This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Віталій Кучер
Тетяна Рожнова
У статті розглянуто ключові аспекти інноваційного підходу до організації освітнього процесу та підготовки здобувачів вищої освіти другого рівня навчання, а також описано методи використання новітніх технологій у процесі організації освітнього процесу, а саме: використання інтерактивних технологій, віртуальних лабораторій, спеціальних програмних засобів та вебсерверів, електронних платформ, створення електронної бази та ін.
Досліджено та охарактеризовано можливості інформатизації освітнього простору та вказано на необхідність введення інноваційного підходу щодо організації освітнього процесу підготовки здобувачів вищої освіти другого рівня навчання. Розкрито доцільність використання новітніх технологій у процесі організації навчання у закладах вищої освіти, зокрема описано доцільність створення електронної бази даних.
Описано використання нових інформаційних технологій при підготовці та організації освітнього процесу у закладах вищої освіти на прикладі Житомирського державного університету імені Івана Франка. Проведено аналіз електронної системи документообігу «Е-портфоліо» у цьому ж університеті.
Ключові слова: інновації, модернізація, цифровізація, електронне портфоліо, інформаційні технології, вища освіта, магістратура
У зв’язку з цифровізацією усіх сфер людського життя, формування освітнього процесу стало залежне від інноваційних технологій. Саме технічний розвиток дозволяє сучасним науковцям максимально розкрити потенціал комп’ютерних, гуманітарних, природничих та інших наук, які впливають на формування світогляду людини.
В освітній сфері досить часто виникають певні труднощі щодо впровадження й використання інноваційного підходу при підготовці здобувачів вищої освіти в умовах магістратури. Насамперед необхідно підготувати викладацький склад, який володітиме знаннями та навичками для проведення занять із використанням інноваційного підходу, а також зможе організувати навчальний процес використовуючи різні технічні засоби. До технічних засобів можемо віднести: комп’ютери, планшети, смартфони, проєктори, електронні дошки, програмне забезпечення для відеоконференцій і вебконференцій, спеціальні програми для дистанційного навчання, електронні підручники та онлайн-курси. Ці засоби дозволяють створювати ефективні умови для навчання та сприяють підвищенню якості освіти. Наприклад, дистанційне навчання з використанням відеоконференцій сприяє залученню до освітнього процесу здобувачів вищої освіти з різних міст та країн, а електронні підручники та онлайн-курси допомагають здобувачам освіти вивчати матеріал у зручний для них час, збільшують доступ до великої кількості додаткової інформації і матеріалів для самостійної роботи. Також ці засоби є корисними для викладачів, оскільки дозволяють швидко й зручно підготувати необхідний матеріал для занять та контролювати знання студентів. Зауважимо, що процес упровадження інноваційного підходу може бути сповільнений через економічні, суспільні, політичні та інші фактори, які потребують регулярного аналізу.
Виникнення різного характеру проблем щодо введення інноваційного підходу до підготовки здобувачів вищої освіти в умовах магістратури зумовлює потребу у вивченні цієї тематики. Через сучасні реалії та потреби ринку праці збільшили вимоги стосовно кваліфікації фахівців, зокрема у галузі освіти. Для забезпечення якісної фахової підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня необхідно розробити та удосконалити нові підходи до організації навчального процесу, які базуватимуться на використанні сучасних технологіях та інноваціях.
У педагогічній науковій доктрині питаннями інноваційного розвитку й використання інноваційного підходу при підготовці здобувачів вищої освіти займалися ряд вітчизняних та іноземних науковців.
Ж. Фонтан професор Празького університету досліджує розвиток та необхідність інноваційного підходу в Європейській освіті. С. Тейбл професор з Мічигану зосередив свої дослідження на тематиці «Інноваційні методи навчання та їх вплив на освіту». Доволі детально процес використання та вплив інформаційних технологій на навчальний процес описав викладач Гарвардського університету Р. Пуатендура.
Зазначимо, що в українській науковій сфері питання що стосуються інновацій освіти посіли вагоме місце. О. Антонова, О. Дубасенюк (Дубасинюк, 2009), О. Волошина (Волошина, 2014) й С. Вітвицька (Вітвицька, 2013) досліджують проблематику інновацій у вищій школі; А. Боярська-Хоменко та Ю. Бойчук вивчають питання інновацій при підготовці вчителів (Бойчук & Боярська-Хоменко, 2022); І. Новіцька й І. Вербовський розглядають питання інформатизації закладів освіти. Інноваційний підхід у підготовці здобувачів вищої освіти досліджували Д. Чернілевский, О. Снісаренко й О. Ануфрієва (Снісаренко & Ануфрієва, 2018), Т. Шамова.
