ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ СИНТАКСИСУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Олександра Пальчикова, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри англійської філології, Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий ріг, Україна

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення лінгвістичних засад навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови. Констатовано, що вихідні положення лінгвістики становлять підґрунтя для розроблення методик навчання певного розділу граматики, зокрема синтаксису. Встановлено залежність між компетентним володінням англійською мовою та послуговуванням лінгвістичним матеріалом у межах синтаксичного мовного рівня. З’ясовано показник результативного використання англомовного матеріалу – здатність об’єднувати фонеми, лексеми, морфеми, синтаксеми у межах синтаксичного мовного рівня та розуміти способи їх зв’язку для коректного формування фраз і надфразних єдностей, тексту і надтекстових компонентів. Актуалізовано необхідність навчання синтаксису англійської мови в межах університетського курсу, що передбачає вільне оперування лінгвістичними одиницями під час спонтанного мовлення, коректне оформлення висловлень протягом усної / письмової комунікації, уникнення шаблонного мислення в процесі створення текстових фрагментів у різних типах дискурсу. Проаналізовано та узагальнено дефініції терміна «синтаксис», запропоновані в розвідках зарубіжних і вітчизняних науковців – розділ науки про мову, що аналізує систему синтаксичних одиниць і правил їх утворення; розділ граматики, що акцентує на структурі синтаксичних одиниць та синтаксичних зв’язках. Виокремлено синтаксичні одиниці, що потребують розгляду під час навчання синтаксису англійської мови: слово, фраза, конструкція, клоз, речення, текст.

Ключові слова: лінгвістичні засади; синтаксис англійської мови; синтаксичні одиниці; майбутні учителі англійської мови

Постановка проблеми

Змістове наповнення методики навчання англійської мови, коректний добір підходів, принципів, методів, рівень розвитку значною мірою ґрунтується на лінгвістичних положеннях.

На зв’язку лінгводидактики з лінгвістикою у царині іншомовної освіти наголошено в стандарті вищої освіти першого (бакалаврського) рівня, де з-поміж результатів навчання виокремлено ті, що зорієнтовані здебільшого на демонстрування та послуговування лінгвістичними знаннями (ПРН 1 – володіти іноземною мовою на рівні С 1 відповідно до глобальної шкали Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, ПРН 2 – доводити конкретними прикладами зв’язок між різними рівнями системи іноземної мови, інтерпретувати мовний та мовленнєвий матеріал з урахуванням спільних рис і відмінностей державної та іноземної мов) і ті, що мають методичне спрямування, як-от РН 11 – добирати доцільні сучасні методики і технології навчання, виховання і розвитку учнів відповідно до визначених теми, мети і завдань уроку (Cтандарт, 2024, с. 14, с. 16).

З погляду Н. Мітсіса, зв’язок методики викладання мови з мовознавчою наукою є неминучим, позаяк предмети вивчення обидвох дисциплін так чи так збігаються, що забезпечує методику науковою методологією та дає змогу їй розвиватися в окрему науку (Μήτσης, 2004).

О. Бігич, Н. Бориско, Г. Борецька у підручнику «Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика» вказують на очевидність узаємозв’язку методики з лінгвістикою, позаяк об’єктом їх дослідження є рідна чи іноземна мова. У розумінні дослідників дані лінгвістики є цінними для методики, оскільки їх використовують під час розроблення теоретичних і прикладних питань навчання мови, а також задля виокремлення мети, змісту, технології і допоміжних засобів навчання (Бігич, Бориско & Борецька, 2013, с. 69). Відтак успішне навчання іноземної мови, зокрема англійської передбачає з’ясування інформаційного наповнення лінгвістичного матеріалу та добір підходів, принципів, методів, системи вправ, необхідних для ефективного оперування звуковими і смисловими мовними одиницями на фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному, синтаксичному рівнях.

Своєю чергою, майстерність володіння іноземною (англійською) мовою залежить від умінь коректно поєднувати мовні одиниці інших рівнів у межах саме синтаксичного ярусу, що є на вершині ієрархії мовних рівнів та уможливлює реалізацію комунікативної функції мови. Попри різновекторність студіювань викладання синтаксису англійської мови, у сучасній іншомовній освіті відсутні спеціальні дослідження, присвячені виокремленню лінгвістичних засад навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання особливостей синтаксичної будови мови, зокрема англійської розглянуто в розвідках зарубіжних (А. Абдулла, А. Аманов, Р. Анчета, М. Аріанті, А. Бабікір, Дж. Джунаїд, Г. Зеійлстра, У. Канінгем, Ч. Кім, О. Коенеман, У. Крофт, С. Макрой, Дж. Міллер, П. Селз, Е. Сімагала, А. Ясеен, М. Ясін та ін.) і вітчизняних лінгвістів (Ю. Бойко, В. Велієва, М. Вінтонів, Н. Гладуш, П. Дудик, В. Корольова, Т. Криворучко, І. Купіна, В. Миськів, Н. Павлюк, В. Сидоренко, А. Сітко, О. Фадєєва та ін.). Науковці пропонують дефініції поняття “синтаксис”, визначають ключові синтаксичні одиниці під час навчання граматики англійської мови та виокремлюють типові синтаксичні помилки.

