This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Ігор Радомський, кандидат педагогічних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, м. Київ, Україна.
https://orcid.org/0000-0003-2452-0898
Сьогодні проблематика проєктування в освітній сфері охоплює широке коло різноманітних дефініцій та необхідність систематизації понятійно-термінологічного апарату, тому саме побудова поняттєвого апарату забезпечує дослідженню обов’язкові властивості впорядкованості, стрункості та однозначності вживання мови педагогічної науки.
У статті розглянуто та узагальнено напрацювання науковців щодо сутнісних характеристик таких базових понять, як проєкт, проєктування та педагогічне проєктування, які активно використовуються у процесі проєктної діяльності в освітній сфері.
Проєкт розглядається як мета і результат проєктування та проєктної діяльності. Матеріалом проєктів виступають різноманітні знакові форми: теорії, моделі, поняття, формули, алгоритми тощо, а інструментальною системою проєктування в різноманітних сферах життя людини виступає теорія діяльності.
Основні ідеї класичного проєктування, що є підґрунтям педагогічного проєктування, можна сформулювати у такий спосіб: проєктування – це керований процес, що являє собою систему зі складною внутрішньою структурою; значний вплив на ефективність проєктування здійснює зовнішнє середовище; керована проєктна діяльність містить варіативну та неваріативну складові; основою проєктування є системний підхід; ефективність проєктування розглядається як співвідношення докладених зусиль і отриманого результату.
Педагогічне проєктування – це специфічний вид діяльності, що спрямований на створення проєкту у сфері освіти.
Ключові слова: проєкт; проєктування; педагогічне проєктування; дидактичне проєктування
Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в останні десятиріччя суттєво розширив технічні можливості впровадження проєктування в освітній сфері, яке стало важливим складником життєдіяльності людини, невіддільною частиною освіти впродовж життя. Організація сучасного освітнього процесу визначається проєктом, який його учасники вибудовують та реалізують через спільну освітню діяльність.
Сьогодні проблематика проєктування у сфері освіти охоплює широке коло різноманітних дефініцій, а необхідність систематизації понятійно-термінологічного апарату будь-якого дослідження, на думку М. Дернової, пов’язана, насамперед, з тим, що він виконує ряд найважливіших методологічних функцій:
- забезпечує дедуктивну систематизацію наукового знання про об’єкт дослідження;
- сприяє поясненню, систематизації і моделюванню емпіричних і теоретичних знань дослідження;
- спрямовує розвиток знання про об’єкт дослідження через уточнення понять, поглиблення і розширення їх обсягу.
Тому саме побудова поняттєвого апарату забезпечує дослідженню обов’язкові властивості впорядкованості, стрункості та однозначності вживання мови педагогічної науки (Дернова, 2021, с. 86‒87).
Серед багатьох понять, якими ми оперуємо у процесі проєктної діяльності в сфері освіти, зупинимо нашу увагу на розгляді таких базових понять, як проєкт, проєктування та педагогічне проєктування.
Наукові розвідки в галузях проєктування загалом та проєктування в сфері освіти зокрема проводить ціла когорта дослідників: М. Азімов, Дж. К. Джонс, Я. Дитріх, П. Хілл, Д. Дьюї, В. Кілпатрик, С. Френе, та інші; проблематиці проєктування дидактичних та виховних систем і процесів присвячені численні роботи вітчизняних науковців: Н. Брюханової, В. Докучаєвої, О. Коберника, В. Костіної, Л. Лебедик, А. Лігоцького, Є. Литвиновського, Г. Романової, В. Стрельнікова, А. Цимбалару та багатьох інших. Так В. Докучаєва розглядала теоретико-методологічні засади проєктування інноваційних педагогічних систем (Докучаєва, 2007), технологічне підґрунтя проєктування освітнього процесу досліджували І. Зязюн (Зязюн, 2010), М. Гриньова (Гриньова, 2012), А. Цимбалару висвітлювала семантику понятійного апарату проблеми педагогічного проєктування та концептуальні засади педагогічного проєктування освітнього простору (Цимбалару, 2009), (Цимбалару, 2013).
