Український Педагогічний журнал

Освітні втрати в період воєнного стану: проблеми діагностики та компенсації

2023-04-04T13:33:52+03:00

У статті актуалізовано проблему діагностики та компенсації освітніх втрат як комплексного показника освітньої системи. Акцентовано увагу на тому, що освітні втрати мають накопичувальний ефект і зростають пропорційно до тривалості припинення функціонування закладів освіти. Визначено основні чинники, що зумовлюють освітні втрати в умовах воєнного стану та пов’язані з відсутністю доступу до освітніх послуг у зв’язку з безпековою ситуацією, руйнуванням освітньої інфраструктури, вимушеним переміщенням суб’єктів освітнього процесу, відсутністю технічних засобів дистанційного навчання. Виявлено тенденцію зниження рівнів навчальних досягнень учнів в умовах дистанційного навчання, порушення систематичності та повнофункціональності контрольно-оцінювальної діяльності педагогів. Проаналізовано основні труднощі в реалізації освітнього процесу в умовах воєнного стану та зроблено висновок, що одним із чинників ефективного онлайн-навчання, не менш важливим, ніж наявність швидкісного інтернету та сучасних гаджетів, є достатній рівень сформованості в учнів та вчителів цифрової компетентності. Узагальнено підходи щодо компенсації освітніх втрат у міжнародній освітній практиці та зроблено висновок щодо доцільності застосування міжнародного досвіду з урахуванням конкретних умов та освітніх потреб українських учнів, педагогів, батьків. Обґрунтовано необхідність розроблення методології та інструментарію реалізації широкого діагностичного дослідження, зокрема й українських учнів за кордоном, задля виявлення рівня освітніх втрат та вироблення конкретних механізмів їхньої компенсації.
Наголошено на важливості своєчасного виявлення та компенсації освітніх втрат партнерської взаємодії усіх учасників освітнього процесу, співпраці закладів освіти, батьків та громади.

Європейська політика освітньої інтеграції українських дітей з міграційною біографією: досвід Республіки Кіпр

2023-04-04T15:22:49+03:00

У статті висвітлено політику Республіки Кіпр щодо інтеграції українських дітей у школи країни та з’ясовано, що вона відповідає міжнародним рекомендаціям. У політиці супроводу навчання використовуються терміни «діти з міграційною біографією» або «учні/учениці з міграційною біографією» на позначення дітей, які самі пережили імміграцію або мають батьків-іммігрантів.
Республіка Кіпр належить до європейських країн, де відвідування школи є обовязковим для усіх дітей з будь-яким статусом резидентства. Однак держава робить виняток для українців, які можуть: 1) навчатися за кіпрською освітньою програмою, якщо вони володіють грецькою мовою; 2) відвідувати школи, що пропонують програму для дітей з міграційною біографією; 3) навчатися дистанційно за українською освітньою програмою за умов дотримання процедур звітності. Основними завданнями освітньої системи Кіпру є створення дітям з України комфортного буття у школі, допомога позбутися психологічної травми війни, сформувати почуття, що вони, їхні знання, навички та культурне походження мають цінність та оцінюються, адже незнання грецької не є перешкодою для демонстрації рівня знань учнів. У школах для учнів й уче ниць з міграційною біографією створено посаду вчителя, який додатково навчає грецької мови та допомагає робити домашні завдання. Міністерство освіти, спорту та молоді Республіки Кіпр українською і грецькою мовами забезпечує документообіг процесів упорядкування інтеграції школярів з України, повідомляє про освітні можливості держави, у тому числі, з безкоштовного вивчення грецької мови для громадян України.
Основними проблемами, що заважають підвищувати відвідуваність шкіл переміщенними дітьми з України, є: часті транскордонні переміщення, проблеми з приймально-допусковим потенціалом, мовні бар’єри, нестача вчителів, невизначеність щодо визнання періодів навчання за кордоном, уподобання сімей щодо збереження зв’язків з Україною або їхні наміри повернутися додому, відсутність інформації або дезінформація про системи освіти в країнах, які приймають мігрантів, труднощі з моніторингом відтоку протягом навчального року.
З’ясовано, що політика Республіки Кіпр щодо освіти дітей з міграційною біографією реалізується та вдосконалюється за такими напрямами: гармонізація організаційно-пропускових процесів; супровід учителів, директорів шкіл, інспекторів; автономність та відповідальність шкіл; формування та оновлення поточної політики; практика підготовки щодо розмаїття та боротьби з расизмом через навчання та інші заходи.

