Ольга Каневська, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри перекладу та слов’янської філології Криворізький державний педагогічний університет
https://orcid.org/0000-0003-1703-7929
Вікторія Устінова, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри німецької мови і літератури з методикою викладання Криворізький державний педагогічний університет
https://orcid.org/0009-0000-6100-2198
У статті в теоретичному та практичному аспектах схарактеризовано особливості застосування медіаосвітніх технологій на уроках іноземної мови в закладах загальної середньої освіти. Визначено цілі застосування медіатехнологій на уроках іноземної мови: навчити здобувачів освіти сприймати іншомовні медіатексти різних форм, типів і жанрів; розвивати критичне мислення, уміння аналізувати медіатексти та оцінювати їх; формувати уміння здобувати, створювати, передавати та приймати медіатексти з використанням різноманітного технічного обладнання.
Установлено та схарактеризовано етапи (репродуктивний, асоціативний, пояснювальний, аналітичний, класифікаційний, оцінний) упровадження медіаосвітньої технології в урок іноземної мови. Учитель за допомогою медіаосвітніх технологій може побудувати урок в інтерактивному режимі, що сприятиме підготувати здобувачів освіти до критичного сприйняття інформації, її оцінювання, відбору, а також розвитку естетичних якостей особистості, її етичних поглядів і загалом духовному збагаченню.
Учитель іноземної мови повинен мати достатній рівень медіакомпетентності, тобто повинен уміти: змінювати структуру і зміст традиційних занять через уведення медійної інформації в освітній контекст уроку; розробляти і впроваджувати технології навчання з використанням мультимедійного екрану, мультимедійних комп’ютерних систем; володіти початками мультимедійної творчості.
У результаті використання медіауроків у здобувачів освіти формується медіакомпетентність, тобто вони можуть: осмислено сприймати іншомовний медіатекст; інтерпретувати, критично аналізувати, оцінювати іншомовні медіатексти, розуміти їх тему та ідею, адресну спрямованість; знаходити необхідну інформацію в іншомовних медіатекстах, систематизувати її за певними ознаками; трансформувати візуальну інформацію у вербальну або навпаки; створювати власні іншомовні медіатексти.
Сутність застосування медіаосвітніх технологій на уроках іноземної мови полягає в тому, щоб за допомогою медіатекстів заглибити здобувачів освіти до іншомовного та інокультурного середовища, познайомити їх культурою, традиціями, природою, кліматичними та географічними особливостями країн, мова яких вивчається; формувати вміння та навички сприймати та передавати інформацію засобами виучуваної мови, а також власних медіатекстів у різних ситуаціях міжкультурної комунікації. Упровадження медіаосвітніх технологій у процес навчання іноземної мови у закладах середньої освіти сприятиме формуванню гармонійної особистості учня, формуванню комунікативної іншомовної компетентності.
Ключові слова: медіаосвіта, медіаосвітні технології, медіакомпетентність, медіатекст, уроки іноземної мови, заклади загальної середньої освіти
Інформатизація соціального життя, що безперервно зростає, підвищує роль інформації на формування знань, почуттів, настроїв, поглядів людей, зближує різні культурні та ідеологічні світи. Комунікативні канали, через які розподіляється та транслюється інформація, суттєво впливають на життя суспільства: з одного боку, формується сучасний світогляд, розповсюджуються демократичні цінності, з другого – за допомогою активного та цілеспрямованого використання спеціальних методів йде маніпулювання масовою свідомістю.
Недарма у філософських працях (М. Маклюен, Дж. Мартін, Л. Мемфорд, Г. Почепцов, Т. Стоун’єр, Е. Тоффлер та ін.) вказується, що робота з інформацією стала однією з продуктивних сил сучасного інформаційного суспільства, яке ґрунтується на техногенних підвалинах і презентується у вигляді суспільства масових комунікацій та комп’ютерних технологій, у тому числі й інтернетівських.
