This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Надія Стецула
Леонід Оршанський
У статті актуалізовано значущість та проаналізовано проблеми підготовки сучасного педагога, якому притаманний високий рівень екологічної компетентності, і який здатний до різнобічної еколого-педагогічної діяльності, її аналізу і корегування. Встановлено, що методична та практична підготовка майбутніх учителів до формування екологічної компетентностей учнів реалізується шляхом ознайомлення здобувачів із метою та завданням екологічної освіти, акцентування уваги на важливості екологічної компетентності як особистісної якості, психологічної готовності до організації відповідного освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти та застосування спеціальної методики формування екологічної компетентності, дослідження рівня її сформованості в учнів тощо. З’ясовано, що формування екологічних компетентностей учнів досягається засобами екології за умов екологізації змісту навчального матеріалу, реалізації екологічних змістових ліній у шкільних курсах географії, застосування технологій та методів традиційного й інноваційного навчання географії та урізноманітнення форм організації освітнього процесу. Виділено три складові екологічної компетентності, які можуть бути сформовані в учнів під час навчально-пізнавальної діяльності: індивідуальна, пізнавальна та діяльнісна. З метою практичної підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії (8 клас) наведено приклад методичної розробки уроку-дослідження – екологічна стежина на тему: «Дивосвіт мого села».
Ключові слова: теоретико-методична і практична підготовка; учитель географії;, еколого-педагогічна діяльність; екологічна компетентність; екологічна стежина.
Кардинальні зміни, що нині відбуваються в суспільстві, різних секторах економіки, виробництва, сфери послуг, зокрема й у галузі освіти, зумовили потребу в формуванні нових освітніх компетентностей, у тому числі екологічної. Формування динамічного еколого-педагогічного стереотипу сучасного вчителя природничих спеціальностей визначається як соціальним запитом на екологічно активну та компетентну особистість, так і тенденцією екологізації освітнього середовища (Дайнаускас, Стецула, 2021; Пустовіт, 2006; Стецула, 2020; Bilyk & ect, 2022). В українській освіті значної популярності й поширення сьогодні набули поняття «компетенція», «компетентність», «компетентнісний підхід» тощо, реалізація яких пов’язана з оновленням і модернізацією педагогічних умов організації та здійснення освітнього процесу. Компетентність, на думку вчених-педагогів, є індикатором, що дозволяє визначити готовність майбутнього вчителя природничих спеціальностей до інноваційної педагогічної діяльності, його подальшого професійного розвитку та соціалізації (Ковальчук, Оршанський, 2016, с. 6; Пометун, 2004, с. 64).
Для вчителя природничих спеціальностей Нової української школи, здатного розв’язувати стандартні та проблемні методичні завдання під час формування загальних і предметних компетентностей в учнів, визначених Державним стандартом базової середньої освіти загалом та до реалізації вимог наскрізних змістових ліній навчальних (освітніх) програм закладу загальної середньої освіти, очевидною стає формування екологічних компетентностей під час професійно-педагогічної підготовки. Своєю чергою еколого-компетентнісний вчитель орієнтований на формування екологічної грамотності, поведінки та культури учня шляхом розроблення навчально-пізнавальних завдань для реалізації вимог до формування екологічної компетентності в учнів на основі оновленого інформаційного матеріалу шкільних підручників із природничої галузі знань, еколого-компетентнісний потенціал яких є суттєво урізноманітненим (Концепція, 2016; Пустовіт, Колонькова, Пруцакова, 2014; Stetsula, Pavliukh, 2015, p. 217). На успішність формування екологічної компетентності сучасного вчителя природничих спеціальностей впливає, по-перше, усвідомлення того, що природне право є вищим за соціальне; по-друге, розуміння взаємозв’язку між компонентами середовища і взаємодії суспільства та природи; по-третє, відчуття власної відповідальності за екологічні проблеми не лише у межах свого регіону, а й цілому світі (Дайнаускас, Стецула, 2021, с. 180).
У Державному стандарті базової середньої освіти з-поміж ключових компетентностей є й екологічна, яка передбачає знання учнями основ екологічного природокористування, здатність дотримуватися правил природоохоронної поведінки, ощадливо використовувати природні ресурси, на ціннісному рівні усвідомлювати важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства (Державний стандарт, 2020).