Психолого-педагогічні особливості наукового екологічного дискурсу

2023-04-04T15:44:01+03:00

У статті зроблено огляд теоретико-методичних підходів лінгвістів, психологів, філософів до формування терміносфери лінгвістичної екології – маргінального напряму мовознавства, який вивчає взаємозв’язок між мовою та навколишнім середовищем, базується на тому, як люди поводяться з природним світом під впливом думок, концепцій, ідеологій та світоглядів, які виражаються мовою. Гуманітарне мислення лінгвоекологів дозволило мовознавцям через контекст створити власну терміносферу («екосистема мови», «екологія перекладу», «екологічний моніторинг у мовній сфері» та ін.). На нашу думку, прагматичне в моделі під назвою «лінгвістична екологія» – це психолінгвістичний конструкт, що використовує позитивну енергетику емоційного і когнітивного сприймання ядра понять «екологія», «екологічний» як чистий (без забруднень), збалансований, природний, здоровий та інший позитив для життя людини в навколишньому середовищі. Вважаємо, що периферія понять може відображати певну конкретику, ситуативність, цілі дослідження, але не повинна змінювати сутність самого поняття, яку визначає його природничо-наукове ядро.

Розвиток творчих здібностей особистості у процесі змішаного навчання на основі педагогіки партнерства

2023-04-04T16:34:19+03:00

Стаття присвячена проблемі розвитку творчих здібностей особистості у процесі змішаного навчання на основі педагогіки партнерства. Виявлено ключові форми і методи, які сприяють розвитку творчих здібностей особистості. З’ясовано, що в сучасних умовах розвитку освіти важливу роль відіграє змішане навчання, яке дає змогу скористатися зручністю дистанційного навчання та перевагами традиційного класу. Автори дослідження звертають увагу на те, що забезпечити таку творчу самореалізацію можливо тільки на основі педагогіки партнерства, яка утверджує демократичний спосіб співпраці між учасниками навчального процесу.
Розглянуто роль особливості розвитку творчих здібностей особистості у процесі змішаного навчання. Доведено, що змішане навчання за своїм характером є дитиноцентричним. Учасники активно взаємодіють між собою і учителям, що дає можливість творчо розвиватися. Перевагою змішаного навчання є те, що вчитель уже не виступає єдиним джерелом інформації. У процесі такого навчання учні вчаться самостійно працювати з різними джерелами, здобувати знання самостійно. Це дає змогу краще засвоювати інформацію, здатність ухвалювати рішення, розвиває самостійність, навички співпраці тощо.
З’ясовано, що застосування гейміфікації у процесі змішаного навчання підвищує мотивацію учнів, сприяє розвитку творчих здібностей особистості. Це один із кращих способів отримання зворотного зв’язку в ігровій формі, проведення рефлексії, спільного обговорення навчальних тем. Застосування гейміфікації в освітньому процесі підвищує зацікавленість учнів та їх мотивацію, сприяє емоційній залученості та соціальній взаємодії між однолітками, а також розвиває творчі здібності особистості.
Наголошено на тому, що кожен педагог має дотримуватись у своїй практичній діяльності принципів педагогіки партнерства задля реалізації місії української національної школи, яка полягає у вихованні освічених українців, усебічно розвинених, відповідальних громадян і патріотів, здатних до розвитку та інновацій.