Для інформаційного суспільства характерне активне використання інформаційних технологій і телекомунікацій, серед них: виробництво засобів телекомунікацій, інтернет-сервіс-провайдинг (ISP) – використання телекомунікаційних технологій з метою надання доступу до середовища телекомунікацій, інтернет-контент-провайдинг (ICP) – змістове інформаційне наповнення мережі, куди відносяться й засоби масової інформації (мережеві чи немережеві, але надані інтернетом), мультимедіа, супутниковий зв’язок тощо.
Ще на початку ХХІ ст. О. Матвієнко вказувала, що в сучасній практиці інформатизації (як суспільства, так і освіти) «<…> існує чітко визначена тенденція в пріоритетах розвитку складових інформатизації – спочатку комп’ютеризація, під якою розуміють удосконалення засобів пошуку і оброблення інформації й насичення (часто безсистемне) всіх сфер соціальної практики комп’ютерами, а потім – інтелектуалізація – розвиток знань і здатностей людей до сприйняття і створення інформаційних повідомлень» (Матвієнко, 2004, с. 107). На думку дослідниці, медіаосвіта як один із інтегрованих напрямів освіти відповідає запитам інформаційного суспільства (Матвієнко, 2004, с. 108).
Отже, розбудова системи освіти повинна відповідати на виклики сьогодення: перетворення знань та інформації на стратегічний ресурс суспільства; зникнення відмінностей між передаванням, отриманням, обробкою інформації та комунікацій; розширення освітніх послуг за рахунок комп’ютерних систем і інтерактивних інформаційних мереж.
Ідеї медіа-освіти складалися під впливом праць Р. Барта, М. Маклюена, А. Моля, С. Френч та ін. за ініціативою міжнародного руху медіа-освіти (А. Діозед, А. Моль, К. Норденстренг) у 1973 р. Міжнародна рада з кінематографа та телебачення запропонувала впровадити шкільний курс із теорії засобів масової комунікації. У 1989 р. Радою Європи на основі документів ЮНЕСКО було ухвалено «Резолюцію з медіаосвіти і нових технологій», де було визначено важливість пресового, телевізійного, радіо і кінематографічного культурного досвіду для дітей. Тому в різних країнах світу (Австралія, Велика Британія, Данія, Канада, Німеччина, США, Фінляндія, Франція, Швеція та ін.) ідеї медіаосвіти інтегровано в систему освіти як дошкільної, так і середньої та вищої. Підкреслимо, що в документах ЮНЕСКО рекомендується всім державам запровадити медіаосвіту в свої національні навчальні плани, у систему додаткової, неформальної та «пожиттєвої» освіти (Recommendations, 1999, с. 273). Адже медіаосвіта втілює основні права кожного громадянина будь-якої країни світу – права на свободу самовираження і права на інформацію, є інструментом підтримки демократії.
В Україні впровадження медіаосвіти на державному рівні розпочато у 2010 р., коли Лабораторією психології масових комунікацій та медіаосвіти було розроблено її Концепцію, яку було оновлено в 2016 р. Її головною метою є «сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти, що має стати фундаментом гуманітарної безпеки держави, розвитку і консолідації громадянського суспільства, протидії зовнішній інформаційній агресії, усебічно підготувати дітей і молодь до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формувати у громадян медіаінформаційну грамотність і медіакультуру відповідно до їхніх вікових, індивідуальних та інших особливостей» (Концепція впровадження медіаосвіти, 2016, с. 6).
У 2017 р. Міжнародною організацією ЮНЕСКО було запропоновано «П’ять правил щодо медійної та інформаційної грамотності» (П’ять правил, 2017), що були покладені в розбудову медіосвіти в різних країнах світу.
Проблеми медіаосвіти активно розробляються українськими та зарубіжними науковцями, серед них: Д. Бекінгем, К. Ворсноп, М. Герасимович, Б. Герціґ, Ж. Гонне, С. Ґрафе, М. Коропатник, О. Литвиненко, Л. Мастерман, О. Матвієнко, Л. Найдьонова, Г. Онкович, Ю. Резніченко, М. Слюсаревський, Ґ. Тулодзєцький, Е. Харт, О. Цогла, О. Янкович та ін.