У наукових працях низки вітчизняних педагогів М. Голованя (Головань, 2008), Ю. Шапрана (Шапран, 2015), Н. Пустовіт, О. Пруцакової, Л. Руденко, О. Колонькової (Пустовіт, Пруцакова, Руденко, Колонькова, 2008), Н. Стецули, Л. Оршанського, С. Волошанської (Stetsula, Orshanskіy, Voloshanska, 2021). та ін., ґрунтовно розкрито структуру, зміст, сутнісні ознаки та принципи формування екологічної компетентності вчителя. Так, компетентність, М. Головань розглядає як інтеграцію знаннєвого, діяльнісного та ціннісного компонентів в екологічній сфері, які є критеріями результативної екологічної діяльності та відображають особисте ставлення до предмету і продукту цієї діяльності (Головань, 2008, с. 23). На думку автора, екологічна компететнтність пов’язана з теоретичною обізнаністю особистості та її вмінням на практиці вирішувати екологічні проблеми. Водночас вона впливає на розвиток особистісних якостей, цінностей, поведінки, необхідних для ефективної екологічної діяльності в проблемних ситуаціях.
Умови формування екологічної компетентності з урахуванням комплексного підходу досліджував Ю. Шапран. На думку автора, екологічна компетентність формується: 1) за умов створення цілісної системи впливу на студентів упродовж усього періоду навчання; 2) завдяки вивченню спеціальних екологічних дисциплін та спецкурсів, які гармонійно поєднуються зі світоглядною спрямованістю й екологізацією всіх сфер вузівського життя та діяльності; 3) з використанням інтерактивної взаємодії викладача і здобувачів вищої освіти в процесі дослідження екологічних проблем, орієнтованого на самостійне мислення та практичну діяльність (Шапран, 2015, с. 320).
Методичний підхід до формування екологічної компетентності, з огляду на зміст освіти, процес та результати навчання, запропонувала О. Пометун. Дослідниця трактує компетентність як результативно-діяльнісну характеристику освіти, де нижній рівень компетентності є рівнем діяльності, необхідним і достатнім для мінімальної успішності в досягненні результату (Пометун, 2004, с. 64).
На думку Н. Стецули, Л. Оршанського, С. Волошанської, якщо екологічна культура може бути соціальною й особистісною, то екологічна компетентність застосовна лише до особистості. Екологічна компетентність є сформованим цілісним утворенням, яке у процесі самореалізації в усіх сферах буття виявляє здатність особистості самостійно, оперативно й ефективно мобілізовувати знання і досвід задля виокремлення екологічних питань, прийняття обґрунтованих рішень та здійснення діяльності на основі пріоритету екологічних цінностей, усвідомленого почуття власної причетності до екологічних проблем і відповідальності за результати своїх дій і вчинків в інтересах особистої та суспільної екологічної безпеки, практичного покращення стану довкілля та сталого розвитку (Stetsula, Orshanskіy, Voloshanska, 2021, p. 117).
Етапи формування екологічної культури учнів закладу загальної середньої освіти з’ясовували Н. Стецула та С. Павлюх. Основою формування екологічної культури, на думку цих авторів, є екологічні знання, екологічна свідомість, екологічне мислення й екологічний світогляд, єдність яких передбачає їх послідовний і взаємопов’язаний розвиток. Ними наведено приклади різних форм і методів навчально-пізнавальної роботи, які якнайкраще сприяють формуванню екологічної культури школярів, а також запропоновано цілісну освітньо-екологічну модель та основні напрями і механізми її реалізації (Stetsula, Pavliukh, 2015, p. 217).
Аналіз результатів наукових досліджень підтвердив необхідність системної підготовки еколого-компетентнісного вчителя, який не лише володіє екологічними знаннями та практиками, набутими у процесі здобуття вищої природничої освіти, а й здатний до повноцінної еколого-педагогічної діяльності, її аналізу, коригування та поширення як освітньої технології.
