Європейський дослідницький простір як орієнтир розвитку освіти і науки в Україні

Світлана Трубачева

Оксана Мушка

Поліна Замаскіна

Анотація

Розв’язання проблеми проєктування освітнього середовища закладу освіти сьогодні, під час воєнного стану, є надзвичайно актуальним питанням, яке в умовах цифровізації сучасного суспільства трансформується та набуває нових акцентів. Насамперед важливими у цьому аспекті є завдання забезпечення безпековості освітнього середовища та створення умов для подолання освітніх втрат. Наразі актуальності також набуває питання подальшого розвитку дистанційного навчання, яке є пріоритетним особливо в тих регіонах, де здобувачі освіти не мають доступу до закладів освіти або цей доступ обмежений. У зв’язку з цим, метою цього дослідження є висвітлення особливостей технології проєктування освітнього середовища, спричинених по-перше, розвитком процесу цифровізації в суспільстві та новими можливостями, які створюються у зв’язку з цим в освіті; по-друге, освітніми втратами, які виникли в умовах війни в Україні та потребують діагностики та подолання.

Методами досягнення мети дослідження, які застосовані у статті є розроблення технології проєктування освітньо-розвивального середовища закладу загальної середньої освіти в умовах цифровізації суспільства під час воєнного стану та представлення її особливостей. Основним результатом є визначення особливостей проєктування освітньо-розвивального середовища закладу освіти в умовах цифровізації суспільства під час воєнного стану та презентація їх у вигляді технології проєктування.

Ключові слова: освітнє середовище, цифровізація освіти, безпековість освітнього середовища, освітні втрати.

Вступ

Цифровізацію суспільства можна розглядати як етап його становлення. Створення і впровадження цифрових технологій у всі сфери суспільно-економічного життя країн ЄС засобами Єдиного цифрового ринку та Європейського дослідницького простору (ERA) сьогодні є трендом інноваційного розвитку. Основним напрямом діяльності проєкту HORIZON 2020 було виконання дослідницьких програм спрямованих на розвиток нової технічної бази ІКТ, розвиток цифрових платформ з акцентом на такі питання, як: інтернет речей, штучний інтелект, робототехніка, інтернет 5G, підвищення безпеки і доступності цифрових сервісів, усунення регуляторних бар’єрів щодо використання цифрових сервісів, гармонізація процедур стандартизації (Програма Horizon 2020).

У новій програмі HORIZON EUROPE (2021-2027) пріоритет у розвитку цифрових інновацій надається середовищу малого і середнього бізнесу. Залучення інвестицій відбувається під інноваційні проєкти з формування регіональних і національних інноваційних екосистем, цифровим інноваційним хабам (Digital Inovation Hub – DIHs).

Цифровізація здійснюється з метою збільшення швидкості взаємного обміну, доступності й захищеності інформації та оптимізації суспільства як соціальної системи, що сприяє підвищенню самодостатності її членів (Соснін, 2022). Сьогодні в Україні, в умовах воєнного стану, цифровізація суспільства також набуває важливого значення. Вона стає ефективним засобом створення технологій та організації виробництв військової зброї та техніки. Створена в Україні платформа Defence Tech кластер Brave1 стане єдиною для співпраці розробників військових технологій з компаніями, державою та армією та сприятиме збільшенню виробництва зброї та техніки.