Метою нашого дослідження визначаємо розгляд та узагальнення напрацювань дослідників щодо сутнісних характеристик таких базових понять, як проєкт, проєктування та педагогічне проєктування, які активно використовуються у процесі проєктної діяльності у сфері освіти.
Розглянемо напрацювання науковців щодо сутнісних характеристик таких базових понять сфери проєктування в освіті, як проєкт, проєктування та педагогічне проєктування.
При розгляді зазначених дефініцій ми відштовхуємось від центрального поняття – проєкт.
Проєкт (від лат. projectus – кинутий вперед) ‒ попередньо створений образ та опис об’єкта, що поки ще не існує, але який доведеться створити. Опис не тільки повний та детальний, але й такий, що передбачає необхідні ресурси та механізми реалізації задуму.
З позицій діяльнісного підходу проєкт розглядається як мета і результат проєктування та проєктної діяльності. Матеріалом проєктів виступають різноманітні знакові форми: теорії, моделі, поняття, формули, алгоритми тощо, а інструментальною системою проєктування в різноманітних сферах життя людини виступає теорія діяльності.
Дослідники сьогодні оперують різноманітними визначеннями терміна «проєкт», які можуть співвідноситись з освітньою діяльністю:
- тлумачний словник української мови тлумачить «проєкт» як: 1. Сукупність документів (розрахунків, креслень, макетів тощо), необхідних для зведення споруд, виготовлення машин, приладів і т. ін.; 2. Попередній текст якого-небудь документа, що виноситься на обговорення, затвердження; 3. Задуманий план дій; задум, намір (Словник української мови, 1977, с. 176);
- словник Merriam-Webster визначає «проєкт» як «конкретний план або конструкція: схема; запланована справа: наприклад чітко сформульоване дослідження» (Merriam-Webster);
- задум, намір, план тощо, тобто проєктна документація, в сукупності з практичною реалізацією заходів у контрольованому процесі (Підласий, 1998, с. 11).
Я. Дітріх зазначав, що проєкт є результатом розумових дій у сфері інформації, а виріб результатом діяльності у сфері матеріальних об’єктів. Відповідно, проєкт науковець визначав як систему понять, що дають абстрактне уявлення про виріб; сукупність властивостей та особливостей матеріального комплексу, які отримано в результаті синтезу та характеризують творчий або виконавчий задум. Проєктування в цьому випадку представляється як вибір деякого способу дій, в окремих випадках ‒ створення системи як логічної основи діяльності (Dietrych, 1974).
Переважна більшість продуктів праці людини створюється завдяки попередньому проєктуванню – процесу створення прототипу, прообразу передбачуваного об’єкта, стану, що передує впровадженню задуманого в реальному продукті.
Н. Брюханова визначає проєктування як діяльність з прийняття ефективних рішень стосовно створення та застосування матеріальних або матеріалізованих об’єктів. У будь-якому разі, предмет та результат цієї діяльності – ідеальні та (або) матеріалізовані об’єкти, а засобами можуть бути, крім таких, ще й матеріальні об’єкти (Брюханова, 2010, с. 108).
Дж. Джонс метою проєктування визначав початок змін в навколишньому штучному середовищі людини (Jones J. Christopher, 1992). Під штучним середовищем розуміється усе, що змінює людина у процесі своєї цілеспрямованої діяльності, відповідно проєктуванням є мисленнєві зміни цього середовища.
Аналізуючи поняття «проєктування» Є. Литвиновський прийшов до таких висновків: а) проєктування (створення проєктів) ‒ це попередня мисленнєва діяльність людини щодо організації власних дій, дій організації якою вона керує; б) характерними властивостями проєктування є ідеальний характер дій і його спрямованість на створення чого-небудь у майбутньому; в) проєктування пов’язано з проблемною організацією мислення і діяльності людини (Литвиновський, 2003, с. 78). Сутність поняття «проєктування» науковець розуміє як «динамічний процес, який відбувається у двох площинах: часовій (проводяться роботи, які забезпечують процес розвитку проєкту, починаючи з виникнення самої ідеї проєкту і до його завершення) та предметній (здійснюється аналіз і розробка проєкту у різних змістовних аспектах). Сполучною ланкою між цими площинами є мета проєкту, реально доступні ресурси та організаційні заходи» (Литвиновський, 2003, с. 80).