Так, низку статей присвячено проблемі становлення і розвитку медіаосвіти в Україні як об’єктивної необхідності важливої складової становлення інформаційного суспільства, аналізу медіатехнологій (М. Герасимович (Герасимович, 2020), Г. Онкович (Онкович, 2007), О. Цогла (Цогла, 2020) та ін.).
Методичні та психологічні аспекти впровадження медіаосвіти висвітлено в таких навчальних і навчально-методичних посібниках, як-от: «Медіаосвіта в школі та на уроці: Основи і приклади» (Ґ. Тулодзєцький, Б. Герціґ, С. Ґрафе) (Тулодзєцький, 2020), «Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід» (за ред. Л. Найдьонової, О. Баришпольця) (Медіакультура особистості, 2010) та ін.
Колективом Лабораторії психології масових комунікацій та медіаосвіти (Л. Найдьонова, Н. Череповська, О. Вознесенська, Ю. Чаплінська) було розроблено програми та методичне забезпечення шкільної та позашкільної медіаосвіти: курсу за вибором для учнів 10 класу «Медіакультура»; спецкурсу «Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу» для системи підвищення кваліфікації педагогів; курсу «Медіапсихологія» для слухачів Київської малої академії наук; курсу «Медійні технології» для студентів творчих спеціальностей ВНЗ (для бакалаврів, спеціалістів, магістрів); клубних занять в творчих об’єднаннях позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (соціально-реабілітаційний напрям) «Сімейна медіакультура»; комплексну програму дитячої студії мультиплікації «Червоний собака».
У межах проєкту USAID «Медійна програма в Україні», що реалізується Інтерньюз Нетворк в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міжнародного фонду «Відродження», виконується проєкт «Медіаосвіта і медіаграмотність» та діє портал «Медіаосвіта і медіаграмотність» (Академії української преси).
Однак, незважаючи на активізацію впровадження медіаосвіти в український освітянський простір, залишається дуже багато не розв’язаних проблем, з-поміж яких виокремимо такі: вона не є обов’язковою для вивчення; її освітньо-виховні можливості найчастіше недостатньо враховуються у процесі навчання, хоча іноді використовуються вчителями в інтегрованому варіанті в шкільній або в позашкільній (факультативній, гуртковій) роботі; недостатньо розроблений навчально-методичний супровід для медіауроків, зокрема іноземної мови.
Мета статті – у теоретичному та практичному аспектах схарактеризувати особливості застосування медіаосвітніх технологій на уроках іноземної мови в закладах загальної середньої освіти.
Досягнення мети потребує розв’язання таких завдань: 1) сформулювати визначення поняття «медіаосвіта»; 2) схарактеризувати вимоги, висунуті в засадничих документах, щодо медіаосвіти та іншомовної освіти в закладах загальної середньої освіти; 3) визначити цілі та етапи застосування медіатехнологій на уроках іноземної мови; 4) на конкретних прикладах продемонструвати можливості використання медіатехнологій на уроках іноземної мови.
Основні методи дослідження: аналіз педагогічної та методичної літератури, засадничих документів для синтезу, порівняння та зіставлення різних підходів до проблеми, визначення її теоретичних основ і поняттєво-категоріального апарату; критичне засвоєння досвіду зарубіжної та вітчизняної методик; педагогічне прогнозування.
Медіаосвіта (англ. media education, від лат. media – засоби) – напрям у педагогіці, який упроваджує вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, відео, інтернету тощо). З одного боку, потрібно вчити людей критично осмислювати інформацію, яка здобувається через ЗМІ (рекламне повідомлення, телепередача, фільм, стаття та інші види медіа-текстів), відповідаючи на питання: Хто є замовником цієї інформації? Які були застосовані спеціальні технології емоційного впливу на аудиторію? На який ефект розраховували творці медіа-тексту і якого досягли? З другого боку, необхідно розвивати навички самостійного створювання медіа-текстів за допомогою сучасних технічних засобів і технологій.