Мета дослідження полягає у виокремленні лінгвістичних засад навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови.

Методи дослідження

Для досягнення поставленої мети послуговуємося теоретичними методами (аналіз літератури, синтез, індукція, дедукція), що уможливлюють з’ясування сучасного стану досліджуваної проблеми, уточнення поняття «синтаксис» та виокремлення синтаксичних одиниць під час навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови.

Виклад основного матеріалу

В університетському курсі навчання англійської мови синтаксис посідає чільне місце, оскільки в синтаксичному ярусі мовної системи набуває функціональної довершеності оперування мовними одиницями фонетичного, морфологічного, лексичного рівнів у спонтанних ситуаціях усного і писемного спілкування з урахуванням емоційного стану та культурної належності співрозмовника. Відтак майбутній учитель англійської мови усвідомлює себе не лише як користувач мовою, що автоматично створює висловлення, керуючись певними граматичними правилами, вокабулярієм та мовленнєвими кліше, а як мовна особистість, що за допомогою мовних і мовленнєвих засобів продукує ідеї, пропущені через спектр власних переживань, прогнозує реакцію партнера по спілкуванню на почуте, є транслятором культурного коду, зашифрованого в мовних повідомленнях. Це означає, що оволодіння синтаксичним матеріалом на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти потребує акцентування на виявленні творчого потенціалу суб’єктів, що передбачає уникнення шаблонного мислення, заохочення до реалізації нестандартних підходів під час розгляду непередбачуваних комунікативних ситуацій, обрання оригінальних способів розв’язання завдань, імплементування власних ідей.

У змісті іншомовної вищої освіти зазначено, що синтаксис пояснює ключові причини послуговування граматичними правилами. Наявність у вчителів (викладачів) достатнього рівня синтаксичних знань уможливлює пояснення учням (студентам) видів граматичних зв’язків, що уможливлюють поєднання слів у реченнях та систематичних способів зв’язку слів для коректного формування фраз і надфразних єдностей, а також особливостей утворення складних речень (Cunningham, 2015).

Своєю чергою, Ч. Кім та П. Селз наголошують на необхідності вивчення синтаксису англійської мови: «Мета навчання англійського синтаксису студентів бакалаврату полягає в тому, щоб допомогти їм покращити розуміння структури англійської мови через систематичність і науковість. Фундаментальні знання необхідні суб’єктам навчання задля переходу на наступні етапи, де вони зможуть виконувати лінгвістичний аналіз простих і складних явищ англійської мови» (Kim, Sells, 2007, р. 9).

Розглянемо докладно визначення поняття “синтаксис” у контексті навчання іноземних мов у закладах вищої освіти.

О. Коенеман та Г. Зеійлстра витлумачують синтаксис як систему правил, якої особистість підсвідомо дотримується у процесі побудови речень. Синтаксис охоплює ту частину граматики, що відокремлює граматично коректні та некоректні речення. Він вивчає правила, якими керуються у процесі побудови речень (Koeneman, Zeijlstra, 2017, р. 5).

Р. Анчета та Е. Сімагала не розмежовують поняття «синтаксис» і «граматика» та розглядають граматику англійської мови як систему синтаксису, «яка визначає порядок і шаблони розташування слів у реченнях» (Ancheta, Simagala, 2017, p. 63).

У дослідженні А. Бабікіра синтаксис є ключовою проблемою, на яку натрапляють студенти під час перекладу з англійської на арабську. В інтерпретуванні науковця синтаксис – «це дослідження того, як мозок формує незліченну кількість речень з менших за розміром фраз і слів. Інакше кажучи, це учіння про закономірності складання зі слів речень і фраз, а також правила формування речень» (Babikir, 2018, р. 20).

А. Ясеен, К. Ісмаіл та М. Ясін уважають, що «синтаксис описує узаємозв’язок між значенням певної групи слів та її розташуванням, також граматичні зв’язки в реченні, до прикладу між підметом і прямим додатком. Він демонструє хто і що для кого виконує і це є важливим для нашого розуміння значення речення» (Yaseen, Ismail & Yasin, 2018, р. 394).

Н. Гладуш та Н. Павлюк інтерпретують синтаксис так: 1. Рівень мови, що розглядає одиниці складніші за слово, як-от словосполучення, речення, текст. 2. Розділ мовознавства, що вивчає мовні механізми, які уможливлюють утворення одиниць мовлення за допомогою слів, словоформ, словосполучень, речень. Крім того, синтаксис досліджує особливості формування мовленнєвих висловлень (Гладуш, Павлюк, 2019, с. 76).