Метою дослідження є вивчення практичних аспектів методичної підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії. Для досягнення мети використано метод системно-структурного аналізу з використанням педагогічного підходу для з’ясування методичної та практичної підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентностей учнів; аналіз проблеми у науковій та науково-методичній літературі; інструктивно-практичний та проблемно-пошуковий методи для розробки екологічної стежини.
Сучасна освітня система педагогічного закладу вищої освіти зазнає суттєвих трансформацій, адже спрямована на формування передовсім професійних компетентностей, в основі яких лежить широкий набір фахових знань, умінь, досвіду, здатностей. Однією з ключових для вчителя географії є екологічна компетентність. Основне завдання вищої педагогічної освіти природничого напряму полягає у практичній підготовці майбутніх учителів, здатних трансформувати сучасні результати наукових досліджень природничої та педагогічної галузей знань в освітній процес закладу загальної середньої освіти, ухвалювати обґрунтовані рішення, жити й працювати в шкільному колективі, зосереджувати зусилля на конкретних освітніх завданнях, з-поміж яких: виявляти еколого-педагогічну проблему; вести самостійний або спільний пошук способів її розв’язання; брати на себе відповідальність за результати еколого-педагогічної діяльності; формувати в учнів високий рівень екологічної компетентності тощо.
Практичний шлях формування екологічної компетентності вимагає дотримання дидактичних принципів до системи професійно-практичної підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей, які комплексно впливають на когнітивну, афективну, діяльнісну сфери свідомості. Основою екологічної компетентності передовсім мають стати здобуті екологічні знання та практичний екологічний досвід, які формуються під впливом екологічної інформації шляхом вивчення природничих і педагогічних освітніх компонентів загалом та вузькоспеціалізованих екологічних дисциплін зокрема.
Природнича освіта є не лише джерелом нових відомостей про взаємодію людини і природи, а й підґрунтям для формування екологічної компетентності, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до довкілля, адекватної поведінки в ньому. Відтак одним із ключових завдань природничої освіти є формування екологічної компетентності здобувачів.
Аналіз шкільних навчальних програм показує, що географія є важливою природничою наукою з погляду її можливостей у формуванні екологічної компетентності учнів. Географічні дослідження висвітлюють концепції, спільні для географії й екології, зокрема: геоекологічні, біоекологічні, геопросторові, ресурсного потенціалу території, розвитку національного і світового господарства та визначення місця України в сучасному світі.
У Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка підготовка майбутніх учителів географії до формування екологічної компетентності школярів здійснюється як у процесі вивчення науково-природничих дисциплін, так і «Методики навчання географії». На заняттях студенти не лише ознайомлюються із метою та завданнями екологічної освіти, а й формами, методами та засобами формування екологічної компетентності, особливостями організації освітньо-екологічного процесу в закладі загальної середньої освіти, шляхами і способами вивчення рівнів сформованості екологічної компетентності учнів. При цьому увага здобувачів акцентується на реалізації еколого-компетентнісного потенціалу шкільного курсу географії, необхідності врахування екологічних особливостей наскрізних тем навчальної дисципліни, аспектів реалізації освітнього процесу та застосування новітніх технологій та методик формування екологічної компетентності (Стецула, 2022; Стецула, Оршандський, 2022). Зокрема практична підготовка майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії реалізується у трьох напрямах:
1. Перший напрям практичної методики формування екологічної компетентності школярів передбачає набуття студентами вмінь планувати власну еколого-педагогічну діяльність, основою якої є три взаємопов’язані компоненти: екологічні знання, екологічні переконання й екологічна діяльність.
Перший компонент – набуття екологічних знань – передбачає дослідження досвіду екологічної роботи (анкетування, інтерв’ю, публікація екологічної інформації, виготовлення постерів); знання про природні умови України (короткі подорожі, відео); знайомство з інформацією про захист тварин і рослин (екопрогулянки, зустрічі з екологами, лісівниками та ін.).
Другий компонент – формування екологічних переконань – здійснюється завдяки диспутам, дискусіям, зустрічам із цікавими людьми, науковцями з метою підтвердження свого статусу у колективі, розуміння відповідальності за ставлення до природи, захисту всього живого, усвідомлення законів природи та їх впливу на екологічні проблеми.