Предметом медіаосвіти є система медіа та її функції в суспільстві. Основна мета – формувати культуру взаємодії з медіа. У науковій літературі визначено головні завдання медіаосвіти:
- підготовка суспільства до життя в сучасному інформаційному світі;
- опанування вмінь сприймати та осмислювати будь-яку інформацію, особливо за допомогою технічних засобів;
- розвиток умінь аналізу та інтерпретації медіатексту;
- формування критичного мислення;
- навчання різних форм самовираження засобами медіа і розвиток творчих здібностей у цій царині;
- усвідомлення наслідків впливу інформації на психіку;
- оволодіння способами спілкування на ґрунті невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів.
Отже, медіаосвіта визначається як «інтегрований напрям освіти в інформаційному суспільстві, спрямований на сприяння опануванню сучасних комп’ютерно-телекомунікаційних технологій за одночасного виховання відповідальності, пов’язаної з застосуванням цих технологій, і на усвідомлення не тільки їхніх переваг, а й загроз для людської психіки» (Матвієнко, 2004, с. 108). Її основний зміст – інтелектуальні й процесуальні (технологічні) вміння інформаційної взаємодії. З цим поняттям пов’язано також поняття «інформаційна безпека» – «стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, зведення до мінімуму неповноти, невчасності і невірогідності інформації, негативного інформаційного впливу, негативних наслідків функціонування інформаційних технологій» (Матвієнко, 2004, с. 108).
Зазначимо, що сучасні модельні програми «Іноземна мова. 5‒9 класи» (Друга іноземна мова Редько; Іноземна мова Зимомря, 2021; Іноземна мова Редько, 2021), розроблені задля реалізації засадничих ідей Державного стандарту базової загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. №898) (Державний стандарт, 2020), Концепції «Нова українська школа» (Концепція, 2016), спрямовані на досягнення мети мовно-літературної освітньої галузі (іншомовна освіта) – «розвиток компетентних мовців, здатних спілкуватися іноземними мовами для духовного, культурного та національного самовираження та міжкультурного діалогу, для збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, творчої самореалізації, формування ціннісних орієнтацій і ставлень» (Державний стандарт, 2020). У програмах висунуто певні вимоги до обов’язкових результатів навчання учнів, а саме передбачається, що «компетентна особистість учня повинна продемонструвати уміння ефективно користуватися іншомовною інформацією, окресленою комунікативними потребами та презентованою соціальним оточенням, оцінювати подану інформацію і добирати потрібну для власної життєвої діяльності, впливати на неї, адаптуючи її кількісні та якісні характеристики до своїх іншомовних комунікативних намірів» (Іноземна мова Редько, 2021).
Аналіз модельних навчальних програм (Друга іноземна мова Редько; Іноземна мова Зимомря, 2021; Іноземна мова Редько, 2021) показав, що завдання медіаосвіти в них розв’язуються, насамперед, за допомогою засобів навчання (підручників, електронних посібників, словників тощо) та інтерактивних методів навчання (навчально-мовленнєвих ситуацій, рольових ігор, проєктної роботи тощо), а також через очікувані результати навчання (за видами мовленнєвої діяльності). Автори програм підкреслюють, що, крім підручника, за дидактичних потреб учитель може долучати до своєї роботи іншу навчальну літературу, електронні засоби та ілюстративні матеріали, які сприяють досягненню визначених цілей (Іноземна мова Зимомря, 2021; Іноземна мова Редько, 2021).
Очікуваними результатами навчання (за видами мовленнєвої діяльності) для 9 класу, за Модельною навчальною програмою «Іноземна мова. 5-9 класи» (автори: І. Зимомря, В. Мойсюк, М. Тріфан, І. Унгурян, М. Яковчук), є такі, як-от:
1. Сприймання усної інформації:
- визначає основний зміст випусків новин і нескладний матеріал на знайомі теми, записаний на аудіоносій, якщо мовлення чітке й відносно повільне;
- розпізнає зміст фільмів, якщо з відеоряду та вчинків героїв можна отримати уявлення про сюжет, а мовлення чітке і просте;
- визначає основний зміст телепрограм на знайомі теми, якщо мовлення відносно повільне й чітке.
