This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Любов Ільницька
Перспективи демонстраційного розгортання інформаційної презентативності навчальних курсів отримали в сучасному світі нагальну потребу виходу на виміри оновленої комунікативності. Донесення необхідного рівня закладених навчальною програмою затверджених основ вимагає передбаченого розуміння оприлюднення викладачем неабиякої варіативності в сегментуванні пізнавального дискурсу в межах такої особливої форми інфографіки, як навчальна інфографіка. Наміри якісного застосування додаткового акумулювального інструментарію задля зацікавлення аудиторії навчальним предметом спираються на обрання продиктованих часом базових ресурсів інфографічного сервісу. Водночас роль кольору як необхідного сполучника та провідника в налаштуванні на сприятливе комунікативне поле швидкого контактного зв’язку наразі є мало дослідженим. Натомість консолідуючий для первинної оцінки елемент колірного фокусування уваги може бути простим для реалізації інформаційним рішенням зі складним багатоплановим для кодифікації мотиваційних наголосів серйозним ефектом у процесі педагогічного координування всіх методичних елементів інфографіки в цілісній дії. Також не варто забувати, що при недбалому використанні колірних елементів у навчальній інфографіці можна мимоволі змоделювати прямо протилежну комунікативну ситуацію.
Ключові слова: колір, комунікативні підвалини, акумуляція, інфографіка, навчальна інфографіка.
Сьогодні вирішальне значення донесення навчальної інформації пов’язується вимогами часу з потребою в конкретних формовиявах представляти візуалізоване оформлення знання в інфографічних ресурсах належної для аудиторії комунікації. Пріоритетні наголоси характерного розмаїття яскравих рішень інколи опиняються в оточенні малопомітних, складних для сприйняття закономірностей при хаотичному застосуванні колірних взаємодій. Відтак, потужність ледь помітних знакових спрямувань інколи не враховується при намаганнях підібрати неординарне зовнішнє повідомлення, адже майже не досліджувався практичний арсенал впливу кольору в навчальній інфографіці. Особливістю такої проблематики є акцентування не на художньому вимірі властивостей візуальних спрямувань, а на оптимальних колірних диспозиціях для лаконічного втілення в інфографічній будові доцільного поєднання звичного осягнення цілісності форми та змісту.
У запропонованому дослідженні були використані наукові джерела різного спрямування – науково-теоретичного, навчально-наукового та теоретико-практичного, аби забезпечити доказовий ряд комплексного – наочно-комунікативного навантаження в акумулювальних підвалинах вправного використання кольору в інфографіці. Насамперед варто зазначити, що подібна проблематика висвітлюється у вітчизняних та зарубіжних джерелах доволі обмежено, особливо, коли мова йде про надання практичних порад втілення саме відповідних навчальних наративів у візуальній мові інфографіки. Згідно із зазначеними умовами науково-теоретичного пошуку, переваги в обранні джерельної бази надавалися за професійно встановленою участю колірної візуальної основи задля впровадження спеціалізованих комунікативних підвалин. Тому, науково-теоретичні праці українських учених (Литвинюк, 2016; Васюта, Хамула, 2017; Макогон, Черепнев, Сологуб, 2016; Вержбовська, Голубнича, 2019) розкривають вузько направлені, але систематизовані викладки різнорідної присутності кольорових акцентів в інфографічних повідомленнях. Серед такої категорії використаної літератури варто виокремити такі зарубіжні навчально-інфографічні видання: Т. Ітон «Інфографічний довідник про життя, всесвіт та інше» (Eaton, 2014); «Класна архітектура: 50 фантастичних фактів для дітей різного віку» (Armstrong, 2015). До теоретико-практичного способу висвітлення проблематики увійшли саме ті наукові роботи, в яких подана аргументація прикладного змісту, особливо далекоглядного навчально-цілісного педагогічного бачення (Barber, 2012; Itten, 1997).
Мета статті полягає в розширеному аналізі комунікативних підвалин колірного навантаження при застосуванні необхідних параметрів акумулюючої багатоплановості саме в навчальній інфографіці.