Велика кількість наукових доробків, що стосуються питань інноваційних процесів у освітній сфері, підтверджує актуальність цієї тематики й вказує на важливість використання інноваційного підходу при підготовці здобувачів вищої освіти, зокрема, в умовах магістратури.
Наукова новизна статті полягає у розробці інноваційного підходу щодо організації освітнього процесу та підготовки здобувачів вищої освіти в умовах магістратури, який базуватиметься на використанні сучасних інформаційних технологій, а також методів навчання, що сприятимуть покращенню засвоєння навчального матеріалу і впливатимуть на компетентнісний розвиток майбутніх фахівців.
Метою статті є визначити основні аспекти інноваційного підходу щодо організації освітнього процесу та підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня, а також описати методи використання новітніх технологій у процесі організації навчання
Модернізація освітнього процесу, зумовлена реформуванням, спричинила необхідність у створенні інноваційних підходів щодо організації освітнього процесу та навчання здобувачів вищої освіти. Адже, використання інновацій у період підготовки майбутніх фахівців, покращує якість навчання, збільшує спектр актуальної інформації, розвиває вміння та навички, які відповідають сучасним вимогам ринку праці. О. Волошина вказує на інноваційний характер сучасної освіти, що стало причиною введення новітніх технологій та великої кількості інновацій в освітній процес (Волошина, 2014, с. 41).
За енциклопедією освіти поняття «інновація» пояснюється, як: багатоаспектне значення, що передбачає послідовні, цілеспрямовані дії та процес практичної реалізації («Інновації», 2008, с. 319). Спираючись на визначення зауважимо, що інновації в освіті полягають у створенні, упровадженні та поширенні нових ідей, засобів, педагогічних й управлінських технологій у практиці освіти. Це призводить до підвищення рівнів досягнень структурних компонентів освіти та переходу системи до якісно іншого стану.
О. Дубасенюк пов’язує інновації в освітньому процесі з пошуком нових ідей для вирішення проблем організації й модернізацію освітнього процесу, а введення інноваційних технологій відбувається завдяки педагогічному експерименту (Дубасинюк, 2009, с. 15) або ж методиці пілотного впровадження. Зазначимо, що подальше існування інновації залежить від того, наскільки успішно вона функціонує та переходить до стадії стабільного розвитку.
Необхідність використання інноваційного підходу у освіті більшість дослідників, а саме: І. Дичківська, О. Антонова та П. Саух, пояснюють загальними процесами суспільства, цифровізацією і глобалізацією побутових сфер людського життя (Дичківська, 2004; Саух, 2011).
В. Новіков процес інновації поєднує з технічним розвитком і вважає, що інноваційний розвиток неможливий без комп’ютерних технологій, сприятливого середовища, ресурсів і спеціалізованих кадрів (учених, спеціалістів ІТ, менеджерів, SMM спеціалістів та ін.) (Новіков, 2021). Також швидкий розвиток комп’ютерних технологій впливає на вимоги до фахівців в освітній галузі й потребує адаптації методів навчання під сучасні інформаційні-комп’ютерні реалії.
Отже, розглянемо декілька основних інноваційних вимог до фахівців освітньої галузі:
Виходячи з вище зазначеного можемо стверджувати, що інновації при підготовці здобувачів вищої освіти в умовах магістратури повинні бути направленні на професійну мобільність та здатність до саморозвитку, що зумовлює необхідність у використанні інноваційних засобів навчання:
Отже, інформатизація освітнього процесу вплинула на традиційні підходи у навчанні. Так у процесі підготовки здобувачів вищої освіти в умовах магістратури науково-педагогічні працівники університету все частіше залучають технічні новації, впроваджують спеціальні програмні засоби та веб-сервери такі як: Google Класс, Zoom, Kahoot! та ін., які допомагають відтворити та наочно продемонструвати навчальний матеріали під час аудиторних і дистанційних занять.
Також на базі закладів вищої освіти створюють «віртуальні лабораторії», основною метою яких є використання новітніх технологій у навчальній та науковій сферах. Юрченко А. віртуальною лабораторією називає цифрове навчальне середовище, котре використовується для імітування об’єктів реального світу, їх особливостей та поведінки у комп’ютерному середовищі задля отримання нових знань та вмінь (Череднік & Даньшева, 2018, с. 281).
Віртуальні лабораторії дозволяють використовувати цифрові моделі та симуляції досліджуваних об’єктів з метою аналізу, вивчення і тестування різних процесів, які можуть бути важкодоступними або небезпечними для дослідження у реальному світі. Використання таких навчальних засобів допомагає підвищити ефективність й якість навчання, забезпечуючи можливість практичного взаємодії із складними системами та дослідження їх властивостей у безпечному, контрольованому середовищі.
