанню та вивченню мов, взаємному визнанню кваліфікацій та результатів/періодів навчання за кордоном (Council of the European Union, 2019).

У Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському соціально-економічному комітету і Комітету регіонів щодо досягнення Європейського освітнього простору до 2025 року від 30 вересня 2020 року розвиток Європейського освітнього простору запропоновано консолідувати в рамках таких шести вимірів:

– якість: формування і розвиток у молоді знань, навичок і ставлень для побудови власного життя (цифрова та підприємницька компетентності, критичне мислення, навчання мов і багатомовність, творчість та громадянське залучення);

– включення та гендерна рівність: освітні досягнення мають бути відокремлені від соціального, економічного та культурного статусу, щоб гарантувати, що системи освіти та навчання підвищують здібності кожної людини та забезпечують соціальну мобільність угору. Дошкільна освіта відіграє у цьому вирішальну роль. Розвиток гендерної чутливості;

– зелений та цифровий перехід: освіта і навчання на всіх рівнях покликані формувати і розвивати цифрові навички, а також такі компетентності, як підприємливість і вміння вчитись, що необхідні для орієнтування на ринку праці, трансформованому технологічними змінами;

– викладачі і тренери: професія педагога потребує переоцінки в соціальному, а також у фінансовому плані; вчителі та тренери потребують постійних можливостей для професійного розвитку; мобільність учнів/студентів та викладачів має стати частиною педагогічної освіти, щоб розширити доступ до різноманітності якісних підходів до навчання для задоволення потреб учнів;

– вища освіта: поглиблена співпраця між закладами вищої освіти; заклади вищої освіти як центральні учасники «квадрату знань»: освіта, дослідження, інновації та послуги суспільству; автоматичне визнання кваліфікацій і періодів навчання за кордоном, гарантія визнання та портативність коротких курсів, що ведуть до отримання мікро-акредитацій; увага до спеціалізованих освітніх програм, таких як штучний інтелект, кібербезпека тощо;

– геополітичний вимір: рівні умови гри, а також етичні стандарти та стандарти доброчесності будуть центральною частиною розгортання амбіційних партнерств із країнами-партнерами по всьому світу; розширення асоціації країн, що не входять до ЄС, до Європейського освітнього простору є невід’ємною частиною бачення, яке має бути досягнуто до 2025 року (European Commission, 2020).

У Стратегічній рамці для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання на 2021 – 2030 роки Європейський освітній простір розглядається з позиції забезпечення учням можливості продовжувати навчання на різних етапах життя та шукати роботу в ЄС, а державам-членам і зацікавленим сторонам – співпрацювати, щоб надавати високоякісну, інноваційну та інклюзивну освіту і навчання, що підтримує економічне зростання та високоякісні можливості працевлаштування, а також особистісний, соціальний і культурний розвиток.

У документі проголошено, що рух до Європейського освітнього простору до 2025 року передбачає, що метою європейського співробітництва у галузі освіти і навчання має бути підтримка подальшого розвитку систем освіти в державах-членах, які працюють для забезпечення:

– особистісної, соціальної і професійної самореалізації усіх громадян за сприяння демократичним цінностям, рівності, соціальній згуртованості, активній громадянській позиції та міжкультурному діалогу;

– стійкого економічного процвітання, зеленого і цифрового переходу, а також працевлаштування (Council of the European Union, 2021).

Кількість стратегічних пріоритетів у галузі освіти і навчання зросла у Програмі ET 2030 до п’яти. Це:

– підвищення якості, справедливості, інклюзії та успіху для всіх у галузі освіти і навчання;

– перетворення навчання впродовж життя та мобільності на реальність для всіх;

– підвищення рівня володіння компетентностями та мотивації у професії викладача;

– зміцнення європейської вищої освіти;

– підтримка зеленого та цифрового переходу в освіті та навчанні та за допомогою них.