Застосування онлайн-дошки Miro в закладах загальної середньої освіти в умовах змішаного навчання

2023-04-04T16:44:28+03:00

У статті розглядаються питання реалізації змішаного формату навчання в закладах загальної середньої освіти з використанням електронних засобів навчання загалом та застосуванням онлайн-дошки Miro зокрема. Змішаний формат передбачає елементи електронного навчання (електронних інформаційних та освітніх ресурсів, інформаційних і телекомунікаційних технологій) за умови збереження загальних принципів традиційного освітнього процесу. Водночас поєднання технологій може здійснюватися як на рівні окремої теми, дисципліни, так і на рівні освітньої програми в цілому.
Значну увагу приділено розгляду дидактичного потенціалу онлайн-дошки Miro як робочого простору з низкою навчальних функцій. Проаналізовано переваги використання онлайн-дошки Miro задля забезпечення ефективності змішаного навчання в закладах загальної середньої освіти та досліджено можливості її використання для розвитку взаємодії учнів під час виконання групових завдань.
Зроблено висновок, що онлайн-дошка Miro сприяє розвитку творчих здібностей учнів у межах упровадження проблемно-орієнтованого та проєктного навчання. Спільні види роботи та інтерактивна взаємодія учнів в умовах дистанційного навчання зумовлюють продуктивність засвоєння знань, розвиток різноманітних видів мислення та стимулюють пізнавальну активність. Сервіси віртуальної дошки є ефективним інструментом для організації освітнього процесу як у синхронному, так і в асинхронному форматах навчання. Онлайн-дошка Miro є засобом забезпечення ефективності й результативності змішаного навчання в закладах загальної середньої освіти, який уможливлює продуктивну організацію активної взаємодії учнів і вчителів в освітньому процесі, результати якої зберігаються у хмарному середовищі й можуть бути доступними в зручний час за відповідним покликанням. Онлайн-дошка Miro дає змогу покращити інтерактивну взаємодію між учнями, забезпечити зворотний зв’язок, заохотити їх до творчої співпраці, сприяє розвитку проєктної діяльності учнів, умінь планувати й аналізувати свою діяльність. Перспективу подальших наукових досліджень убачаємо в урізноманітненні форм організації змішаного навчання в закладах загальної середньої освіти засобами інформаційних технологій.

Особливості освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення: сучасні онлайн-ресурси

2023-04-04T16:55:48+03:00

В умовах воєнного стану в Україні актуалізуються питання організації освітнього процесу та забезпечення гарантій здобуття загальної середньої освіти. Правовою підставою розв’язання поставлених завдань є Закон України «Про повну загальну середню освіту», що регламентує можливість активного використання змішаних форм навчання та технологій дистанційного навчання у період воєнного стану та повоєнного відновлення. У статті проаналізовано сучасні онлайн-ресурси для навчання учнів середньої та старшої школи за матеріалами, що пройшли експертизу та відповідають державним освітнім стандартам. Констатовано, що активно працює платформа для дистанційного та змішаного навчання «Всеукраїнська школа онлайн», яка містить уроки з основних предметів. Використання платформи також надає доступ до навчального контенту українською мовою для учнів та вчителів, які проживають на тимчасово окупованих територіях України та перебувають за кордоном, але хочуть навчатися за українською державною програмою.
Здійснено огляд навчального онлайн-контенту, доступного для учнів, що розроблено й розміщено на різних освітніх платформах, контент уможливлює відслідковування навчальних результатів здобувачів освіти та системний моніторинг освітнього процесу. Узагальнено методичні рекомендації застосування сучасних освітніх технологій, що необхідні для вчителів. Висвітлено можливості організації освітнього процесу в умовах воєнного стану завдяки розгалуженій системі дистанційних шкіл в Україні. Запропоновано онлайн-сервіси, які дають змогу створювати інтерактивні навчальні ігри: вікторини, обговорення, опитування, що значно підвищує якість навчання у період воєнного стану та повоєнного відновлення.
Особливістю організації освітнього процесу в умовах воєнного стану є необхідність психологічної підтримки. У статті висвітлені онлайн-сервіс для надання психологічної допомоги дітям, їх підтримки, підтримки батьків та вчителів.