Необхідна презентація навчальних матеріалів зосереджена на донесенні суттєвих обсягів пізнавального навантаження в зображувальному плані – це більше ніж обмін інформацією в первинній основі розуміння комунікативності в освітньому процесі розгалуженого нагляду за повсякчасними структурними змінами в оприлюдненні глобалізаційної складової сучасного рухливого життя. Наразі суттєву роль до поступу в таких своєрідних комунікативних підвалинах відіграє інфографіка з посиленим значенням надання актуальних репрезентативних форм нормативному навчальному змісту. Зрештою, художній поступ представлення інформації, яким володіє технічний арсенал мистецької площини, в абсолютному розумінні контактної лінії зображення виводити навчальний апарат у формах «дизайнерської апологетики», співвідноситься з дотичним до цієї сфери широким інструментарієм характерних комунікативних можливостей розкривати тематичні ідеї інформаційних величин у неймовірному різноманітті неабиякої видовищності. Отже, тому і з’являється прихований бік непідготовленого занурення до ілюстративних мотивів навчально-інфографічних підвалин, які мають свої невипадкові складнощі, особливо якщо мова заходить про важливу домінанту будь-якого зображення – колір. Багатолітній досвід масштабної та глобалізованої дизайнерської діяльності вже давно не приховує значення впливу модулювальних компонентів поширеної абсолютно типової художньої взаємодії кольору та форми, тим більше в інформаційному світі комунікативної вимогливості до влучного формулювання навчальних сенсів. Отже, застосування такого досвіду має свій спонукальний і конкретний порядок, який варто практично аналізувати на реалізованих сучасних інфографічних прикладах. Проте, насамперед варто розібратися, на яких етапах створення потрібного акумулюючого зображення виникають саме комунікативні вади та переваги при обранні кольорів без врахування службових пріоритетів «стратегічного навчального змісту». Для такого аналізу спочатку необхідно розкрити внутрішні механізми започаткованого, певною мірою історичного, уявлення про домінантну роль кольору, навіть у типовій уніфікації різношерстої інформації.
Комунікативний процес – це органічна частина нашого життя, тому і навчальні підвалини донесення інформації природним чином співмірні з накопиченими взаємодіючими умовними формами налаштування доповнювальних вимірів інфографіки. Тобто утворені додаткові наочні презентації в будь-якому разі співвідносяться з існуючими у повсякденному житті базовими прикладами, що закріплені на досвідному рівні оціночного судження. Такий супровід паралельно, і знову ж таки, природно рухається з поступовим інформаційним ускладненням. Насамперед необхідно зважати на чорно-білий початок комунікативності, від якого крокує інформаційна залежність масованого споживання друкованої продукції. У навчальній інфографіці це стає домінантою усього сукупного представлення різнорідного пізнавального обсягу. Також чорно-біла консолідація кольорів – це найдоступніша серед усіх форм вдалого комунікативного оприлюднення просування типових і нескладних для проведення навчальної акумуляції ланок взаємоузгодження з аудиторією. Стандартність – це не тільки класичність основ художньо-графічного домінування, а й розкриття поваги до аудиторії, адже строкатість інколи відволікає увагу, призводить до розгубленості, втоми, емоційного перенавантаження при барвистому огляді, заважає легкому запам’ятовуванню потрібних навчальних величин.