Третій компонент – здійснення екологічної діяльності – передбачає проведення комплексу природоохоронних заходів, зокрема: догляд за кімнатними рослинами, квітковими клумбами, кущами і деревами на території закладу освіти; роботи з прибирання громадських парків і скверів; екологічне дослідження мікрорайону, проєктування екологічних стежок; здійснення громадської діяльності екологічного спрямування – розповіді про природу рідного краю, діалог зі школярами про зміст і методи охорони природи; підготовка екологічних пам’яток, анкет, часописів, інформаційних листівок; ігрова форма діяльності – екологічні конкурси, вікторини, аукціони, квести, проєкти, екскурсії та ін.
2. Другий напрям практичної методики формування екологічної компетентності реалізується шляхом ознайомлення студентів із трьома складовими екологічної компетентності, які необхідно сформувати у школярів: а) особистісна складова має на меті прийняти самосвідомість як частину природи через формування екологічної психологічної свідомості, усвідомлення необхідності здорового способу життя та його ролі в саморозвитку та самореалізації особистості, а також сприяти формуванню особистості; б) когнітивна складова є основою екологічного світогляду, що відображається у ціннісних орієнтаціях; в) діяльнісна складова дозволяє набути комплекс знань про екосвітогляд на основі наукового осмислення вразливості природи та сформувати вміння природозахисного змісту тощо.
3. Третій напрям ознайомлює здобувачів вищої освіти із методикою реалізації екологічних змістових ліній у шкільних курсах географії та формування екологічних компетентностей шляхом урізноманітнення форм організації освітнього процесу (урок-лекція, урок-семінар, урок-дискусія, урок-«круглий стіл», урок-контроль знань, урок роботи в Інтернеті, урок-практикум, урок-дослідження (міні-проект) й ін.) та застосування технологій традиційного (пояснювально-ілюстративного, репродуктивного, частково-пошукового) й інноваційного (дослідницького, проєктного, STEM та ін.) навчання.
Із досвіду практичної підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії у 8 класі пропонуємо методичну розробку екологічної стежини на тему «Дивосвіт мого села», розроблену майбутніми учителями географії на практичних заняттях з «Методики навчання географії».
Зупинка 1. «Шкільне подвір’я»
1. Дослідницька робота
Встановлення флористичного різноманіття:
Поділ учнів на три групи: Дерева – 1 група; Кущі – 2 група; Трави – 3 група
Робота з флорою шкільного подвір’я:
1 група – видове різноманіття дерев: 2 група – видове різноманіття кущів; 3 група – видове різноманіття трав’янистих рослин.
Значення рослин. Кожна група складає есе про значення рослин у житті людини.
2. Екологічний лікбез
Загальна кількість викидів, що потрапляють до атмосфери з певного відрізка автошляху, визначається за формулою:
\[M={{N × T}\over 3600}\]
М – маса викидів за одну годину (г); N – кількість автомобілів; Т – час, який потрібен для подолання шляху (с); 3600 – кількість секунд у годині.
3. Експериментальна робота
Визначення біомаси наземних органів рослин. Зібрати листя, плоди, ягоди або насіння рослин одного виду. Для аналізу відібрати по 20-50 штук ягід, плодів або листків різних за розміром. Усі зразки по одному зважити на аналітичній вазі та розрахувати середню масу однієї ягоди, листка, насіння.
Математичне опрацювання результатів досліду. Для кожного відбраного для аналізу зразка встановіть вагу й обчисліть середнє арифметичне (М)
Послідовність та результати обчислень занесіть у таблиці, які побудуйте для кожного з варіантів досліду.
Математичне опрацювання результатів досліду
| Каштан | ||
|---|---|---|
| Повторність | Вага, г | Середнє арифметичне, М |
Зробіть висновки про особливості накопичення біомаси рослинами.
Зупинка 2. «Лелече гніздо»
1. Конкурс «Лелека»
Повідомлення учня про умови конкурсу (випереджувальне завдання).
Побудова і заселення штучних гнізд для білої лелеки в Україні. Це давня традиція у багатьох країнах Європи. Збір даних було розпочато у 1986 р., інформація заносилась на карточки, в яких відмічалося розміщення, тип, основні параметри лелечих гнізд. До початку 2000 року була зібрана інформація про 617 гнізд.