Необхідно зазначити, що сьогодні продовжується розпрацювання теоретичного та термінологічного апарату проєктування, що може призводити до ускладнень при розробці теоретичних проблем.
Щодо важливості використання в педагогічному проєктуванні класичного розуміння проєктування як підготовчого етапу виробничої діяльності, дослідник В. Стрельніков зазначає, що проєктування призначене для розв’язання актуальної проблеми, основою його є винахід; зміст проєкту визначається ціннісними орієнтаціями; у процесі проєктування моделюється певний об’єкт; проєкт є придатним для масового тиражування. Хоча ці характеристики мали б бути збережені в педагогіці, вони часто ігноруються, що веде до хаосу в термінології, унеможливлює розуміння наукових результатів (Стрельніков, 2007, с. 44-45).
Основні ідеї класичного проєктування являються підґрунтям педагогічного проєктування, які можна сформулювати так: проєктування – це керований процес, що являє собою систему зі складною внутрішньою структурою; значний вплив на ефективність проєктування здійснює зовнішнє середовище; керована проєктна діяльність містить варіативну та неваріативну складові; основою проєктування є системний підхід; ефективність проєктування розглядається як співвідношення докладених зусиль і отриманого результату.
І. Каньковський з наукових джерел виокремив такі сутності трактування педагогічного проєктування:
- обмірковування того, що повинно бути;
- мисленнєва діяльність, яка визначає майбутній процес та результат перетворення дійсності з урахуванням природних і соціальних законів, на основі вибору й прийняття рішень;
- цілеспрямоване створення нових, але доцільних форм діяльності, свідомості й мислення людей спочатку за допомогою випереджувальних уявлень, а далі шляхом реалізації відповідного проєкту;
- феномен, якнайтісніше пов’язаний із цілеспрямованими перетвореннями у соціумі, який виникає як результат взаємодії нових тенденцій у розвитку педагогічної теорії та інноваційній педагогічній практиці;
- змістовне, організаційно-методичне, матеріально-технічне і соціально-психологічне оформлення реалізації цілісного рішення педагогічного завдання;
- один із напрямків діяльності в освіті, що забезпечує розв’язання конкретних соціально-педагогічних завдань на підставі даних фундаментальних теорій;
- конструювання теоретичних і нормативних моделей на основі загальної теорії;
- акт структурування майбутньої діяльності або початковий стан майбутньої діяльності;
- цілеспрямована діяльність людини чи колективу людей задля вирішення завдань удосконалення або створення освітніх систем і процесів підготовки фахівців (Каньковський, 2014, с. 193‒194).
На основі здійсненого аналізу науковець визначає педагогічне проєктування як «творчу діяльність педагога, що спрямована на моделювання і конструювання, відповідно до заявленого рівня, окремих педагогічних об’єктів на основі наявних у педагогічній науці підходів і принципів» (Каньковський, 2014, с. 199).
Л. Лебедик проєктуванням у діяльності науково-педагогічних працівників вважає цілеспрямовану діяльність щодо створення проєкту як інноваційної моделі дидактичної системи, орієнтованої на масове використання. При цьому словосполучення «створення проєкту» не ототожнює проєктування як самостійний процес з процесами розробки, планування і прогнозування (Лебедик, 2018, с. 37).
В. Ягупов розглядаючи педагогічне проєктування зазначає, що це, з одного боку, динамічний процес, що відбувається у часовій і предметній площині, сполучною ланкою між якими є мета проєкту, реально доступні ресурси та організаційні заходи, а з іншого ‒ це інтелектуальна за своїм характером діяльність, основне призначення якої полягає у дослідженні, передбаченні, прогнозуванні, оцінюванні результатів, а також ймовірних наслідків реалізації тих чи інших педагогічних задумів у навчально-виховному процесі (Ягупов, 2012, с. 171).