У проєкті Концепції цифрової трансформації освіти і науки на період до 2026 року передбачається, що створення єдиного цифрового середовища сприятиме об’єднанню всіх суб’єктів освітньої та наукової діяльності, та забезпечуватиме простір для комунікації та обміну даними, що зможе значно зменшити бюрократичне навантаження системи освіти і науки та спростити управлінські процеси, які в них відбуваються (Концепція цифрової трансформації освіти і науки, 2021). Наразі проєктування освітнього середовища закладів освіти, орієнтованого на створення умов для реалізації основних завдань у сфері цифровізації освіти з метою розв’язання нагальних освітніх проблем у суспільстві, є пріоритетним напрямом розвитку сучасної освіти в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У наш час проблемі цифровізації освіти в Україні приділяється значна увага: на державному рівні розроблено проєкти: «Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031», «Концепція цифрової трансформації освіти і науки на період до 2026 року». Концептуально-засадничі аспекти цифровізації освіти досліджено у працях В. Бикова, Р. Гуревича, О. Спіріна, В. Литивинової, М. Кадемії та інших. Одним із пріоритетних напрямів цифровізації освіти є створення єдиної стандартизованої Національної платформи цифрової освіти. Е-платформа – це комплексний інструмент, інтегроване середовище сучасної освіти для максимально повного використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, яке не замінює традиційних форм, а доповнює, оновлює та інтенсифікує їх. Так, В. Гужва пропонує створити єдиний інтерактивний інформаційний простір закладу освіти. Зокрема, наголошується на необхідності стандартизації та апробації цифрового освітнього контенту, розробки спеціалізованих електронних освітніх сервісів. Запропоновано принципи, на яких має ґрунтуватися оновлений проєкт, а також заходи, здатні забезпечити успішність його реалізації. Обґрунтовано перехід до інноваційної цифрової структури університету, який передбачає комплекс заходів, що містять нормативну, організаційну, економічну, соціальну та ідеологічну складові. Також, колективом авторів Інституту педагогіки НАПН України за науковою редакцією О. Топузова, розглянуті та проаналізовані ключові питання цифровізації освіти у межах проблеми дослідження дистанційного навчання в умовах карантину (Топузов (ред.), Головко (уклад.), 2021). С. Трубачева, О. Мушка, Ю. Люлькова досліджували питання дидактичних особливостей формування навчальної компетентності учнів в умовах цифровізації освітнього середовища закладу загальної середньої освіти під час воєнного стану (Трубачева, Мушка, Люлькова, 2022). Наразі виникає потреба у дослідженнях присвячених цифровізації освіти в період воєнного стану, які б адаптували та надали нових акцентів існуючим розробкам, доповнили б їх у зв’язку з необхідністю забезпечення безпековості освітнього середовища, створення умов для подолання освітніх втрат учнів та їх патріотичного виховання.

Метою цього дослідження є висвітлення особливостей технології проєктування освітнього середовища, спричинених по-перше, розвитком процесу цифровізації в суспільстві та новими можливостями, які створюються у зв’язку з цим в освіті; по-друге, освітніми втратами, які виникли в умовах війни в Україні та потребують діагностики та подолання.

Виклад основного матеріалу

Ідея спільного наукового простору в межах європейської інтеграції належить німецько-британському соціологу, політологу і економісту лорду Р. Дарендорфу, серед досліджень якого чільне місце посідає аспект інтеграції у сучасних суспільствах. На початку 1970-х років проблема усунення бар’єрів на шляху вільного руху товарів, капіталу, послуг, робочої сили і знань в Європі перетворилась на центральну як на рівні національних, так і наднаціональних дебатів. Ключова тематика охоплювала питання пан’європейської співпраці та спільної політики у сфері, яка традиційно стосувалася національного функціоналу. Обіймаючи посаду єврокомісара з питань досліджень впродовж 1970–1974 років, Р. Дарендорф розробив візію європейського простору знань поза національними кордонами. Його бачення ґрунтувалося на підтримці талантів на шляху розвитку кар’єри дослідника, спонукання промисловості до більших інвестицій у європейські дослідження, посилення сталого розвитку, створення балансу між співробітництвом та конкуренцією. У 1973 році Р. Дарендорф запропонував орієнтовну програму європейської співпраці в галузі науки, досліджень та освіти (Chou, Meng-Hsuan, 2014).

У 2000 році у Повідомленні від Комісії до Ради, Європейському Парламенту, Соціально-економічного комітету та Комітету регіонів «На шляху до Європейського дослідницького простору» було обґрунтовано нагальність розбудови ЄДП з позиції економічних факторів. Відзначалося, що:

середні витрати на наукові дослідження в ЄС на момент прийняття документу становили 1,8% від ВВП Європи, порівняно з 2,8% у США та 2,9% в Японії;
у контексті зайнятості дослідники складали лише 2,5% на кожну тисячу промислової робочої сили в Європі, порівняно з 6,7% у США та 6% в Японії;
кількість європейських студентів, які здобували науковий ступінь у США, була вдвічі вищою аніж кількість американських студентів цього рівня в Європі, 50% європейців – здобувачів докторського ступеня у США, залишалися там надовго, іноді назавжди.