Учні розповідають про штучні гнізда на території свого села.
1. Бліц-опитування
Зупинка 3. «Свята вода»
1. Інтелектуальна гра «Нерозв’язаний трикутник»
Постановка проблеми про забруднення води: Що чи хто, на вашу думку, є джерелом забруднення води в нашому селі? Гру можна проводити в природних умовах. Кожен учень вибирає певне джерело води і відповідно його місце розташування. Створюється певний трикутник. Кожен представник висловлює власну думку щодо свого вибору: 1) транспорт; 2) сільське господарство; 3) людина
2. Літературна хвилинка(учні декламують вірші про воду)
3. Всеукраїнський конкурс «Ковток джерельної води». Повідомлення про важливість участі школярів в акції «До чистих джерел».
Зупинка 4. «Ти гори, горицвіт»
1. Дослідницька робота
Способи розмноження горицвіту
| І група | ІІ група |
|---|---|
| Характеристика кореневої системи горицвіту | Характеристика стебла горицвіту |
| Характеристика розмноження горицвіту (статевим способом) | Характеристика розмноження горицвіту(вегетативно) |
2. Фотохвилинка. Виставка робіт молодих фотографів.
3. Моделювання ситуацій. Проєктування заходів з метою збереження і репродукції горицвіту: збільшення й обгородження території, не зривати квітів і не виривати з корінням, не випасати ВРХ, вести постійний нагляд тощо.
4. Створення місцевої «Червоної книги».
До місцевої Червоної книги, були внесені такі рослини: горицвіт весняний, підсніжник звичайний, пролісок лісовий, конвалія лісова, цибуля ведмежа, вовчі ягоди.
Зупинка 5. «Ставок»
1. АРТ-хвилинка під гаслом: «Куточки рідної природи». Молоді художники створюють картини про сільський ставок.
Повернення на шкільне подвір’я
2. Робота у фіто-кафе «Материнка»
Розпізнавання чаїв. Чай був приготовлений з рослин, які можна знайти на території шкільного подвір’я.
| І група | ІІ група |
|---|---|
| Чай з липи | Чай з калини |
| Чай з шипшини | Чай з ромашки |
| Чай з меліси | Чай з м’яти |
3. Екологічна гра «Народна медицина»
Гра проводиться з віршомовкою «Найкмітливіший цілитель». Змагання відбувається між учнями, де перемогу здобуває найбільш обізнаний в народній медицині учень.
| ⸎ ⸎ ⸎ В полі, в лісі, і на лузі – Скрізь твої зелені друзі: Звіробій, лопух, рослинник, Мати-й-мачуха, латай… Все це лікарські рослини. Ти їх теж запам’ятай. | ⸎ ⸎ ⸎ Ось іще знайомець твій: Білоквітний деревій. Він росте собі нівроку Біля стежки, біля ганку. Вріжеш руку ненароком – Спинить кров, загоїть ранку. | ||
|---|---|---|---|
| ⸎ ⸎ ⸎ Ось листатий подорожник, Цю рослину знає кожний Чи заб’єшся об каміння? Чи подряпина яка – Подорожник неодмінно Простягне свого листка. | ⸎ ⸎ ⸎ Чи то кашель, чи ангіна, Чи якась простуда зла, Щонайкращий лік – малина. Жаль, що ложечка мала. | ||
| ⸎ ⸎ ⸎ З давніх літ навперебій Люди славлять звіробій Він для всіх надійний друг, Бо лікує сто недуг. | ⸎ ⸎ ⸎ Роздивись тепер як слід Липи золотистий цвіт. Чай із нього - смакота! Сам аж проситься в уста: Випий ще, випий ще, То й простуда утече. | ||
| ⸎ ⸎ ⸎ Ось суничка невеличка Підвела рум’яне личко. При хворобі помічна, А до того - ще й смачна. | ⸎ ⸎ ⸎ А після всього ще – чебрець. Рослинникові не кінець. Рослин багато помічних У ріднім краї проростає. Як зацікавився – про них Ти ще не раз десь прочитаєш | ||
| ⸎ ⸎ ⸎ Хоч жалючу маю вдачу І тобі не до вподоби, Та кропива теж одначе, Проганя лихі хвороби. Тож із нею чемна будь: Як не любиш, то й не гудь. |
Тепер переконаємося, чи запам’ятали ви лікарські рослини, згадані в цих коротких віршах.