Програмою визначено сім показників для досягнення. Це:

– низький рівень успішності 15-річних учнів з базових навичок: частка 15-річних з низькими успіхами з читання, математики та природничих наук повинна становити менш, ніж 15% до 2030 року;

– низька успішність восьмикласників з оволодіння цифровими навичками: частка восьмикласників, з низькою успішністю з комп’ютерної та інформаційної грамотності має бути меншою за 15% до 2030 року;

– участь у різних формах освіти дітей раннього та дошкільного віку: не менш, ніж 96% дітей від 3-х років до початку обов’язкового навчання в початковій школі мають бути охоплені дошкільною освітою до 2030 року;

– особи, які зарано залишити навчання: частка тих, хто зарано залишив навчання повинна бути меншою за 9% до 2030 року;

– отримання вищої освіти: частка населення 25‒34 років з вищою освітою має становити не менше 45% до 2013 року;

– навчання випускників ПТО на робочому місці: частка нещодавніх випускників ПТНЗ, які отримали можливість навчання на робочому місці під час професійної підготовки, має становити не менш, ніж 60% до 2025 року;

– участь дорослих у навчанні: не менш, ніж 47% дорослого населення у віці 25-64 роки повинні брати участь у навчанні впродовж останніх 12 місяців до 2025 року (Council of the European Union, 2021).

Проведений аналіз рамкових програм ET 2010, ET 2020 та ET 2030 уможливлює констатувати, що фундаментальними параметрами європейського співробітництва у галузі освіти і навчання у ХХІ ст. є підвищення якості/ефективності та забезпечення рівного доступу до освіти в рамках навчання впродовж життя (табл. 1).

Таблиця 1

Стратегічні орієнтири рамкових програм ET 2010, ET 2020 та ET 2030

Джерело: таблиця 1 розроблена автором на основі джерел: Council of the European Union, 2001; Council of the European Union, 2009; Council of the European Union, 2021.

Збільшення кількості стратегічних пріоритетів з прийняттям кожної наступної програми ET покликано забезпечити дієву відповідь на виклики, з якими стикається ЄС упродовж кожного наступного десятиліття ХХІ ст.

Визначені орієнтири конкретизовано показниками, які формують чіткий алгоритм руху з подальшої розбудови європейського співробітництва у галузі освіти і навчання (табл. 2).

Таблиця 2

Ключові показники, визначені у рамкових програмах ET 2010, ET 2020, ET 2030

Джерело: таблиця 2 розроблена автором на основі джерел: Council of the European Union, 2003; Council of the European Union, 2009; Council of the European Union, 2021.

Варто звернути увагу на незмінність у всіх програмах ET показників, що охоплюють усі рівні освіти від дошкільної до освіти дорослих, та забезпечують цілісність освітньої стратегії ЄС (освіта дітей раннього та дошкільного віку; особи, які зарано залишили навчання; отримання вищої освіти; участь дорослого населення у різних формах навчання). Частина показників покликана акцентувати перспективні напрями розвитку систем освіти в державах-членах ЄС (низький рівень успішності з базових навичок; низька успішність восьмикласників з оволодіння цифровими навичками; навчання випускників ПТО на робочому місці).

Звертаємо увагу на кореляцію показників з огляду на їх досягнення освітніми системами держав-членів. Наприклад, показник «частка молоді у віці 30-34-роки, які мають вищу освіту» визначено як 40% у Програмі ET 2020 та 45% у Програмі ET 2030 тощо.

Констатуємо дієвість системи вимірювання прогресу і досягнень, окреслених в рамкових програмах ET, в рамках формату орієнтирів та показників. Це, зокрема, засвідчує досягнення більшості ключових показників в рамках Програми ET 2020. Наприклад,

– частка осіб, які зарано залишили навчання, зменшилася з 13.8 % у 2010 р. до 10.1 % у 2020 р. при орієнтирі 10%;

– частка молоді, яка отримала вищу освіту, зросла з 32.6 % у 2010 р. до 40.9 % у 2020 р. при орієнтирі 40%;

– частка дітей раннього та дошкільного віку, що охоплені дошкільною освітою, зросла з 90.3 % у 2009 р. до 95.3 % в 2019 р. при орієнтирі 95%.

Водночас, частина показників залишилася недосягнутими. Це:

– відсоток дорослих у навчанні впродовж життя зріс з 7.8 % у 2010 р. до 9.2 % у у 2020 р. при орієнтирі 15 %;

– відсоток 15-річних з низьким рівнем володіння базовими навичками становив 22.9 % з математики, 22.5 % з читання та 22.3 % природничих дисциплін, у той час, коли орієнтиром було визначено 15% у 2020 р. Більш того, показники навіть погіршилися, оскільки у 2009 р. вони становили: (22.7 % з математики, 19.7 % з читання та 17.8 % з природознавства (European Parliamentary Research Service, 2021).