Водночас підкреслимо, що використання зазначених інноваційних засобів спрямовує освітній процес на самостійний розвиток здобувача освіти (Череднік & Даньшева, 2018), що зумовлює необхідність вільного доступу до інформаційних ресурсів. Саме тому, використання інновацій у навчальному процесі потребує контролю та постійної, активної взаємодії між учасниками навчального процесу.
Інновації в освітньому процесі мають спрямовуватися на розвиток інформатизації, яка дозволяє досягати нових результатів та покращувати якість навчання (Череднік & Даньшева, 2018, с. 45). Інформатизацією називають процес використання інформаційних технологій для автоматизації та оптимізації різних робочих процесів, що сприяє підвищенню ефективності діяльності в усіх сферах життя, включаючи науку, освіту, медицину, економіку а також державне управління (Волошина, 2014).
Інформаційні технології поєднують програмне забезпечення, комп’ютерну техніку, мережеві технології й інші інструменти для збору, зберігання, обробки, передачі інформації. Усі ці інноваційні засоби дають змогу значно збільшити швидкість і точність обробки інформації, зменшити кількість помилок, підвищити рівень автоматизації й взаємодії між освітніми процесами. Використання інформатизації може покращити ефективність виробництва, скоротити час виконання завдань та збільшити продуктивність здобувачів вищої світи й персоналу ЗВО.
Можемо зауважити, що інноваційні процеси впливають не тільки на методи й підходи навчання, а й на організацію освітнього процесу. Сучасні заклади вищої освіти все частіше повертаються до проблематики використання інновацій в організації навчання, водночас, у процесі підготовки здобувачів вищої освіти в умовах магістратури. Інноваційний підхід – це новаторський метод вирішення проблем і досягнень цілей, який використовує нові засоби, технології та стратегії (Вітвицька, 2013, с. 108).
Сучасні технології надають багато можливостей для модернізації освітнього процесу. Наприклад, на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка нами було розроблено електронний розклад, який можна переглянути не лише на сайті університету, а й у месенджері Telegram (Кучер, 2023). Чат-бот надає студентам можливість швидко і зручно отримувати інформацію про свій розклад занять за допомогою автоматичної системи запам’ятовування навчальної групи користувача. Цей проєкт є прикладом використання сучасних технологій для покращення якості навчання та оптимізації часових затрат здобувачів освіти. Він демонструє можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті та їхній вплив на підвищення ефективності й доступності навчання. З метою використання різноманітних комп’ютерних програм і можливостей інтернет-мережі, більшість вищих навчальних закладів масово розробляє та реалізовує освітні програми, застосовуючи інноваційні цифрові технології для організації освітнього процесу.
У сфері вищої освіти інновації передбачають ряд заходів, зокрема: створення електронної бази даних, яка допомагатиме при організації навчально-наукової роботи, включаючи фундаментальні та прикладні розробки навчально-методичних матеріалів з проблем професійної освіти (Дубасинюк, 2009, с. 22). Електронна система з високою ефективністю упорядковує та зберігає інформацію, яка здатна цифровим чином відображати логічні відносини. Набори таких даних можуть складатися з різних підмножин та відображатися відповідно до вимог, які встановлюються прикладними програмами та їх користувачами.
Вдалим взірцем реалізації такого проєкту є система електронного портфоліо Житомирського державного університету імені Івана Франка (Чумак & Кучер, 2019). Е-портфоліо – це система електронного документообігу, що забезпечує високотехнічний, прогресивний підхід в аспекті підвищення ефективності роботи закладу вищої освіти. Ця система допомагає зберігати всю необхідну для внутрішнього і зовнішнього користування інформацію, що дозволяє систематизувати та упорядкувати роботу над освітніми програмами закладу. Е-портфоліо також надає вільний доступ здобувачам освіти до «Списку дисциплін вільного вибору». Дисципліни вільного вибору – це курси, які студент може вибрати для вивчення самостійно зі списку дисциплін, що пропонуються університетом. Ці освітні компоненти зазвичай не є обов’язковими для отримання диплому, але їх вивчення може допомогти здобувачам вищої освіти розвивати свої інтереси та навички у конкретній галузі. Такі курси можуть бути пов’язані зі спеціалізаціями, такими, як мови програмування, менеджмент, маркетинг, психологія, мистецтво, спорт та багато інших.
Завдяки використанню електронних ресурсів під час організації освітнього процесу можна створити сприятливе освітнє середовище для здобувачів вищої освіти та наукових працівників. Адже цифровізація текстової інформації й застосування мультимедіа надає можливість кожному учаснику освітнього процесу працювати з різноманітними видами онлайн платформ, що підвищують рівень освітнього процесу. Відвідування різних вебінарів, онлайн курсів, семінарів та дистанційних конференцій допомагає систематизувати й поліпшити наукову роботу усіх учасників освітнього процесу.