Зазначені та інші виклики актуалізували практичну реалізацію ідеї ЄДП. Головною метою вбачалася більш ефективна організація досліджень в Європі шляхом подолання фрагментації та ізоляції національних дослідницьких систем, покращення координації європейської дослідницької політики. Ключовими принципами такої політики було названо:

спільний підхід до фінансування великих дослідницьких об’єктів;
більш узгоджена реалізація національної та європейської дослідницької діяльності;
більш мобільні людські ресурси,
більша європейська згуртованість у сфері досліджень;
підвищення привабливості Європи для дослідників з усього світу;
просування спільних соціальних та етичних цінностей у наукових і технологічних питаннях (European Commission, 2000).

Лісабонська Європейська Рада у 2000 році підтримала цю ініціативу в рамках Лісабонської стратегії, яка стала планом дій щодо розвитку економіки ЄС на період 2010–2020 років. Метою Лісабонської стратегії проголошувалося перетворення ЄС на найбільш конкурентоспроможну й динамічну економіку, базовану на знаннях, здатну до сталого економічного зростання з більшою кількістю і якістю робочих місць та соціальною згуртованістю. Враховуючи значну роль, яку відіграють дослідження у розбудові економіки знань, було проголошено про створення Європейського простору досліджень та інновацій. Ця ініціатива була покликана об’єднати науковий та технологічний потенціал в ЄС і запровадити спільну стратегію європейської дослідницької політики (European Council, 2000).

Лісабонська угода (2007) розширила договірну базу для будівництва ЄДП. У Статті 179 Договору констатується, що Союз має на меті зміцнення своєї науково-технічної бази шляхом створення ЄДП, в якому вільно циркулюють дослідники, наукові знання та технології задля підвищення конкурентоспроможності, в тому числі у промисловості, сприяючи всій дослідницькій діяльності (Consolidated version of the Treaty on European Union, 2012). Формат ЄДП збагачувався трьома новими принципами, які були сформульовані у Зеленій книзі «Європейський дослідницький простір: нові перспективи» (2007):

укорінення європейської дослідницької політики в європейському суспільстві;
баланс між конкуренцією і співпрацею;
вигода від розмаїття в Європі (The European Research Area (ERA)…, 2007).

Започаткований Європейською Комісією у 2008 році «Люблянський процес» був покликаний інтенсифікувати імплементацію ЄДП. Розбудова ЄДП синхронізувалася з Лісабонським процесом побудови економіки знань, що ґрунтується на «знаннєвому трикутнику» з досліджень, інновацій та освіти як рушіїв конкурентоспроможності та якості життя. У вимірі Лісабонської стратегії ЄДП асоціювався з такими параметрами, як:

вільний рух знань («п’ята свобода») з відмінною підготовкою та привабливими кар’єрними перспективами для дослідників, які вільно пересуваються Європою та взаємодіють між собою;
сучасні університети та дослідницькі організації, що розвивають конкурентоспроможні на глобальному рівні полюси і мережі для забезпечення якісної науки і технологій в Європі з оптимальним поєднанням спеціалізації та розмаїття;
сприятливі умови для всіх учасників дослідницької діяльності та приватного сектору, включаючи малі і середні підприємства, для інвестування в дослідження та використання їх результатів, доступ до дослідницької інфраструктури світового рівня в рамках відкритих і добре скоординованих дослідницьких програмах, обмін знаннями та їх використання у різних секторах, розвиток зв’язків і скоординованої співпраці з партнерами за межами Європи;
вигоди для громадян від внеску широкомасштабних науково-дослідницьких зусиль у розв’язання основних суспільних проблем (European Council, 2008).

У Висновках Ради від 1‒2 грудня 2008 року було презентовано консолідоване бачення ЄДП як простору, в якому забезпечується вільний рух знань. «До 2020 року усі гравці повною мірою скористаються «п’ятою свободою» в рамках ЄДП: вільним рухом дослідників, знань і технологій. ЄДП забезпечуватиме привабливі умови та ефективне й результативне управління для проведення досліджень та інвестування в наукомісткі сектори в Європі. ЄДП створить значну додану вартість, сприяючи здоровій науковій конкуренції на загальноєвропейському рівні, забезпечуючи при цьому належний рівень співпраці та координації. ЄДП реагуватиме на потреби та амбіції громадян і ефективно сприятиме сталому розвитку та конкурентоспроможності Європи», йдеться у документі (European Council, 2009).