2. Сприймання письмового тексту:
- виокремлює інформацію про події та особистий досвід із прочитаних простих особистих листів, листівок, зокрема електронних, та дописів у мережі інтернет;
- розпізнає зміст стандартної кореспонденції та онлайн дописів зі сфери власних інтересів;
- знаходить релевантну інформацію в матеріалі, пов’язаному з повсякденним життям, такому як: листи, брошури.
3. Використання ефективних стратегій сприймання усної інформації та письмового тексту. Онлайн взаємодія:
- розміщує прості дописи на знайомі теми під час онлайн-дискусій, які стосуються сфери особистих інтересів, за можливості завчасно готує текст і використовує онлайн інструменти (наприклад, словники) для заповнення прогалин у знанні мови та для перевірки правильності написаного;
- співпрацює онлайн та здійснює обмін, який вимагає простого роз’яснення важливих деталей, зокрема реєструється на навчальний курс, екскурсію, захід;
- взаємодіє онлайн з партнером або невеликою групою, яка працює над проєктом, за наявності засобів візуалізації (зображення, статистичні дані, графіки), які ілюструють пов’язані з завданням поняття (Іноземна мова Зимомря, 2021).
Автори (В. Редько, О. Шаленко, С. Сотникова, О. Коваленко, І. Коропецька, О. Якоб, І. Самойлюкевич, О. Добра, Т. Кіор) іншої модельної програми указують, що «всі засоби доцільно застосовувати в комплексі, забезпечуючи взаємопов’язане і паралельне навчання усіх видів мовленнєвої діяльності. … значну увагу доцільно акцентовувати на використанні інтерактивних видів мовленнєвої діяльності (навчально-мовленнєвих ситуацій, рольових ігор, проєктної роботи тощо), потенційні можливості яких дають змогу апроксимовувати процес навчання іншомовного спілкування до реальних умов життєдіяльності в сучасному світовому просторі» (Іноземна мова Редько, 2021).
У цій програмі очікувані результати схарактеризовано узагальнено через рівні та дескриптори володіння іноземною мовою відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти (вивчення, викладання, оцінювання) (Common, 2020), наприклад, Онлайн взаємодія – 5‒6 класи (А2): здійснює спілкування у соціальних мережах на елементарному рівні; дописує онлайн про свої почуття та діяльність, використовуючи мовні кліше; реагує на коментарі інших кореспондентів словами подяки або вибачення; 7‒9 класи (В1): здійснює онлайн обмін інформацією, який потребує простих пояснень на знайомі теми за умови доступу до онлайн інструментів; розміщує в мережі інтернет дописи про події, почуття, власний досвід; коментує дописи інших кореспондентів (Іноземна мова Редько, 2021).
У межах змісту навчальної програми, підкреслюють її автори (В. Редько, О. Шаленко, С. Сотникова, О. Коваленко, І. Коропецька, О. Якоб, І. Самойлюкевич, О. Добра, Т. Кіор), учень повинен уміти засобами іноземної мови аргументовано висловлювати власні думки, ідентифікувати зміст прочитаних і почутих текстів, дотримуватися в різних соціальних середовищах адекватної комунікативної поведінки, прийнятої у країнах, мова яких вивчається, демонструвати своє ставлення до отриманої інформації з усних і письмових джерел (Іноземна мова Редько, 2021).