4. Робота з гербарієм.
Екологічне дерево (у зошити намалювати дерево, де коріння – причини забруднення довкілля, гілки – наслідки, до яких призводить забруднення довкілля.
5.Тренінг «Хто, якщо не я»
Сьогоднішній етап реалізації концепції «Нова українська школа» змінив і підвищив вимоги суспільства до рівня і змісту навченості майбутніх учителів природничих спеціальностей, що стало потужним стимулом екологізації освітнього процесу у закладах вищої педагогічної освіти. Використання засобів екології та сучасних методів навчання та викладання, специфічних для екологічної освіти в системі професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя географії формують його готовність до розвитку екологічної компетентності учня вже в шкільні роки. Практика розробки екологічних стежин дають змогу здобувачам оволодіти методикою формування екологічних компетентностей в учнів. Наведена методична розробка є корисним дидактичним матеріалом для учителів природничих спеціальностей при підготовці до уроку-дослідження. За сучасних умов розвитку еколого-педагогічної освіти в перспективі особливо важливо досліджувати не лише теоретико-методологічні аспекти підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів у закладах загальної середньої освіти, а й розробляти відповідні практичні рекомендації.
Головань, М. С. (2008). Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України, 3, 23–30.
Дайнаускас, В.Р., Стецула, Н. О. (2021). Роль екологічної освіти як складової освіти для сталого розвитку в Україні. Освітні та наукові виміри природничих наук: збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської заочної наукової конференції, м. Суми, 8 грудня 2021 р. Суми: СумДПУ імені А. С. Макаренка, 180–183.
Державний стандарт базової середньої освіти. (2020). https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/76886/#google_vignette
Ковальчук, В., Оршанський, Л. (2016). Професійна підготовка на засадах компетентнісного підходу. Молодь і ринок, 11–12, 6–10.
Концепція Нової Української школи. (2016). https://nus.org.ua
Пометун, О. І. (2004). Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. Київ: «К.І.С.», 64–71.
Пустовіт, Н. А. (2006). Освіта для сталого розвитку – важливий напрям підвищення екологічної компетентності вчителя. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 28, 19–22.
Пустовіт, Н. А., Колонькова, О. О., Пруцакова, О. Л. (2014). Школа екологічного вчинку: методичні рекомендації. Кіровоград: Імекс-ЛТД.
Пустовіт, Н. А., Пруцакова, О. Л., Руденко, Л. Д., Колонькова, О. О. (2008). Формування екологічної компетентності школярів: науково- методичний посібник. Київ: Педагогічна думка.
Стецула, Н. О., Оршанський, Л. В. (2022). Формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих спеціальностей засобами STEM-технології. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, 4, 126–137.
Стецула, Н.О. (2020). Екологізація освіти як ключова тенденція сталого розвитку суспільства. Молодь і ринок, 6–7 (185–186), 115–121.
Стецула, Н.О. (2022). Метод проєктів в контексті формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих спеціальностей. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка, 1, 56–64.
Шапран, Ю. П. (2015). Сутнісні ознаки, структурні компоненти і вимірювання екологічної компетентності студентів-біологів педагогічного університету. Педагогічна освіта: теорія і практика, 18 (1), 320–325.
Bilyk, V., Udovychenko, I., Vysochan, L., Kyrylenko, K., Stetsula, N., & Gvozdii, S. (2022). Modernization of Natural Science Education in the Context of Teacher Training. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala. 14 (1Sup1), 25–48.
Stetsula, N., Orshanskіy, L., Voloshanska, S. (2021). Ecological competence as a means of forming a dynamic teacher stereotype. Bioresources and Human Health, 117–122.
Stetsula, N. O., Pavliukh, S. B. (2015). To the ecological culture through ecological education. Acta Carpatica. Rzeszow: Integracja środowisk naukowych obszaru pogranicza polsko-ukraińsritgo, 24, 217–222.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Надія Стецула, 2023
© Леонід Оршанський, 2023