«Наступницею» Лісабонського порядку денного стала Стратегія «Європа 2020», яка визначила суспільно-економічні орієнтири розвитку ЄС на 2010 – 2020 роки. Стратегією започатковувалася флагманська ініціатива «Інноваційний Союз», де визначалося завдання завершити створення ЄДП до 2014 року (European Commission, 2010). Завершення позиціонувалося у Повідомленні Комісії до Європейського Парламенту, Раді, Європейському Соціально-економічному Комітету та Комітету регіонів «Посилене партнерство Європейського дослідницького простору задля досконалості та зростання» (2012) як реалізація «п’ятої свободи», яка означає вільне переміщення дослідників та наукових знань, у тому числі за допомогою цифрових засобів. ЄДП визначався як єдиний дослідницький простір, відкритий для світу на основі внутрішнього ринку, в якому вільно циркулюють дослідники, наукові знання і технології, і за допомогою якого Союз та його держави-члени зміцнюють свою науково-технічну базу, конкурентоспроможність і здатність колективно вирішувати великі виклики. У документі визначено такі пріоритети для спільної дослідницької політики ЄС і ЄДП:

більш ефективні національні дослідницькі системи
оптимальна транснаціональна співпраця і конкуренція;
відкритий ринок праці для дослідників;
гендерна рівність та гендерний мейнстримінг у дослідженнях;
оптимальне розповсюдження, доступ до наукових знань та їх трансляція, в тому числі через цифровий ЄДП;
міжнародна співпраця (European Commission, 2012a).

Результати упровадження цих пріоритетів зафіксовано у моніторингових звітах (2013, 2014, 2016) про прогрес розбудови ЄДП. Звіт за 2018 рік «Європейський дослідницький простір: просування разом до Європи досліджень та інновацій» засвідчив разом з тим уповільнення його впровадження (European Commission, 2019).

Зокрема, серед викликів називалися:

недостатній рівень інвестицій ЄС у дослідницьку галузь – у 2018 році вони становили 2,19% від ВВП, що не відповідало цільовому показнику 3%. Інвестиції бізнесу у дослідницьку галузь в ЄС (1,45% від ВВП) були нижчими, ніж у конкурентів: у Південній Кореї цей показник становив 3,64%, в Японії – 2,59%, у США – 2,05%, у Китаї – 1,69%;
відставання ЄС у впровадженні результатів досліджень і розробок в економіку, передусім у галузях упровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських рішень та поширення інновацій через трансфер знань та державно-приватне партнерство;
відставання (у відносному вираженні) ЄС від США за кількістю наукових публікацій з високим впливом та відсутність прогресу з 2012 року у порівнянні з Китаєм;
повільний прогрес у досягненні гендерної рівності у науково-дослідній сфері: жінки у секторі вищої освіти обіймали лише 24% топових посад (European Commission, 2020a).

Відповіддю стало ініціювання Радою ЄС та Європейською Комісією у 2018 році оновлення ЄДП. Процес розбудови ЄДП до його оновлення структуровано Європейською Комісією у три етапи (табл. 1) (European Commission, 2020b).

table

Таблиця 1.