У модельній навчальній програмі «Друга іноземна мова. 5‒9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: В. Редько, О. Шаленко, С. Сотникова, О. Коваленко, І. Коропецька, О. Якоб, І. Самойлюкевич, О. Добра, Т. Кіор, М. Мацькович, Л. Глинюк, Є. Браун) визначено та схарактеризовано очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів на кінець 9-го класу (комунікативна компетентність) – А1 (5‒6клас), A2 (7‒9клас) (Друга іноземна мова Редько, 2021). Наприклад, онлайн взаємодія оцінюється таким чином: у цілому: спілкується онлайн на побутові теми, використовуючи мовні кліше; розміщує в мережі інтернет короткі описові дописи про повсякденну діяльність та почуття; обмінюється простими коментарями з іншими дописувачами; онлайн спілкування та дискусія: бере участь у онлайн спілкуванні на базовому рівні, наприклад, надсилає віртуальні листівки на свята, ділиться новинами, узгоджує та підтверджує зустрічі; дописує в мережі інтернет про свій настрій та про те, чим займається, використовуючи шаблонні вирази; відповідає на коментарі; простими мовними засобами висловлює вдячність або вибачається; робить короткі позитивні чи негативні онлайн коментарі щодо вбудованих посилань і медіа, використовуючи елементарні мовні засоби, хоча зазвичай звертається до онлайн словників (Друга іноземна мова Редько, 2021).
Отже, хоча в модельних навчальних програмах окремо не вказується на використання медіатекстів у дидактичних цілях і медіаосвітніх технологій в освітньо-виховному процесі, однак, опосередковано, через засоби, методи та очікувані результати, зазначається необхідність їх застосування під час навчання іноземної мови задля розвитку вмінь сприймати, аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати інформацію в текстах різних видів, зокрема медіатекстах, та використовувати інформацію для збагачення власного досвіду і духовного розвитку.
Безперечно, медіаосвіта, інтегрована в шкільні предмети як гуманітарні, так і природничі, виконує функцію підготовки здобувачів освіти до життя в інформаційному суспільстві.
Матеріалом для медіаосвіти стають продукти засобів масової комунікації – преси, кінематографу, відео, телебачення, реклами, інтернету тощо, тобто медіатексти. Крім того, медіа використовуються як технічні засоби (наприклад, широкого розповсюдження отримав мультимедійний екран – актуальний засіб навчання, який містить текст, зображення, звук, анімацію). Але такого роду заняття потребують не тільки грошових витрат на закупівлю всіх новітніх технічних засобів, але й нових методологічних, методичних, інформаційних умінь від учителя, який повинен мати достатній рівень медіакомпетентності, тобто повинен уміти:
1) змінювати структуру і зміст традиційних занять через уведення медійної інформації в освітній контекст уроку;
2) розробляти і впроваджувати технології навчання з використанням мультимедійного екрану, мультимедійних комп’ютерних систем;
3) володіти початками мультимедійної творчості (відео-зйомка, power-point презентації тощо).
Учитель за допомогою медіаосвітніх технологій може побудувати урок в інтерактивному режимі, що сприятиме підготувати здобувачів освіти до критичного сприйняття інформації, її оцінювання, відбору, а також розвитку естетичних якостей особистості, її етичних поглядів і загалом духовному збагаченню.
Цілі застосування медіатехнологій на уроках іноземної мови:
- навчити здобувачів освіти сприймати іншомовні медіатексти різних форм, типів і жанрів;
- розвивати критичне мислення, уміння аналізувати медіатексти та оцінювати їх;
- формувати уміння здобувати, створювати, передавати та приймати медіатексти з використанням різноманітного технічного обладнання.
Упровадження медіаосвітньої технології в урок іноземної мови може здійснюватися за такими етапами:
1. Репродуктивний етап, де передбачається переказ учнем медіатексту безпосередньо після його перегляду в класі або самостійно з метою передачі його змісту слухачам.
2. Асоціативний етап, на якому відбивається сприйняття медіатексту через особисті спогади, емоції, переживання.
3. Пояснювальний етап, де робиться акцент на складних для розуміння елементах медіатексту, що сприяє формуванню суджень про медіатекст загалом або про його частину.