Зрозумілим є факт налаштування аудиторії, через оформлення інформації як комунікативного збагачення, на сприйняття тривалого входження у закономірну площину навчального середовища, бо здебільшого колір створює атмосферу, додає настрій. Стереотипне позитивне відчуття кольору, без завбачливого відкриття прихованих комунікативних зв’язків, створює в навчальній інфографіці непомітні негаразди. Насамперед варто звернути увагу, як здебільшого в опорному розумінні чорно-білого прочитання типового занурення у світ навчального контексту виникає безпосередній діалог серйозного перенесення аудиторії до сприйняття прямолінійного істинного співвідношення білого тла «чистої дошки» – підсвідомого незнання з характерним написом активного контрасту, в який історично вступає чорний колір друкованого слова, умовно натякаючи на світло «Галактики Гутенберга». Проте, як бути з нібито нетривіальним рішенням, коли білим по-чорному саме перевернуто висвітлюється інформація? Мова йде про змінений вимір гармонійного налаштування навчальних диспозицій, коли традиційний баланс колірних сил переадресовує власні ролі в інші складні пропорції. Такі штучно створені умови візуального прочитання інформації, по-перше, відволікають, а по-друге, ускладнюють огляд змістової площини загального потокового наративу рефлексивного закріплення комунікативних схоплень. До прикладу, цю ілюзію нестійкості візуальної будови легко порівняти з першим зображувальним рядом інфографічного наповнення одного з найпрогресивніших навчальних видань даного виду комунікативних підвалин. Отже, в навчальному «інфографічному путівнику» чільне місце відводиться усвідомленню винятковості надреальної сутності «обріям подій – чорним дірам» (Eaton, 2014, с. 10). Карколомність космічності, що лине за береги осягненого в друкованому вигляді знання, відходить за рамки відведеного звичного та стійкого типу колірної акумуляції навчальної амплітуди доступного для розпізнавання оформленого зображення. Білий зміст на чорному тлі – це екстраполяція викривленого навантаження щодо навчальної комунікації, яка може мати місце, якщо правильно зберігати колірну пропорційність. На таку думку підштовхує і творчий аналіз багаторічної мистецької праці відомого художника-графіка Баррінгтона Барбера. У своїй практичній роботі він вказує на те, «як важко досягти зворотного ефекту» – це відбувається тоді, коли світлий об’єкт домінує над чорною площиною. Для аргументування твердження художник обґрунтовує причини цієї колірної девальвації: «така різниця в кольорі заднього тла і предмета нереалістична, але це чудовий спосіб для того, щоб зрозуміти, що надлишок, як і недостача основного кольору, може бути згубною для кінцевого результату» (Barber, 2012, с. 36).
Беззаперечно, чорно-біла форма розташування текстового рядкового поля на білосніжному тлі наділена потужною силою виняткової комунікативної акумуляції. Первинно – це вказує на доволі важливу для ефективного проведення навчального процесу консолідуючу перевагу такої колірної властивості, як парність. Відтак, відштовхуючись від центральної сили об’єднаного розуміння саме чорно-білої інфографічної парності, що очолює донесення навчального повідомлення, слід і надалі дотримуватися цієї парної властивості передавати знання візуально. У цьому плані важливо також пам’ятати, що комунікативна природа парної діалогічності вже закладена в колірному колі. При розгляді симетрично розташованих кольорів не складно прослідкувати три пари класичних взаємодій: червоний / зелений; жовтий / фіолетовий; синій / помаранчевий. Проте, в основі кожної з цих трьох комунікативних взаємодій ключову роль відіграє колір тріади як еталону гармонійного колірного співвідношення. Це означає, що при збереженні текстового – чорно-білого візуального позначення – лінію парної колірної комунікації варто не полишати при завершенні усього інфографічного оформлення. Необхідно визнати, що намагання встановити тріадні сполучення в інфографіці на рівні «візуальної нарації», термін який вводить українська дослідниця А. Литвинюк (Литвинюк, 2016); саме збереження чорно-білої парності призводить до неактуального навчально-комунікативного дороговказу, адже тріадні положення стабільно канонічні від природи і додавання інших колірних зв’язків призводить на практиці до відхилення від усталених колірно-комунікативних підвалин. До вище вказаної тріади основних кольорів входить і тріада прадавнього колірного сенсу безперервності незмінних кольорів на плинних відрізках часу чорно-біло-червоної символічності. Однак роздуми на тему символічного підтексту візуального висловлювання мають відійти у бік перед ілюстративним складом наскрізних педагогічних підвалин інфографіки, адже текстологічніть двоколірної компонентності посідає провідне місце в усьому композиційному сполученні. Отже, первинні властивості будь-якого з кольорів є більш превалюючими перед алегоричним тлумаченням вибору навчально-комунікативної влучності. Перспектива парної діалогічності кольорів в інфографіці – це тема, яка взагалі залишилася поза увагою компетентного товариства вчених. Натомість, майже в єдиному дослідженні, присвяченому художньому пошуку «факторів композиційного оформлення інфографіки», звертається увага не на безпосередній зміст закріплення інформації через колір, а на багатофункціональне призначення «кольорової гами» у складному для відтворення композиційно-інфографічному аспекті (Васюта, Хамула, 2017). Передусім, зазначений у цьому виданні такий теоретичний блок уніфікації дизайнерського осмислення поетапного виконання інфографічного повідомлення дещо віддалено розкриває закріплений тривалий актуалізованою дієвістю композиційний алгоритм внутрішньо комунікативної адресності кольору, але на підвалинах професійного розуміння застосування маркерного виведення інфографічного формо-змісту через колористичний бік вправного володіння мовою кольорів при гармонійному розгортанні перед аудиторією захопливих наголосів кольорової гами.