Етапи розбудови ЄДП упродовж 2000–2020 років

Назва	Фокус	Пріоритети	Досягнення
Етап 1. Більше згуртованості, менше фрагментації (2000–2007)	Краща організація досліджень в Європі шляхом вирішення проблем фрагментації, ізоляції та роз’єднаності національних дослідницьких систем, і відсутності координації політики між державами-членами та ЄС	масштабні дослідницькі інфраструктури; узгоджене здійснення національної та європейської дослідницької діяльності; мобільні людські ресурси; згуртованість; привабливість європейської системи досліджень та інновацій; спільні соціальні та етичні цінності	FP6 (6 Рамкова програма досліджень ЄС, 2002); ERA-NET (інструмент посилення координації національних та регіональних дослідницьких програм); EURAXESS (платформа для дослідників, підприємців, університетів і бізнесу для взаємодії); Європейська хартія дослідників; Кодекс поведінки для найму дослідників
Етап 2. П’ята свобода стає реальністю (2007–2012)	Зміцнення партнерства між Комісією та державами-членами та позиціонування знання як п’ятої свободи	дослідницька мобільність на всіх рівнях, інфраструктура світового рівня, ефективні науково-дослідні установи, які формують кластери та беруть участь у державно-приватному партнерстві; ефективний обмін знаннями, добре скоординовані дослідницькі програми; пріоритети через спільне програмування та відкритість ЄДП світу	Люблянський процес; Бачення ЄДП 2020; Лундська декларація; Кодекс практики для університетів та інших державних дослідницьких організацій; Європейське партнерство для дослідників; Стратегічна європейська рамка міжнародного науково-технічного співробітництва; Правова рамка для ERIC (Європейського консорціуму дослідницької інфраструктури; договірне визнання ЄДП через Статтю 179 Лісабонського договору
Етап 3. Зміцнення партнерства між Комісією, державами-членами та зацікавленими сторонами (2012– 2020)	Створення реального єдиного ринку для знань, досліджень та інновацій	більш ефективні національні дослідницькі системи; оптимальна транснаціональна співпраця та конкуренція; відкритий ринок праці для дослідників; гендерна рівність та гендерний мейнстрімінг; оптимальна циркуляція, доступ та трансфер наукових знань; міжнародна співпраця	Дорожня карта ЄДП 2015 та ЄДП національні плани дій на 2015‒2020 роки

Звертаємо увагу, що такі пріоритети, як ефективні дослідницькі системи, синергія національної та європейської дослідницької політики і діяльності, циркуляція, доступ та трансфер наукових знань і мобільність дослідників є наскрізними впродовж усього періоду розвитку ЄДП.

Одним із засадничих результатів розглядаємо Європейську хартію дослідників (2005), в якій сформульовано розуміння реалії «дослідник», який трактується як професіонал, який розробляє або створює нові знання, продукти, процеси, методи і системи, а також здійснює управління відповідними проєктами. У Хартії визначено загальні принципі та вимоги до дослідників, а саме: свобода досліджень; етичні принципи; професійна відповідальність; професійне ставлення; договірні та юридичні зобов’язання; підзвітність; належна практика в дослідженнях; поширення, використання результатів; залучення громадськості; відносини з науковими керівниками; нагляд та управлінські обов’язки; безперервний професійний розвиток (European Commission, 2005).

У 2020 році в умовах нових глобальних викликів (пандемія COVID-19) та технологічного прогресу (перехід на зелені і цифрові технології) було проголошено про започаткування оновленого ЄДП. У Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському соціально-економічному комітету та Комітету регіонів «Новий Європейський дослідницький простір для дослідження та інновацій» (2020) визначено чотири стратегічні пріоритети, що окреслюють формат нового ЄДП:

пріоритезація інвестицій та реформ: прискорення «зеленої» та цифрової трансформації та підвищення конкурентоспроможності, а також швидкості та глибини відновлення. Принцип досконалості, що означає, що фінансування отримують найкращі дослідники з найкращими ідеями, залишається наріжним каменем для всіх інвестицій в рамках ЄДП;
покращення доступу до досконалості: до більшої досконалості та ефективніших систем досліджень і розробок по всьому ЄС, де найкращі практики швидше поширюються по всій Європі. Заохочуються і підтримуються держави-члени, які бажають підвищити ефективність своєї системи досліджень і розробок, просуваючись до досконалості та спираючись на спеціальні заходи програми «Горизонт Європа» та додаткові інструменти зі стратегіями розумної спеціалізації в рамках Політики згуртованості;
упровадження результатів досліджень і розробок в економіку: політика у сфері досліджень та інновацій спрямовуватиметься на підвищення стійкості та конкурентоспроможності економік і суспільств держав ЄС. Це означає забезпечення конкурентного лідерства Європи у глобальній гонці за технологіями, одночасно покращуючи середовища для інвестицій у дослідження і розробки, впровадження нових технологій та підвищення рівня використання та оприлюднення (visibility) результатів досліджень в економіці та суспільстві в цілому;
поглиблення ЄДП: подальший прогрес у сфері вільного обігу знань у межах модернізованої, ефективної та результативної системи досліджень та інновацій, зокрема, шляхом переходу від підходу координації до глибшої інтеграції між національними політиками. ЄДП продовжуватиме сприяти створенню належних рамкових умов та інклюзії, допомагати розвивати навички, необхідні дослідникам для досягнення високих наукових результатів, та об’єднуватиме всіх учасників в Європі, в тому числі у сфері освіти, навчання та ринку праці (European Commission, 2020a).