4. Аналітичний етап, на якому аналізуються структура медіатексту, мовні, художні, візуальні, музичні, звукові тощо особливості, способи вираження інтенцій його авторів та точок зору слухачів, читачів, глядачів, критиків, дослідників та ін.
5. Класифікаційний етап, на якому визначається місце медіатексту в культурно-історичному, соціально-політичному, економічному, побутовому контекстах; аналізуються особливості його жанру, відповідність/невідповідність до етичних та естетичних норм.
6. Оцінний етап, де передбачається виявляння позитивних та/або негативних якостей медіатексту на підґрунті особистісних, моральних, естетичних, формальних критеріїв.
Наведемо приклади вправ з використанням медіатехнологій на уроках іноземної мови.
1. Подивіться на карту та розкажіть про географічне положення України.
1. Підготуйте питання для інтерв’ю вчителя географії щодо кліматичних, геологічних особливостей нашої країни.
2. Візьміть відеоінтерв’ю в учителя географії.
3. Перекладіть текст іноземною мовою.
4. Зробіть короткий відеофільм з інтерв’ю для іноземців, в якому б розповідалося про Україну.
2. Розгляньте уважно малюнки видатного датського художника Херлуфа Бідструпа (на вибір за варіантами).
Варіант А
Варіант Б
1. Придумайте підписи до кожного з малюнків. Перекладіть їх іноземною мовою.
2. Напишіть іноземною мовою гумористичне оповідання за цими малюнками, дайте назву.
3. Підготуйте коротку доповідь з презентацією про життя та творчість Херлуфа Бідструпа.
4. Спробуйте намалювати власні гумористичні малюнки, що складали б гумористичний текст.
3. Хто є хто? Поєднайте автора з його твором.
Розгляньте уважно портрети видатних німецьких письменників. Знайдіть зображення (портрет) автора. Згадайте, що кожний з них написав. Заповніть таблицю.
Таблиця 1
Хто є хто?
| Автор | № портрета | Твір |
|---|---|---|
| Йоганн Вольфганг Гете | «Рукавичка» | |
| Генріх Теодор Белль | «Пісня про Правду» | |
| Райнер Марія Рільке | «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» | |
| Йоганн Крістоф Шиллер | «Вільшаний король» | |
| Ернест Теодор Амадей Гофман | «Пані Метелиця» | |
| Брати Грімм | «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер» | |
| Франц Кафка | «Книга пісень» | |
| Генріх Гейне | «Перевтілення» |
(Відповіді: Генріх Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (5), Генріх Гейне «Книга пісень» (4); Йоганн Вольфганг Гете «Вільшаний король» (3); Ернест Теодор Амадей Гофман «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер» (8); Брати Грімм «Пані Метелиця» (6); Франц Кафка «Перевтілення» (7); Райнер Марія Рільке «Пісня про Правду» (1); Йоганн Крістоф Шиллер «Рукавичка» (2).)
1. Підготуйте іноземною мовою коротку розповідь про письменника (поета) та його твір (на вибір).
2. Яких ще німецьких письменників (поетів) ви знаєте? Що вони написали?
3. Підготуйте питання для інтерв’ю вчителя зарубіжної літератури щодо видатних німецьких письменників і поетів.
4. Візьміть відеоінтерв’ю в учителя зарубіжної літератури.
5. Перекладіть текст іноземною мовою.
У результаті використання медіауроків у здобувачів освіти формується медіакомпетентність, тобто вони можуть:
- осмислено сприймати іншомовний медіатекст;
- інтерпретувати, критично аналізувати, оцінювати іншомовні медіатексти, розуміти їх тему та ідею, адресну спрямованість;
- знаходити необхідну інформацію в іншомовних медіатекстах, систематизувати її за певними ознаками;
- трансформувати візуальну інформацію у вербальну або навпаки;
- створювати власні іншомовні медіатексти.