Отже, серед восьми послідовно наведених факторів належної комунікативно-акумулюючої дії вдалого інфографічного зображення кольорова гама займає четверту сходинку, але вже при функціональному розміщенні цих же факторів-компонентів утворюється п’ятирівнева «ієрархічна модель пріоритетів факторів композиційного оформлення інфографіки» (Васюта, Хамула, 2017, с. 64). Згідно з представленою структурою, кольорова гама знаходиться на початку моделюючого утворення візуалізації та плавно переходить на другий рівень – до «ритму розміщення елементів» і безпосередньо знаходиться на контактній лінії композиційного погодження з п’ятим рівнем – шрифтовим оформленням, який, своєю чергою, серед інфографічних факторів посідає першу позицію. У рамках пошуку внутрішніх взаємодій кольору як базового утворення кольорової гами в навчальній інфографіці, варто все ж таки дотримуватися зіставних акумулюючих підвалин сходження від спрощеної конфігурації чорно-білого наповнення до апробації взаємодіючої колірної парності. Разом із тим, на думку науковців Української академії друкарства, на теоретичному рівні підсумкового аналізу кольорова гама має свої впливові цілепокладання на інші похідні фактори невідокремленого візуального змісту. Отже, потужне комунікативне значення кольорової гами знаходиться у взаємозалежності із такими елементами, як текстовий блок, шрифтове оформлення, графічні елементи та графіки та діаграми (Васюта, Хамула, 2017, с. 61).
Якщо розмірковувати практично, то опорне виконання саме навчальної площини візуального зображення в структурному вибудовуванні зазначених факторів, у яких провідне комунікативне сполучення займає колір, варто розпочинати після педагогічного усвідомлення повсякчасно присутньої чорно-білої диспозиції парності, а вже потім переходити до пріоритетних факторів необхідного формотворчого застосування. Відтак неможливо оминути розгляду видатного навчального відкриття школи Баугаузу – розуміння кольору та форми. Видатний викладач цієї школи Й. Іттен додав до кольорознавчого знання багато власних винаходів, які перевірялися творчим шляхом постійного дизайнерського удосконалення. Тим не менш, поза зверненням до аналізу різнорідних якостей кольорової гами, Й. Іттен оприлюднив органічний взаємозв’язок кольору і форми, що нині є основою для будь-яких творчих підходів, у тому числі навчально-інфографічних. Класичне розуміння декорування форми, з геометричним позначенням основних підвалин життя, колір в цьому разі акумулює комунікативний зв’язок вищого рівня – тяжіння до власної стихійної сутності. Отже, за Й. Іттеном: «Квадрату відповідає червоний колір як колір матерії» (Itten, 1997, с. 134).
Якщо вказувати на стабільну присутність майже у кожній інфографічній візуалізації тріадної гармонії основних кольорів, то не варто позбавляти уваги жовтий трикутник та синє коло. Наголосимо на тому, що застосування саме такої кодифікації – це встановлення параметрів дотримання кваліфікованого ставлення до світових формотворчих традицій, які акумулюють психологічні та культурні витоки потужного підсвідомого впливу не тільки на сприйняття, але й на засвоєння вірно позначеного візуального зображення. Саме той випадок, коли колір крізь форму в основних елементах художнього відображення змісту інформації термінологічно влучно зафіксовано науковим висловом «колірне сполучення елементів інфографіки» (Макогон, Черепнев, Сологуб, 2016, с. 140). Зосередження в єдиній понятійній уніфікації теоретичної необхідності знайти докладну функціональну цілісність об’ємної проблеми, у даному разі, це дозволяє по-новому подивитись на похідні отримання вдалого результату в навчальній інфографіці.