З метою ефективної розбудови оновленого ЄДП було прийнято рамкові документи, які покликані гармонізувати національні ініціативи у галузі досліджень. Одним з документів є Пакт з досліджень та інновацій в Європі (2021), що встановлює узгоджені цінності та принципи, а також визначає сфери, в яких держави-члени спільно розроблятимуть пріоритетні заходи, забезпечуючи реалізацію нового ЄДП (табл. 2) (European Council, 2021; European Commission, 2022)

table

Таблиця 2.

Цінності і принципи для досліджень та інновацій, визначені у Пакті з досліджень та інновацій в Європі (2021)

Назва та складові
Підтримувати цінності	Працювати краще	Працювати разом
Етика та доброчесність досліджень та інновацій	Вільний рух дослідників, знань і технологій	Координація, узгодженість, відданість
Свобода наукових досліджень	Прагнення до досконалості	Глобальне охоплення
Гендерна рівність та рівні можливості для всіх	Створення цінності та соціальний і економічний вплив	Інклюзія
		Соціальна відповідальність

Також у документі визначено пріоритетні напрями розбудови ЄДП, які позиціонуються як набір політик, спрямованих на створення справжнього єдиного європейського ринку досліджень та інновацій. Акцентовано їх узгодження з цінностями і принципами з метою забезпечення стабільної довгострокової основи для спільного порядку денного політики ЄДП (табл. 3).

table

Таблиця 1.

Репрезентативність вибірки респондентів формувального етапу експерименту (2019—2020 рр.)

Напрям	Складова
Поглиблення внутрішнього ринку знань, який реально функціонує	Відкрита наука
	Дослідницькі інфраструктури
	Гендерна рівність, рівні можливості для всіх та інклюзія
	Кар’єра та мобільність дослідників, система оцінювання та винагороди за наукову діяльність
	Оцінювання знань
	Наукове лідерство
	Глобальна участь
Спільне вирішення проблем «зеленого» переходу, цифрової трансформації та інших викликів що мають вплив на суспільство, та посилення участі суспільства в ЄДП	Дії ЄДП на основі викликів
	Синергія з освітою та Порядком денним ЄС у сфері навичок
	Синергія з галузевими політиками та промисловою політикою з метою стимулювання інноваційних екосистем
	Активне залучення громадян та суспільства до досліджень та інновацій
Розширення доступу до передового досвіду в галузі досліджень та інновацій та посилення взаємозв’язків між інноваційними екосистемами по всьому ЄС	Більше інвестицій та реформ у країнах і регіонах з нижчими показниками продуктивності досліджень та інновацій
	Синергія між союзними, національними та регіональними програмами фінансування
	Посилення зв’язків та інтеграція на основі досконалості науково-дослідних організацій з країн з нижчими показниками продуктивності у сфері досліджень та інновацій
Просування узгоджених інвестицій та реформ у сфері досліджень та інновацій	Підтримка у визначенні пріоритетів та забезпеченні довгострокових інвестицій в дослідження та інновації та політичних реформ
	Координація інвестицій в дослідження та інновації

Іншим рамковим документом є Політичний порядок денний ЄДП, який визначає дії на період 2022‒2024 рр., спрямовані на сприяння реалізації пріоритетних напрямів, що визначені у Пакті з досліджень та інновацій в Європі. Політичний порядок денний визначає такі двадцять конкретних заходів:

сприяти розвитку відкритої науки, в тому числі засобами Європейської хмари відкритої науки;
розробити законодавчу базу ЄС щодо авторських прав і даних для досліджень;
реформувати систему оцінювання досліджень, дослідників та установ;
сприяти просуванню привабливої наукової кар’єри, циркуляції талантів і мобільності;
сприяти гендерній рівності та посиленню інклюзії;
захист академічної свободи в Європі;
оновити Керівні принципи ЄС для кращої оцінки знань;
зміцнювати дослідницькі інфраструктури;
сприяти міжнародному співробітництву;
зробити дослідницькі та інноваційні місії і партнерства ЄС ключовими учасниками ЄДП;
ЄДП для зеленої трансформації;
прискорити зелений/цифровий перехід ключових промислових екосистем Європи;
розширювати можливості закладів вищої освіти;
наблизити науку до громадян;
розбудовувати дослідницькі та інноваційні екосистеми для підвищення досконалості та конкурентоспроможності;
покращити доступ до передового досвіду на всій території ЄС;
посилити стратегічний потенціал державних науково-дослідних установ;
підтримувати розвиток національних процесів країн ЄС для впровадження ЄДП;
створити систему моніторингу ЄДП;
підтримувати інвестиції та реформи у сфері досліджень та інновацій (European Commission, 2021).