Проблеми формування освітнього простору об’єднаної територіальної громади сільської місцевості

2023-04-04T17:08:00+03:00

Здійснювана в Україні децентралізація владних структур у той або інший спосіб передбачає надання повноважень, ресурсного забезпечення та достатньої самостійності новітнім інституціям місцевого самоврядування – управлінським структурам об’єднаних територіальних громад у містах і в сільській місцевості за виконання серед усіх інших обов’язків функції надання доступних та якісних освітніх послуг у відповідності до державних освітніх стандартів.
Видавалося б, що за умови переходу владних повноважень до об’єднаних територіальних громад з їх автономними повноваженнями стосовно організації освітньої діяльності, навчально-виховний процес буде повноцінно наближеним до місцевих традицій та уподобань. Водночас залишається недостатньою мірою вирішеною проблема інституціонального супроводу освітньої діяльності органами місцевого самоврядування. У такий спосіб виходить, що, з одного боку, об’єднані територіальні громади наділили незнаними до того повноваженнями, а, з іншого боку, державні інститути не встигли забезпечити органи місцевого самоврядування методичним набором легітимних нормативно-правових норм і стандартів. Накреслена проблематика загострюється іще й тим, що одночасно з передачею об’єднаним територіальним громадам функцій з управління освітою, держава покладає на їх регіональні структури обов’язки стосовно забезпечення охорони здоров’я, комунального обслуговування, соціального захисту, спорту, культури, працевлаштування тощо. Позначені функції є звичними для міських об’єднаних територіальних громад, проте через брак досвіду, фінансів і кваліфікованих спеціалістів об’єднані територіальні громади сільської місцевості мають застереження та запитання організаційного та методичного характеру.

Філософсько-педагогічна думка України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: особливості парадигмальних зрушень

2023-04-04T17:30:57+03:00

У статті розкрито особливості парадигмальних зрушень філософсько-педагогічної думки України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Доведено, що українська філософсько-педагогічна думка, незважаючи на те, що вона об’єктивно межувала з російською і активно вписувалася в загальноєвропейський філософсько-педагогічний алгоритм, мала низку специфічних національних конкретно-культурних рис і забарвлень. Її образ був тісно пов’язаний з формуванням «душі українського народу», яка поставала поєднанням ментальних, культурних і моральних характеристик. Матриця парадигмальних зрушень філософсько-педагогічної думки цього періоду була зосереджена на смислових, онтологічних вимірах духовності людини, педагогічних чинниках розвитку особистості, формуванні національного дискурсу педагогічної науки як певної теоретичної цілісності. Доведено, що філософсько-педагогічній думці, яка розгорталася в межах громадсько-політичних рухів та науково-освітніх інституцій й виконувала людинотворчу функцію в культурі, була властива тенденція до створення «філософії виховання і освіти», що стала каркасом педагогічних побудов нашого часу. На цій основі визначені найважливіші константи розвитку освіти цього періоду, які мають евристичне значення і багато в чому співзвучні сучасним освітнім трансформаціям, що вимагають всебічного осмислення, насамперед з позицій педагогічної антропології.

Провідні ідеї лінгводидактичної спадщини І. П. Ґудзик у контексті дидактики багатомовності