Для наведення конкретного прикладу якісного застосування комунікативної взаємодії як важливого сполучення кольору та форми у межах висвітленого знання-винаходу Й. Іттена, необхідно розглянути інфографічне навчальне видання С. Армстронга, в якому цей же спосіб модуляції візуальної форми в кольорі перенесено безпосередньо в наочне застосування при розкритті знову ж таки навчальної теми «Ба-ба-Баугауз». Окрім того, текстова площина цієї «візуальної нарації» відкриває цікаві та стислі інформаційні глибини, як наприклад: «Баугауз уникає оздоб та орнаментів» (Armstrong, 2015, c. 64). Ця теза уособлює собою факт стилістичної відзнаки школи Баугауз в історії світового дизайну та архітектури, а також є необхідним положенням для лаконічного віддзеркалення репрезентації інфографічного зображення, адже поза відтворену через колір позицію формо-змістовного ракурсу розпізнавальної акумуляції, безпосередньо колір, умовно декоруючи, а насправді виділяючи інформацію за скерованим комунікативним способом, оприлюднює саме ті розроблені наріжні смислові підвалини, які направляють навчальний процес до сконцентрованої ресурсної подачі опорного знання.
При ретельному вивченні інфографічного способу візуалізації навчального матеріалу, варто звернути увагу на поширений додатковий прийом, застосований С. Армстронгом, і призначений для коректної фіксації уваги з потрібним позначенням фокусу візуальної присутності при тривалому педагогічному процесі – замість однозначного білого тла використовувати інфографічне оформлення у вигляді розграфленої клітинки, як зі шкільного зошита. При цьому службовим кольором стає синьо-блакитне парно-діалогічне сполучення. До навчально-візуального прийому з клітинкою С. Армстронгом додається діалогічно вказівний супровід анонсування інформації в рубриці «нотатки на берегах» у приблизно насиченому цікавому для зорового схоплення синьому вимірі. Утім, стосовно ситуації вкрай поширеного використання синього відображення в американській науково-популярній візуальній нарації, А. Литвинюк зазначає наступне: «найбільш популярним виявився синій колір, який зустрічається в близько половини розглянутої інфографіки» (Литвинюк, 2016, с. 95). Треба до цього додати, що синій колір у сполученні з білим тлом – це м’яка варіація чорно-білої текстової напруги. Доречним прикладом використання синього кольору в інфографічному оформленні – це презентація онлайн-проєкту 2022 р. української тележурналістки М. Барчук «Власні назви». У цій інформаційній нарації, виявлення синього кола за зразком візуальної мови Баугаузу збігається з формо-колірним сполученням, а з додаванням світлини в тих же пропорціях формоутворення підкреслюється завершеність оригінального зорового повідомлення.
Водночас констатуючи наявність синього кольору при встановленні візуально-комунікативних взаємодій, важко оминути тему гендерного виявлення через колірну маркерність. Зрозуміло, що навіть у стабільній чорно-білій фіксації текстового ґатунку в інфографічній динаміці випливає контрастна присутність Інь та Янь. Така спонукальна похідна гендерності на парному рівні чоловічого і жіночого начал співвідноситься в інфографіці з відповідним парним ритмом синього та червоного кольорів. Прикладом застосування цього прийому може стати навчально-настановний виклад статистичної вибірки в інфографічному путівнику під назвою розділу «Кола життя» (Eaton, 2014, с. 42‒43). У цьому варіанті оформлення неймовірно цікаве одночасне поєднання синього та червоного схоплює баланс статевих сил, не надаючи при цьому через колір переваги жодній із протилежностей. У передмові до цього ж видання наводиться історичний факт про вплив видатної жінки, героїні часів Кримської війни – Флоренс Найтінгейл (1820–1910), яка заклала основи не лише медичної статистики, а й першооснови функціонального наміру зручного позначення інформації ілюстративно (Eaton, 2014, с. 8). На українських теренах дослідження, присвячене використанню певної групи кольорів для позначення гендерної рівноваги в інфографіці, вибудовує слушну думку щодо поступово сформованого зарубіжного досвіду вдалого визначення пріоритетних колірних положень задля «трансформації теми з "незручної" у "комунікабельну"» (Вержбовська, Голубнича, 2019, с. 6). У підсумку цього аналізу не надаються практичні пріоритети парного колірного ритму, що зазвичай ніби анонсує тематику сонорного висловлювання чоловічої та жіночої присутності при комунікативній акумуляції діалогічного введення синього та червоного кольорів, але вдало розкривається позиція, відома за перевагами в застосуванні гендерно-нейтральних кольорів. Автори зазначають, що «для гендерно-нейтрального дизайну пропонуються кольори ахроматичної гами: сірий, чорний, білий, також світло-коричневий, жовтий та зелений» (Вержбовська, Голубнича, 2019, с. 8). Отже синій та червоний виводяться за межі візуальної нарації.