Констатуємо, що, оскільки наукова сфера відповідно до законодавства ЄС залишається прерогативою держав-членів ЄС, обидва рамкові документи мають рекомендаційний характер. Водночас наголосимо, що ключовим інструментом поглиблення ефективно функціонуючого ринку знань у Пакті з досліджень та інновацій в Європі та у Політичному порядку денному ЄДП визначено багатовекторну довгострокову співпрацю. Йдеться про співпрацю між Європейською Комісією та державами-членами, а також з асоційованими країнами, що черговий раз актуалізує подальшу інтеграцію українського дослідницького простору до ЄДП.

Узагальнюючи підкреслимо системність зусиль ЄС з розбудови ЄДП –оновлений ЄДП є наступною сходинкою на шляху реструктуризації європейського дослідницького ландшафту. Рух від подолання фрагментації національних дослідницьких систем й посилення політичної координації між державами-членами та ЄС (2000‒2007), до вільного руху знань як «п’ятої свободи» (2007‒2012), до формування спільного ринку знань, досліджень та інновацій (2012‒2020) та до створення, починаючи з 2020 року, цілісної системи наукових ресурсів, є відповіддю на динамічні запити на ефективний науково-технологічний потенціал в рамках побудови економіки знань.

Висновки

Отже, ЄДП є:

системою науково-дослідних програм, які забезпечують інтеграцію наукових ресурсів;
складовою Європейської зони знань, яку формує знаннєвий трикутник, що охоплює дослідження, освіту й інновації, визначені Лісабонською стратегією рушіями економіки, базованої на знаннях;
інструментом реалізації мети економічного лідерства ЄС у світі.

Визначальною місією ЄДП є синергія національних дослідницьких екосистем, що пріоритезує осмислення його сутнісних характеристик в аспекті подальшої європейської інтеграції національного дослідницького простору. Прагнення України до більшої інтеграції в ЄДП відзначено в Аналітичному звіті Європейської Комісії щодо Заявки України на членство в ЄС (2023) (Євроінтеграційний портал, 2023).

Одним із досягнень є затвердження Дорожньої карти інтеграції до Європейського науково дослідного простору (Міністерство освіти і науки України, 2018).

Водночас у Звіті констатовано, що Україна має 3-середній рівень підготовки (moderately prepared) у сфері досліджень та інновацій, національна діяльність у сфері та спроможність освоєння технологій залишаються обмеженими через недостатнє фінансування, неефективні механізми виділення коштів (наприклад, відсутність конкурентних конкурсів) і фрагментоване управління (Євроінтеграційний портал, 2023).

Тому, перспективним для подальших досліджень убачаємо осмислення успішних практик гармонізації національних дослідницьких систем з пріоритетами ЄДП.

Використані джерела

Бородіна, О.А. (2021). Інтеграція в європейський освітньо-науковий простір як фактор модернізації економіки України. Bulletin of Sumy National Agrarian University, 1(87), 10–14. https://doi.org/10.32845/bsnau.2021.1.2

Верховна Рада України. (2014). Угода «Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

Драч, І.І., Литвинова, С.Г., & Слободянюк, О.М. (2022). Досвід реалізації інституційних політик відкритої науки в європейських університетах. Інформаційні технології і засоби навчання, 90(4), 173–190. https://doi.org/10.33407/itlt.v90i4.4945

Євроінтеграційний портал. (2023). Аналітичний звіт до Повідомлення Комісії для Європейського Парламенту, Європейської Ради та Ради Висновок Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі. http://bitly.ws/PpuR

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». (2016, 26 листопада). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text

Іванов, С.В., Антонюк, В.П. (2020). Європейський дослідницький простір та Україна: проблеми і перспективи інтеграції. Економічний вісник Донбасу, 3(61), 166–176. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173855