Прийняття чинної Програми ET 2030 є відповіддю ЄС на виклики на шляху розбудови знаннєво-базованої економіки та соціально-орієнтованого суспільства.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, у ХХІ ст. ЄС реалізує цілісну стратегію співробітництва у галузі освіти і навчання, яка позиціонується невід’ємною складовою комплексної розбудови європейської спільноти. Сталість вектора такого співробітництва, що забезпечено наскрізністю стратегічних пріоритетів в рамкових програмах ET 2010, ET 2020 та ET 2030, сприяє гармонізації розвитку національних освітніх систем держав-членів та, відповідно, працює на реалізацію мети побудови суспільства та економіки знань.

Стратегічна рамка для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання у напрямі до європейського освітнього простору та за його межами (2021–2030) пропонує інноваційне бачення освітнього сектора у форматі європейського освітнього простору. Європейський освітній простір варто розглядати, як систему, що взаємопов’язує усі ланки освіти держав-членів ЄС в рамках освіти впродовж життя такими наскрізними пріоритетами, як мобільність, навички, компетентності та кваліфікації, сучасні мови, цифровізація, «квадрат знань»: (освіта, дослідження, інновації та послуги суспільству), зелений перехід на засадах європейської ідентичності та цінностей. Європейський освітній простір забезпечує синергію усіх стратегічних пріоритетів діяльності з розбудови сектора освіти в рамках освіти впродовж життя.

Перспективним для подальшого дослідження наукової проблеми європейського співробітництва у галузі освіти і навчання вбачаємо осмислення можливостей та часового режиму гармонізації орієнтирів розвитку системи освіти України у період відбудови з пріоритетами Стратегічної рамки для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання у напрямі до європейського освітнього простору та за його межами (2021–2030).

Використані джерела

Батечко, Н.Г., Бульвінська, О.І., Локшина, О.І., Мосьпан, Н.В., Проценко, О.Б., Сисоєва, С.О. (Ред.), Соколова, І.В. (2020). Європейський простір вищої освіти: параметри якості та експертизи: навчальний посібник. Київ. http://heqes.kubg.edu.ua/wp-content/uploads/2020/12/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%84%D0%9F%D0%92%D0%9E-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8-%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%82%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B8-1.pdf

Верховна Рада України. (2006). Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Офіційний вісник України, 24, 203. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_012#Text

Верховна Рада України. (2014). Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та європейським союзом, європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Офіційний вісник України, 75(1), 83. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

Глушко, О. (2021). Компетентнісний підхід в освіті: європейський досвід. Науково-педагогічні студії, (5), 8–21. https://doi.org/10.32405/2663-5739-2021-5-8-21

Локшина, О. (2018). Забезпечення якості вищої освіти в умовах європеїзації України. Continuing Professional Education: Theory And Practice (Series: Pedagogical Sciences), 3–4(56–57), 127–132. https://lib.iitta.gov.ua/713772/1/ilovepdf_com-127-132.pdf

Локшина, О. (2019). Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання впродовж життя: оновлене бачення 2018 року. Український педагогічний журнал, 3, 21–87. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2019-3-21-30

Локшина, О., Джурило, А., Максименко, О., Шпарик, О. (2022). Підтримка ЄС інтеграції дітей і молоді в системи освіти держав-членів в умовах війни рф проти України: стратегічні орієнтири та успішні практики. Український педагогічний журнал, 3, 5–19. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2022-3-20-32

Локшина, О. І. (2009). Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.). СПД Богданова А.М. https://lib.iitta.gov.ua/5435/1/Zmist_shkilnoi_osvity.pdf

Максименко, О.О. (2021). Децентралізація в освіті європейських країн: досвід Норвегії. Український педагогічний журнал, 4, 77–87. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-77-87

Пуховська, Л. (2017). Професійна освіта та інновації: досвід країн Європейського Союзу. Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, 14, 124–132. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvipto_2017_14_18

Шкарлет, С.М. (Ред.). (2022). Освіта України в умовах воєнного стану. Інноваційна та проєктна діяльність: Науково-методичний збірник. «Букрек». https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/serpneva-konferencia/2022/Mizhn.serpn.ped.nauk-prakt.konferentsiya/Nauk-metod.zbirnyk-Osv.Ukrayiny.v.umovakh.voyennoho.stanu-%20Innovatsiyna.ta.proyektna.diyalnist.pdf