Так, подразнююча статева сила синьо-червоної взаємодії в будь-якому разі в навчальній інфографіці – це ототожнення з фемінно-маскулінною персоніфікацією, що в інших змістових вимірах на несформованому учнівському підсвідомому рівні буде виявляти присутність того ж самого сенсу. Тому візуальна презентація «Лабораторії критичного аналізу» Малої Академії наук України у вигляді червоно-палаючого мозку на умовно синьому тлі – умовно, бо встановити нормативну одиницю кольору важко без наведених властивостей кольору, – це все ж таки візуальна констатація домінування жіночого єства.
До речі, позначення в кольорі частин людського тіла – це також міжнародно встановлена позиція характерного педагогічного такту наголошувати на нейтральності анатомічної ілюстрації стосовно внутрішніх органів людини. Утім, для цього випадку в інфографіці, як продемонстровано на візуально-навчальній розробці первинно вказаного джерела, аби не викликати в учнів відрази, використовується зрозуміла та універсальна тональна градація навіть не приблизно тілесних, а природних сірих кольорів з наближенням до графічного зображення (Eaton, 2014, с. 12‒13).
Отже, закладена лаконічність закономірних комунікативних підвалин інфографіки спрямовує до фіксації через колір психологічно цілісних візуальних варіантів, змістовно стійких формовиявів, які в єдності легше презентувати, сприймати та аналізувати в навчальному процесі.
Підсумовуючи, варто підкреслити основні практичні положення дослідження, що виражені у декількох узагальнених дієвих принципах, на які варто обов’язково зважати задля реалізації у власних навчально-інфографічних спробах високої візуально-комунікативної спроможності:
- дотримуватися принципу чорно-білої подачі текстового наповнення;
- дотримуватися принципу комунікативної колірної парності;
- дотримуватися принципу об’єднаного спрямування кольору та форми, закладеного видатним представником школи Баугауз, Й. Іттеном;
- дотримуватися бажаного погодження нейтрально-гендерного статусу наявних у навчальній візуалізації кольорів.
Завдяки представленню виведених у дослідженні принципів не вірогідного використання кольорів, а з послідовною комунікативною акумуляцією складових адаптації навчальної інформації, відтворюються узгоджені для сприйняття аудиторією найсприятливіші візуальні рішення.
Інфографічний спосіб донесення інформації, в тому числі навчальної форми, виведення знання крізь колірні сполучення, потребує ретельного подальшого вивчення. Скупчення різнорідних непродуманих візуальних варіантів призводить до комунікативної розірваності з відповідним серйозним навчальним змістом. Тому, при якісному впровадженні комунікативних способів акумулюючої ролі кольору в навчальній інфографіці слід відповідально встановлювати слушні позначення в цілісному зображенні потрібних репрезентативних ґатунків.
Використані джерела
Васюта, С., Хамула, О. (2017) Синтез моделі факторів композиційного оформлення інографіки. Поліграфія і видавнича справа. 2(74), 59–65.
Вержбовська, Л., Голубнича, Г. (2019) Специфіка застосування кольору в інфографіці на гендерну тематику. Вісник ХДАДМ. 3, 5–14.
Литвинюк, А. (2016) Інфографіка як ключовий компонент сучасного американського науково-популярного дискурсу. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. Київ: Логос, 88–100.
Макогон, Е., Черепнев, И., Сологуб, О. (2016) Застосування інфографіки для підготовки та захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та соціального характеру. Інженерія природокористування. 2(6), 237–143.
Armstrong S. (2015) Cool Architecture: 50 fantastic facts for kids of all ages. Portico Books. 112 p.
Barber, B. (2012) Essential Guide to Drawing Still life, Arcturus Publishing Limited.
Eaton, T. (2014) Infographic guide to life, the universe and everything. Essential Works Ltd.
Itten, J. (1997). The Art of Color: The Subjective Experience and Objective Rationale of Color. John Wiley & Sons. 160 p.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Любов Ільницька, 2022