Локшина, О.І. (2021). Європейська і світова інтеграція в галузі освіти – шлях до підвищення якості освіти. У В. Кремень (ред.), Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні: монографія (сс. 134–142). НАПН України, КОНВІ ПРІНТ. https://doi.org/10.37472/NAES-2021-ua

Локшина, О.І. (2022). Стратегія європейського співробітництва у галузі освіти і навчання у 2021–2030 рр. як євроінтеграційний орієнтир для української освіти. Український педагогічний журнал, (4), 5–17. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2022-4-5-17

Луговий, В. (ред.), Драч, І., Петроє, О. (ред.), Зінченко, В., Мєлков, Ю., Жиляєв, І., Регейло, І., Базелюк, Н., Камишин, В. (2021). Теоретичні основи підвищення дослідницької спроможності університетів України в контексті імплементації концепції «Відкрита наука»: препринт (аналітичні матеріали). Інститут вищої освіти НАПН України. http://bitly.ws/Q7dv

Міністерство освіти і науки України. (2018). Дорожня карта інтеграції України до Європейського дослідницькогопростору (ERA-UA). http://bitly.ws/PpyS

Chou, Meng-Hsuan. (2014). The evolution of the European Research Area as an idea in European integration. In Meng-Hsuan Chou & Åse Gornitzka (Eds.), Building the knowledge economy in Europe (pp.27–50). Edward Elgar. https://doi.org/10.4337/9781782545293.00007

Consolidated version of the Treaty on European Union. (2012). EUR-Lex, Publications Office. Retrieved August 4, 2023, from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012M%2FTXT

European Commission. (2000). Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions of 18 January 2000: Towards a European research area. Retrieved August 4, 2023, from http://bitly.ws/Q7ma

European Commission. (2005). Commission Recommendation of 11 March 2005 on the European Charter for Researchers and on a Code of Conduct for the Recruitment of Researchers (Text with EEA relevance). https://eur-lex.europa.eu/eli/reco/2005/251/oj

European Commission. (2010). Communication from the Commission. Europe 2020: A Strategy for Smart, Sustainable and Inclusive Growth. http://bitly.ws/Q7sH

European Commission. (2012a). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions: A Reinforced European Research Area Partnership for Excellence and Growth. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52012DC0392

European Commission. (2012b). European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations. Conditions for membership. Retrieved August 4, 2023, from https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/enlargement-policy/conditions-membership_en

European Commission. (2019). ERA Progress Report 2018: The European Research Area: Advancing Together the Europe of Research and Innovation. Publications Office. https://data.europa.eu/doi/10.2777/118067

European Commission. (2020a). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions: A New Era for Research and Innovation. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=COM%3A2020%3A628%3AFIN

European Commission. (2020b). History of the European Research Area. Retrieved August 4, 2023, from https://research-and-innovation.ec.europa.eu/system/files/2020-02/ec_rtd_factsheet-era-history.pdf

European Commission. (2021). European Research Area Policy Agenda – Overview of actions for the period 2022-2024. https://research-and-innovation.ec.europa.eu/system/files/2021-11/ec_rtd_era-policy-agenda-2021.pdf

European Commission. (2022). A pact for research and innovation in Europe. Publications Office. https://data.europa.eu/doi/10.2777/56361

European Council. (2000, 23-24 March). Lisbon European Council: Presidency Conclusions. Retrieved August 4, 2023, from https://www.europarl.europa.eu/summits/lis1_en.htm

European Council. (2008, 3 June). Council Conclusions on The Launch of the “Ljubljana Process” - Towards Full Realisation of ERA. Retrieved August 4, 2023, from https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST%2010231%202008%20INIT/EN/pdf

European Council. (2009, 31 January). Council Conclusions on the Definition of a "2020 Vision for the European Research Area". Retrieved August 4, 2023, from https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST%2016767%202008%20INIT/EN/pdf

European Council. (2021, 26 November). Council Recommendation (EU) 2021/2122 of 26 November 2021 on a Pact for Research and Innovation in Europe. Retrieved August 4, 2023, from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32021H2122

The European Research Area (ERA): new perspectives. (2007). EUR-Lex, Publications Office. Retrieved August 4, 2023, from https://eur-lex.europa.eu/EN/legal-content/summary/the-european-research-area-era-new-perspectives.html

This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.