Науковець визначає педагогічне проєктування як створення конкретних образів майбутнього, конкретних деталей розроблених педагогічних програм, та зазначає, що його зміст передбачає:
- проєктування чи створення проєктів;
- попередню мисленнєву діяльність викладача щодо організації своєї педагогічної діяльності та діяльності учнів;
- ідеальний характер дій і спрямованість на утворення чого-небудь у майбутньому в навчально-виховному процесі;
- зв’язок організації мислення і діяльності викладача та учнів (Ягупов, 2012, с. 171).
За результатами аналізу наукових досліджень теоретичних уявлень про сутність педагогічного проєктування Н. Брюханова виокремила дві тенденції: перша – педагогічне проєктування розглядається як функція наукових і методичних установ, що розробляють теоретичні моделі-програми виховання й навчання учнів, методики їх використання, обґрунтовують їхнє призначення в створенні виховних, освітніх, навчальних систем; друга – педагогічне проєктування означає процес розробки цілей і конструктивних схем їхнього досягнення окремими педагогами або колективами учителів в умовах варіативної освіти, вибору виховних програм на основі особистісного сприйняття й освоєння ідей, концепцій, ціннісних установок. Ці тенденції не суперечать одна одній, друга є логічним наслідком першої (Брюханова, 2010, с. 110‒111).
На нашу думку, цікавим є визначенням дефініції «педагогічне проєктування» запропоноване Є. Литвиновським: «інтелектуальна за своїм характером діяльність, основне призначення якої полягає у дослідженні, передбаченні, прогнозуванні, оцінюванні наслідків реалізації тих чи інших задумів, шлях створення спеціальних інтелектуальних засобів трансформації задумів через проєкти нових технологій, систем діяльності людини» (Литвиновський, 2003, с. 82). Науковець виокремив чотири підходи при розгляді сутності «педагогічного проєктування»: перший ‒ функціональний, при якому зазначений феномен розглядається через аналіз змісту конструктивних та проєктувальних умінь; другий ‒ управлінський, що ґрунтується на теорії управління педагогічними системами; третій ‒ системний (О. Дубасенюк, О. Коберник, А. Лігоцький); четвертий ‒ аксіоматичний, що передбачає систему аксіом, яка застосовується як критерії поетапного оцінювання проєкту. Узагальнюючи дослідження підходів при розгляді сутності «педагогічного проєктування» автор зазначає, що досліджуване явище є комплексним та інтегративним, від якого залежить ефективність педагогічної діяльності, а головним завданням педагогічного проєктування є формування нормативних уявлень про педагогічну діяльність та створення її проєктів (Литвиновський, 2003, с. 82-83).
У наукових джерелах можемо натрапити, поряд з дефініцією «педагогічне проєктування», на визначення «дидактичного проєктування», до того ж поняття часто ототожнюються. О. Коваленко розглядає дидактичне проєктування як методичну діяльність щодо створення проєкту навчання. Метою дидактичного проєктування дослідниця визначає трансформацію технічних знань у педагогічну систему, а продуктом ‒ дидактичний проєкт, який уможливлює представлення освітнього процесу у вигляді цілісної системи навчальних занять, взаємопов’язаних на етапах процесу освіти: цільовому, змістовному, операційно-діяльнісному, контрольно-регулювальному, рефлексійному (Коваленко, 2005). Л. Лебедик розглядає дидактичне проєктування як діяльність педагога, спрямовану на обґрунтування цільової ідеї, розробку та реалізацію дидактичної системи (Лебедик, 2018, с. 43).
Ми поділяємо позицію науковців, які використовують терміносполуку «дидактичне проєктування» для конкретизації об’єкта проєктування відповідно до дидактичної мети, враховуючи, що педагогічне проєктування є доволі широким та, відповідно, охоплює усі аспекти педагогічної системи (Романова, 2012, с. 57‒58).