2023-04-05T09:16:50+03:00

Статтю присвячено аналізу провідних ідей лінгводидактичної спадщини І. П. Ґудзик у контексті дидактики багатомовності.
З’ясовано, що вчена одна з перших почала ретельно досліджувати проблеми двомовного та багатомовного навчання в освіті незалежної України.
Визначено основні науково-методичні засади проблем двомовного та багатомовного навчання у працях ученої з огляду на актуальність і соціальну значущість ґрунтовних теоретичних досліджень і вагомих практичних результатів.
Відповідно до основ дидактики багатомовності проаналізовано ключові методологічні й організаційні напрями досліджень І. П. Ґудзик і впровадження їх результатів у практику навчання. Зокрема, аналіз проблем мовної освіти в Україні; висвітлення історичних підвалин і труднощів запровадження національних мов у шкільній практиці; конструювання підручників і посібників із двомовного та багатомовного навчання; упровадження різних моделей застосування мов у шкільній освіті; визначення понять першої, другої та третьої мови й особливостей багатомовного навчання; вивчення мовної особистості тощо.
Досліджено тлумачення понять «багатомовність», «двомовність», «інтеркультурність» «поліетнічність», «полікультурність», «багатокультурність», «багатоманітність світу», «діалог мов і культур» у працях вченої та взаємопов’язані з ними проблеми стереотипів поведінки, міжкультурного усвідомлення, формування позитивного образу співвітчизника та шляхи щодо їх запровадження у практику навчання.
Виявлено пропоновані дослідницею більш прийнятні терміни на кшталт «мови народів, що живуть в Україні», «рідна мова й інші мови», «викладова мова й інші мови» на противагу неоднозначним термінам «рідна мова», «іноземна мова», «мови національних меншин». Виокремлено визначені нею лінгводидактичні засади навчання мов етнічних меншин з огляду на функціональний, компетентнісний, особистісно орієнтований, інтегративний та інші провідні підходи до навчання.
Констатовано, що результати досліджень І. П. Ґудзик із теорії та методики навчання різних мов національних спільнот України, застосовано до визначення змісту та розроблення варіативних методик, експериментально перевірених і втілених у створених нею (одноосібно й у співавторстві) освітніх програмах, підручниках, посібниках із різних мовних курсів.
Розкрито окремі лінгводидактичні проблеми двомовного та багатомовного навчання в рамках дисертаційних досліджень за наукового керівництва І. П. Ґудзик.
Зроблено висновок, що провідні ідеї лінгводидактичної спадщини І. П. Ґудзик у контексті дидактики багатомовності й узагальнені результати є вагомим підґрунтям для проведення подальших теоретичних і прикладних досліджень лінгводиактичних проблем двомовного та багатомовного навчання, методологічною основою для розроблення сучасного навчально-методичного забезпечення різноманітних мовних курсів – розділів державних стандартів початкової та базової освіти, типових і навчальних програм, підручників, посібників, довідкової літератури та про те, що наукові праці вченої не тільки не втратили своєї актуальності, а й навпаки нині потребують ретельного вивчення, переосмислення та подальшого впровадження в освітній процес, адже мають вагоме наукове підґрунтя та сприяють досягненню сучасних цілей навчання.

Технологія компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного спілкування учнів закладів загальної середньої освіти засобами мовленнєвих ситуацій

2023-04-05T11:00:55+03:00

У статті автором визначено та інтерпретовано дидактичну й методичну сутність технології компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов учнів закладів загальної середньої освіти. Розкрито зміст і функції цього феномену. Презентується та характеризується система дидактичних засобів, які сприяють досягненню визначених цілей. Формування відповідних механізмів пропонується здійснювати шляхом використання мовленнєвих ситуацій як засобів, які здатні забезпечувати оволодіння учнями не тільки тематичним мовним матеріалом у межах запропонованих ситуаційних завдань, але й сприяти засвоєнню механізмів мовленнєвої взаємодії та особливостей відповідної комунікативної поведінки під час породження мовленнєвих висловлень відповідно до змісту компетентностей, на формування яких спрямовується навчальна діяльність.
У статті розглядаються особливості ситуаційної діяльності учнів, визначаються, обґрунтовуються та моделюються їхні навчальні дії, що мають виконуватися у процесі компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов.
Визначаються і презентуються функції мовленнєвих ситуацій, що дає змогу вчителеві ефективніше прогнозувати й організовувати компетентнісно орієнтовану комунікативну діяльність учнів під час продукування іншомовних висловлень.
Автор пропонує та характеризує модель фрагменту навчального процесу, у межах якого рекомендують здійснювати діяльність, спрямовану на формування ключових і міжкультурної іншомовної комунікативної предметної компетентностей засобами мовленнєвих ситуацій.
Основні концепти пропонованої технології проходили апробацію в освітній практиці. Результати емпіричних досліджень використовуються також під час конструювання змісту шкільних підручників іноземних мов. Спостерігаються позитивні результати.