Отже, науковці інтерпретують вказане поняття, як розділ науки про мову, що аналізує систему синтаксичних одиниць і правил їх утворення та синтаксис як розділ граматики, що акцентує на структурі синтаксичних одиниць та синтаксичних зв’язках.

Відповідно, ключовими синтаксичними одиницями є слова (головні – контролюють решту слів у фразі та модифікатори – обмежують чи доповнюють значення інших слів, зокрема головних, фрази – групи слів, що об’єднують головні слова та модифікатори, стійкі словосполучення, клози – одиниці, що як мінімум складаються з дієслів та їхніх доповнень (Miller, 2002).

У. Крофт уважає, що синтаксис мови вивчає одиниці, складніші ніж слово, а саме: словосполучення і речення, їх поєднання, види, будову і члени речень (Croft, 2003).

У розумінні В. Корольової та І. Попової (Koroliova, Popova, 2020) синтаксичні одиниці охоплюють шість компонентів: словоформу, словосполучення, словоз’єднання, речення, текст, надфразну єдність. З погляду науковців, така система основних синтаксичних одиниць є завершеною, позаяк в її межах можна визначати будь-який мовленнєвий ланцюжок і будь-який його граматично значущий фрагмент, а головне, що її компоненти є цілісним структурно-системним утворенням взаємопов’язаних і взаємозалежних одиниць синтаксичного рівня мови.

Водночас С. Макрой з-поміж синтаксичних одиниць виокремлює слова – найменші та найкраще сформовані одиниці, фрази – правові послідовності слів, клози та речення (обидва є законними послідовностями фраз) (McRoy, 2021).

На думку Ф. Вeлієвої, синтаксичні одиниці – «певні частини мовлення, що характеризується різноманітними рисами просторової цілісності та містять слова, фрази, речення і текстові фрагменти» (Veliyeva, 2021, p. 123).

З погляду А. Абдулли, важливими в ієрархії синтаксичних одиниць англійської мови є іменникові, дієслівні, герундіальні, прикметникові, дієприкметникові, прислівникові та прийменникові фрази (Abdullah, 2023).

Як зазначає Дж. Джунаїд, задля того, аби коректно будувати речення англійською, необхідно знати структуру фраз, що входять до їх складу. Самі ж фрази науковець розглядає як ключові складники клозів (Junaid, 2018). Під час дослідження здатності студентів третього курсу конструювати англійські іменникові фрази, було виявлено низку неточностей, що можуть призвести до спотворення змісту повідомлення: некоректне використання чи пропуск ідентифікатора / квантифікатора, неправильне вживання іменника / прикметника, неточне впорядкування, використання однини та множини, некоректне формування речень, неправильний добір слів, пропуск відносних займенників (Junaid, 2018).

Отже, важливо аналізувати синтаксис на рівні англійських фраз, позаяк точність їхньої побудови впливає на встановлення логічних зв’язків між клозами й уможливлює правильне формулювання висловлень та їхнє адекватне інтерпретування.

М. Аріанті відводить важливу роль таким синтаксичним одиницям, як клози та речення. Науковець установлює взаємозалежність між синтаксичними одиницями, часовими формами і значеннями та доходить висновку, що повідомлення, подані в студентських есе, є незрозумілими через некоректно впорядковані синтаксичні одиниці та невідповідно дібрані часові форми. У процесі написання, суб’єкти навчання часто послуговуються простими або складносурядними реченнями. Попри те, що вони докладають зусиль для формування складнопідрядних речень, з цим завданням їм важко впоратися (Aryanti, 2017).

О. Селіванова вказує на необхідність аналізування внутрішньої організації речення та акцентує на вивченні синтаксеми – конструктивного компонента речення, що має відповідний набір синтаксичних функцій – конструктивних ролей у побудові певних комунікативних одиниць (Селіванова, 2006, с. 543).

До ключових синтаксичних одиниць А. Аманов (Amanov, 2023) уналежнює складне синтаксичне ціле як вищий рівень синтаксичної організації, що сприяє зв’язності тексту, транслюванню складних ідей між елементами речення, розумінню та продукуванню мови: «Складне синтаксичне ціле може складатися з головного речення та одного / кількох підрядних, кожне з яких змінює чи надає додаткову інформацію про головне. Розуміння взаємозв’язків між цими реченнями дає уявлення про задум мовця та риторичні стратегії, використані для його передавання» (Amanov, 2023, p. 16).

Беручи до уваги сказане вище, вважаємо доцільним виокремити такі синтаксичні одиниці під час навчання синтаксису англійської мови, як-от слово, фразу, конструкцію, клоз, речення, текст.