Потреба в застосуванні інноваційний у процесі організації навчання здобувачів вищої освіти в умовах магістратури демонструє, що сучасні технології сприяють покращенню ефективності освітнього процесу, забезпечують якість засвоєння навчального матеріалу здобувачами освіти й зумовлюють покращення вже набутих навичок і вмінь.
Основні інновації, що розглядаються у статті, передбачають використання віртуальних лабораторій, спеціальних програмних засобів та вебсерверів, використанням електронних платформ, створення електронної бази та ін. Ці технології сприяють підвищенню рівня інтерактивності й забезпеченню індивідуального підходу до кожного студента.
Зазначимо, що використання цих засобів, також сприяє розвитку практичних навичок у студентів й дозволяє отримати досвід у контрольованому середовищі, що впливає на рівень їхньої підготовки і компетентності як фахівців.
Створення електронних платформ і електронної бази, таких, як Е-портфоліо, електронних розклад тощо, забезпечує студентам вільний доступ до навчальних матеріалів, ресурсів та інформації, що є важливим аспектом, який сприяє покращенню підготовки й організації підготовки навчального процесу в умовах магістратури.
Звісно ж процес уведення інноваційних технологій в освітнє середовище закладів вищої освіти потребує ресурсів та спеціальних навиків від науково-педагогічних працівників та здобувачів вищої освіти, що зумовлює необхідність у проведенні систематичної підготовки учасників освітнього процесу й забезпеченні доступу до необхідних матеріалів і технічних засобів. Відсутність цих компонентів обмежує або ж, взагалі, унеможливлює впровадження нових технологій в освітній процес, що може суттєво вплинути на якість підготовки майбутніх фахівців. Саме тому, застосування інноваційних методів та технологій є важливим кроком у покращенні освітнього процесу в умовах магістратури.
Бойчук, Ю., & Боярська-Хоменко, А. (2022). Інновації у загальнопедагогічній підготовці майбутніх вчителів. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка., 2(38), 14–19. https://doi.org/10.28925/2311-2409.2022.382
Вакалюк, Т. А., Кот, Н. С., & Новіцька, І. В. (2019). Інформатизація закладів освіти Польщі: стан, проблеми та перспективи. Наукова молодь-2019, с. 12–13.
Вітвицька, С. (2013). Інновації у педагогічній підготовці магістрів освіти у вивченні педагогічних наук як засіб підвищення їх конкурентоспроможності. Збірник наукових праць військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 42, 108–114.
Волошина, О. В. (2014). Педагогіка інновацій у вищій школі: навчальний посібник. Вінниця.
Дичківська, І. М. (2004). Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. Київ: Вид-во «Академвидав».
Дубасинюк, О.А. (2009). Інноваційні освітні технології та методики в системі професійно-педагогічної підготовки. Збірник наукових праць ЖДУ імені І.Франка. Серія: Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики,14–47).
Кремень, В.Г. (ред.). (2008). Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком Інтер.
Кучер, В.В. (2023). Чат-бот розклад Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомирський державний університету імені Івана Франка. https://t.me/zdu_bot
Лавриненко, Т.Н. (2022). Інформатизація системи управління освітою. Scientific World. https://www.sworld.com.ua/index.php/technical-sciences-411/informatics-computer-science-and-automation-411/11382-411-0048
Новіков, В.С. (2021). Сутність і функції інноваційної діяльності. Туристична бібліотека. https://infotour.in.ua/novikov21.htm
Павлов, В. (2019). Особливості підготовки магістрів освіти засобами інтерактивних технологій. Актуальні питання гуманітарних наук. Серія: Педагогіка. Вип. 21. Т. 2, 127–131. https://dspu.edu.ua/sites/hsci/wp-content/uploads/2019/02/26-6.pdf
Саух, П. Ю. (2011) Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка.
Снісаренко, О., Ануфрієва, О. (2018). Інноваційний підхід у підготовці здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії. http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/pislya_dyplom_osvina/2_2018/ПО__2_2018_СНИСАРЕНКО_АНУФРИ_ЕВА.pdf
Химинець, В.В., Кірик, М.Ю. (2010). Інновації в початковій школі. Тернопіль: Мандрівець.
Череднік, Д., & Даньшева, С. (2018). Інноваційні процеси в освіті. Методологія освіти, 3, 44–47.
Чумак, В. В., Кучер, В. В. (2019). Е-портфоліо Житомирського державного університету імені Івана Франка. https://eportfolio.zu.edu.ua/
Юрченко, А. О., Хворостіна, Ю. В. (2016). Віртуальна лабораторія як складова сучасного експерименту. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «педагогіка. Соціальна робота», 2 (39), 281–283.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Віталій Кучер, 2023
© Тетяна Рожнова, 2023