Шпарик, О. (2021). Концептуальні засади цифрової трансформації освіти: європейський та американський дискурс. Український педагогічний журнал, 4, 66–76. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-65-76

Council of the European Union. (2001). Report from Education Council to the European Council on the Concrete Future Objectives of Education and Training Systems. https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST-5980-2001-INIT/en/pdf

Council of the European Union. (2003). Council Conclusions of 5 May 2003 on reference levels of European average performance in education and training (Benchmarks). Official Journal, C 134, 3–4. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52003XG0607(01)

Council of the European Union. (2009). Council conclusions of 12 May 2009 on a strategic framework for European cooperation in education and training (ET 2020). Official Journal, C 119, 2–10. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=celex%3A52009XG0528%2801%29

Council of the European Union. (2018). Council conclusions on moving towards a vision of a European Education Area. Official Journal, C 195, 7–12. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52018XG0607(01)&rid=6

Council of the European Union. (2019). Council Resolution on further developing the European Education Area to support future-oriented education and training systems. Official Journal, C 389, 1–6. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32019G1118%2801%29

Council of the European Union. (2021). Council Resolution on a strategic framework for European cooperation in education and training towards the European Education Area and beyond (2021-2030). Official Journal, C 66, 1–21. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32021G0226%2801%29&qid=1617706323424

Dzhurylo, A., Hlushko, O., & Shparyk, O. (2021). Innovative approaches to formulation and development of soft skills of secondary school students in the context of Ukraine’s integration into the European education area. Education: Modern Discourses, 4, 39–49. https://doi.org/10.37472/2617-3107-2021-4-05

European Commission. (2012). European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations. Conditions for membership. https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/enlargement-policy/conditions-membership_en

European Commission. (2017). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions Empty: Strengthening European Identity through Education and Culture. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=COM%3A2017%3A673%3AFIN

European Commission. (2020). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions on achieving the European Education Area by 2025. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52020DC0625

European Council. (2000). Lisbon European Council 23 and 24 March 2000 Presidency Conclusions. https://www.europarl.europa.eu/summits/lis1_en.htm

European Parliamentary Research Service. (2021). The European Education Area and the 2030 strategic framework for education and training. https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2021/690630/EPRS_BRI(2021)690630_EN.pdf

Google Academy. (2022, September 27). European cooperation in education and training https://scholar.google.com/scholar?hl=uk&as_sdt=0%2C5&q=European+cooperation+in+education+and+training+&btnG=

Lokshyna, O., Dzhurylo, A., Hlushko, O., & Shparyk, O. (2021). Secondary education reform priorities under globalisation: the case of Ukraine in comparison with China, Germany and Poland. Proceedings of the SHS Web of Conferences, 104, 1–11. https://doi.org/10.1051/shsconf/202110401004

Maksymenko, O. (2021). Foreign languages in school education: European and Ukrainian trends. Education: ModernDiscourses, 4, 50-65. https://doi.org/10.37472/2617-3107-2021-4-06

Open method of coordination. (n.d.). EUR-Lex: An official website of the European Union. Retrieved September 28, 2022, from https://eur-lex.europa.eu/EN/legal-content/glossary/open-method-of-coordination.html

Palaščáková, D., Koľveková, G., Palaščáková, L. (2018). Integration Processes and Cooperation of the European Union Countries in the Scope of Education and Training Policy (pp. 1139–1146). In Staníčková, M., L. Melecký, E. Kovářová and K. Dvoroková (Eds.). Proceedings of the 4th International Conference on European Integration. Ostrava: VŠB - Technical University of Ostrava. https://is.muni.cz/publication/1418268/ICEI-2018_Proceedings.pdf#page=1140

Pépin, Luce. (2007). The History of EU Cooperation in the Field of Education and Training: how lifelong learning became a strategic objective. European Journal of Education, 42(1), 121–`132. https://doi.org/10.1111/j.1465-3435.2007.00288.x

Treaty on European Union (1992). Official Journal, C 191, 1–112. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:11992M/TXT

Tushi, B., & Rushiti, A. (2017). European cooperation on education and training: et 2020 strategy. KNOWLEDGE - International Journal, 16(4), 1365–1368. http://ikm.mk/ojs/index.php/kij/article/view/4386

This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

© Олена Локшина, 2022