Висновки дослідження та перспективи подальших розвідок

Синтаксис як розділ мовознавства та граматики посідає найвище місце в мовній ієрархії, оскільки вказує на взаємозалежність між мовленням і когнітивними процесами особистості, сприяє реалізації мовних одиниць у різних дискурсах. Своєю чергою, синтаксичний ярус є вершиною логічного взаємозв’язку лінгвістичних одиниць на фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному мовних рівнях. Розуміння закономірностей їх злагодженого функціонування необхідне для побудови фраз і надфразних єдностей, тексту і надтекстових компонентів, що є важливою умовою якісно оформленого послідовного усного і писемного зв’язного висловлення. Водночас, вільне володіння мовою на синтаксичному рівні маніфестує про розвинену елітарну мовну особистість майбутнього вчителя англійської мови, здатну коректно сполучувати, перетворювати та об’єднувати мовні одиниці, швидко і грамотно оперувати ними під час спілкування у діапазоні від побутової до наукової царин.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методики навчання синтаксису англійської мови на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти.

Використані джерела

Бігич, О., Бориско, Н., Борецька, Г. (2013). Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика. Київ: Ленвіт.

Гладуш, Н., Павлюк, Н. (2019). Contrastive Grammar: Theory and Practice = Порівняльна граматика: теорія і практика. https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15739

Селіванова, О. О. (2008). Сучасна лінгвістика. Київ-Полтава: Довкілля-К. https://archive.org/details/selivanova2008/page/2/mode/1up

Міністерство освіти і науки України. (2024).Стандарт вищої освіти України перший (бакалаврський) рівень, галузь знань 01 Освіта/Педагогіка, спеціальність 014 Середня освіта (за предметними спеціальностями).

Abdullah. (2023). English syntax. Badan Penerbit UNM. http://eprints.unm.ac.id/28397/1/BUKU%20ENGLISH%20SYNTAX%202022.pdf

Amanov, A. (2023). Examining a complex syntactic structure as a linguistic text unit. Zamonaviy dunyoda ilm-fan va texnologiya, 2(15), 16–18 https://doi.org/10.5281/zenodo.7907262

Ancheta, R., Simagala, E. (2017). Grammar errors in written composition of selected level 3 students of Gulf College: Basis for remediation. International Journal of English Research, 3(2), 63–67.

Aryanti, M. (2017). The relation among syntactic units, tenses and meanings in students’ writing. In Proceedings of the 1st English Language and Literature International Conference (ELLiC) (pp. 141–144). Semarang, Cetral Java, Indonesia. https://jurnal.unimus.ac.id/index.php/ELLIC/article/view/2460/2484

Babikir, A. (2018). English Syntax as a Source of Problems Encountered by EFL University Students in Translation from English into Arabic [Doctoral dissertation, University of Gezira]. http://repo.uofg.edu.sd/bitstream/handle/123456789/3109/Abdel-%20MonimIdrissBabikir.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Cunningham, U. (2015). Language teachers’need for linguistics. Linguistic Society of New Zealand, 58, 77–94. http://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:1236535/FULLTEXT01.pdf

Junaid, J. (2018). А syntactic analysis of the English noun phrase (A study at the fifth semester of English department faculty of teacher training and education university of Muhammadiyah Makassar). Journal Pengembangan Sumber Daya Insani, 3(1), 317–326.

Kim, J., Sells, P. (2007). English Syntax: An Introduction. Centre for the Study of Language and Information.

Koeneman, O., Zeijlstra, H. (2017). Introducing syntax. London: Cambridge university press. https://www.book2look.com/book/9781107096745

Koroliova, V, Popova, I. (2020). The syntactic unit (from definition to modelling). Ukrainian sense, 1, 39–53. https://doi.org/10.15421/462005

McRoy, S. (2021). Principles of Natural Language Processing. Milwaukee. https://uwm.pressbooks.pub/naturallanguage/

Miller, J. (2002). An introduction to English syntax. Edinburgh University Press. https://perpus.univpancasila.ac.id/repository/EBUPT170002.pdf

Μήτσης, Ν. (2004). Διδακτική του γλωσσικού μαθήματος. Από τη γλωσσική θεωρία στη διδακτική πράξη. Gutenberg.

Veliyeva, F. M. (2021). About the syntactic constructions and features of the aphorisms used in Azerbaijan language. Вісник університету Альфреда Нобеля. Серія “Філологічні науки”, 1(21), 122–130.

Yaseen, A., Ismail, K., Yasin, M. (2018). Syntactic Errors in an Arab EFL Postgraduate Student’s Spoken English during a Thesis Supervision Session. Arab World English Journal (AWEJ), 9(4), 392–406. https://dx.doi.org/10.24093/awej/vol9no4.29