Отже, сутність застосування медіаосвітніх технологій на уроках іноземної мови полягає в тому, щоб за допомогою медіатекстів заглибити здобувачів освіти до іншомовного та інокультурного середовища, познайомити їх культурою, традиціями, природою, кліматичними та географічними особливостями країн, мова яких вивчається; формувати уміння та навички сприймати та передавати інформацію засобами виучуваної мови, а також власних медіатекстів у різних ситуаціях міжкультурної комунікації.
Упровадження медіаосвітніх технологій у процес навчання іноземної мови у закладах середньої освіти сприятиме формуванню гармонійної особистості учня, формуванню комунікативної іншомовної компетентності.
Перспективним напрямом подальшого дослідження вважаємо вивчення проблеми упровадження медіаосвітніх технологій у процес навчання іноземної мови задля подолання освітніх втрат і розробку відповідної системи уроків, вправ, навчально-методичного супроводу.
Використані джерела:
Герасимович, М. (2020). Медіаосвіта в Україні як чинник на шляху становлення інформаційного суспільства. Збірник статей Восьмої міжнародної науково методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту», 30–37. https://medialiteracy.org.ua/mediaosvita-v-ukrayini-yak-chynnyk-na-shlyahu-stanovlennya-informatsijnogo-suspilstva/.
Державний стандарт базової середньої освіти. (2020). Постанова КМУ №898 від 30.09.2020 року. http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/76886/.
Зимомря, І. М. та ін. (2021). Модельна навчальна програма «Іноземна мова. 5–9 класи» для закладів загальної середньої освіти. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Наказ МОН України від 12.07.2021 №795. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9-klas/programi-inozemni-movi-5-9-12.06.2017.pdf
Концепція «Нова українська школа». (2016). Рішення Колегії МОН України від 27 жовтня 2016 року. https://oplatforma.com.ua/article/301-stanovlennya-novo-ukransko-shkoli.
Матвієнко, О. В. (2004). Освіта в інформаційному суспільстві: суперечності, тенденції, теоретико-методологічні засади розвитку. Педагогіка і психологія, 2 (43), 106–112.
Найдьонова, Л. А., Баришполець, О. Т. (ред.). (2010). Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: навчально-методичний посібник. Київ: Міленіум.
Найдьонова, Л. А., Слюсаревський, М. М. (ред.) (2016). Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Київ.
Онкович, Г. В. (2007). Технології медіаосвіти. Вища освіта України, Т. 5 (додаток 3), 357–363.
П’ять правил щодо медійної та інформаційної грамотності, запропоновані Міжнародною організацією ЮНЕСКО (від 24.02.2017). http://osvita.mediasapiens.ua/-mediaprosvita/mediaosvita/yunesko_opublikuvala_pyat_printsipiv_mediynoi_ta_informatsiynoi_gramotnosti/
Редько, В.Г. та ін. (2021). Модельна навчальна програма «Друга іноземна мова. 5–9 класи» для закладів загальної середньої освіти. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Наказ МОН України від 12.07.2021 №795. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9-klas/programi-inozemni-movi-5-9-12.06.2017.pdf
Редько, В.Г. та ін. (2021). Модельна навчальна програма «Іноземна мова. 5–9 класи» для закладів загальної середньої освіти. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Наказ МОН України від 12.07.2021 №795. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9-klas/programi-inozemni-movi-5-9-12.06.2017.pdf
Тулодзєцький, Ґ., Герціґ, Б., Ґрафе, С. (2020). Медіаосвіта в школі та на уроці: Основи і приклади. (Переклад з німецької В. Климченка). Київ: Академія української преси, Центр вільної преси.
Цогла, О. (2020). Медіаграмотність освітян – потреба сучасного суспільства. https://medialiteracy.org.ua/tag/systema-pislyadyplomnoyi-osvity/
Common European Framework of Reference for Languages. (2020). Learning, teaching, assessment. Companion volume. https://www.coe.int/en-/web/common-european-framework-reference-languages
Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural Organization UNESCO. (1999). Education for the Media and the Digital Age. Vienna: UNESCO, p. 273–274.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
© Ольга Каневська, 2024
© Вікторія Устінова, 2024