Наголошуємо, що одна з головних функцій педагогічного проєктування – зв’язок педагогічної теорії з практикою, а головним елементом об’єкта педагогічного проєктування є діяльність його учасників.
За результатами розгляду напрацювань науковців щодо сутнісних характеристик таких базових понять, як проєкт, проєктування та педагогічне проєктування, що активно використовуються у процесі проєктної діяльності у сфері освіти, можна підсумувати, що проєкт постає результатом розумових дій у сфері інформації, у системі понять, що дають абстрактне уявлення про майбутню діяльність його учасників. Проєктування в цьому випадку представляється як діяльність з прийняття ефективних рішень стосовно створення проєкту, а педагогічне проєктування, своєю чергою, – це попередня мисленнєва діяльність педагога щодо організації майбутньої спільної діяльності учасників освітнього процесу.
Серед перспективних напрямів подальших наукових розвідок можна виокремити: дослідження таких понять сфери проєктування в освіті, як планування, моделювання, прогнозування, конструювання тощо.
Використані джерела
Брюханова, Н. О. (2010). Основи педагогічного проектування в інженерно-педагогічній освіті. Монографія. НТМТ.
Гриньова, М. В. (2012). Педагогічні технології: теорія та практика. Навчально-методичний посібник. Прометей.
Дернова, М. Г. (2021). Андрагогічна модель професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти країн європейського союзу. [Дис. док. пед. наук, ІПООД імені Івана Зязюна НАПН України].
Докучаєва, В. В. (2007). Теоретико-методологічні засади проектування інноваційних педагогічних систем. [Автореф. дис. док. пед. наук, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка].
Зязюн, І. А. (2010). Дидактичне проектування технологій і методів учіння у вимірах педагогічної дії. Витоки педагогічної майстерності, 7, 63‒73.
Каньковський, І. Є. (2014). Система професійної підготовки інженерів-педагогів автотранспортного профілю. Монографія. ФОП Цюпак А. А.
Коваленко, О. Е. (2005). Методика професійного навчання. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Вид-во НУА.
Лебедик, Л. В. (2018). Теоретичні засади підготовки викладачів вищої школи до проектування дидактичних систем в умовах магістратури. [Дис. док. пед. наук, Полтавський національний педагогічний унівесритет імені В. Г. Короленка].
Литвиновський, Є. Ю. (2003). Формування в офіцерів структури виховної роботи Збройних Сил України вмінь проектування виховного процесу. [Дис. канд. пед. наук, Інститут педагогічки і психології професійної освіти АПН України].
Підласий, І. П. (1998). Діагностика та експертиза педагогічних проектів. Навчальний посібник.
Романова, Г. М. (2012). Теорія і практика підготовки викладачів вищих економічних навчальних закладів до проєктування навчальних технологій. [Дис. док. пед. наук, КНЕУ імені Вадима Гетьмана].
Словник української мови: в 11 томах (1977). (Т. 8). Наукова думка. https://sum.in.ua/s/proekt
Стрельніков В. Ю. (2007). Теоретичні засади проектування професійно орієнтованої дидактичної системи підготовки бакалаврів економіки. [Дис. док. пед. наук, Інститут педагогічки і психології професійної освіти АПН України].
Цимбалару, А. (2009). Семантика понятійного апарату проблеми педагогічного проектування. Нова педагогічна думка, 3, 30–35.
Цимбалару, А. Д. (2013). Концептуальні засади педагогічного проектування освітнього простору в школі I ступеня. Univers pedagogic, 1 (37), 3‒6.
Ягупов, В. В. (2012). Проєктування у педагогічній діяльності викладачів професійно-технічної освіти. Проєктування освітнього простору ‒ сучасні орієнтири. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції, Дніпропетровськ, 169‒172.
Dietrych, Janusz. (1974). Projektowanie i konstruowanie. Wydawnictwa Naukowo-Techniczne.
Jones, J. Christopher. (1992). Design methods. Van Nostrand Reinhold.
Merriam-Webster. Project. Merriam-Webster.com dictionary. https://www.merriam-webster.com/dictionary/project
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Ігор Радомський, 2024