Системний аналіз оновленої навчальної програми «Основи правознавства» (9 клас)

2023-04-05T11:13:08+03:00

У статті проведено комплексне дослідження програми навчального предмета «Основи правознавства» для 9-го класу закладів загальної середньої освіти та відповідної методичної системи. Доведено, що навчання основ правознавства сприяє досягненню мети й виконанню завдань базової середньої освіти, задовольняє запит українського суспільства на формування у здобувачів середньої освіти готовності до життя в суспільстві, здатності до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності, громадянської активності, відповідальності тощо. Встановлено, що вказаний навчальний предмет має істотний потенціал щодо розвитку ключових компетентностей та відповідних умінь і ставлень учнів, відіграє вирішальну роль у розвитку соціальної та громадянської компетентностей. Констатовано, що навчальний предмет «Основи правознавства» має чітку компетентнісну спрямованість, зорієнтованість на формування/розвиток ключових компетентностей та правової предметної компетентності. З’ясовано, що зміст, окреслений навчальною програмою, відібрано та структуровано на основі досягнень юридичної науки і практики, ґрунтованій на системі аксіологічних координат, що інтегрує міжнародні, національні, демократичні, загальнолюдські, правові цінності як результат входження вітчизняної юриспруденції в європейський науковий простір. Акцентовано увагу на особливостях організації навчання учнів основ правознавства, зазначених у навчальній програмі предмета. Зауважено на необхідності детальнішого викладення в пояснювальній записці навчальної програми методичних положень щодо технологій і стратегій навчання цього предмета, орієнтовних видів навчальної діяльності учнів, способів і засобів розвитку ключових компетентностей здобувачів освіти на уроках предмета.

Інтерактивні прийоми викладання української мови як іноземної: від теорії до практики

2023-04-05T11:20:10+03:00

У статті автори пропонують короткий огляд теоретичних засад інтерактивних методів навчання та діляться власними розробками у сфері викладання української мови як іноземної студентам-слухачам мовного курсу для іноземців у Білоцерківському національному аграрному університеті. Основну увагу автори зосередили на тих завданнях для викладачів української мови як іноземної, які поставлено та обґрунтовано у Законі України «Про вищу освіту», зокрема формуванні україномовних компетентностей у студентів-іноземців як необхідної умови отримання професійної підготовки в Україні. Автори презентують власні ідеї щодо використання рольових ігор на заняттях з вивчення української як іноземної. Окрему увагу приділено інтерактивному прийому синквейн, що не є дуже поширеним та типовим на заняттях з іноземних мов із дорослими слухачами. Як такі, що забезпечують інтерактивну взаємодію учасників освітнього процесу, підвищують ефективність навчання іноземної мови, враховують індивідуальні потреби і здібності особистості, забезпечують неперервність і самостійність навчання, представлено інформаційно-комунікаційні технології. Наведено приклади застосування віртуального навчального середовища університету Moodle, платформ відео комунікації, «хмар тегів» та інших електронних застосунків. Стаття може стати у нагоді не лише вузькому колу фахівців з викладання української мови як іноземної, а й викладачам будь-якої іншої іноземної мови, а також певним чином заохочує колег-фахівців ділитися власним доробком та практиками використання інтерактивних прийомів на заняттях із іноземних мов.

Аналіз переваг та недоліків застосування інтерактивних методів навчання у підготовці майбутніх лікарів

2023-04-05T11:59:00+03:00

Спершу пандемія COVID-19, а потім війна в Україні поставили під загрозу безперервне навчання та випуск лікарів в університетах. Сьогодні оптимізація медичного навчання є одним із найбільш актуальних питань, що стоять перед вищою освітою. Студенти повинні мати різноманітне навчання, щоб бути здатними впоратися з різними життєвими обставинами. Для цього навчальні заклади повинні трансформуватися відповідно до сучасних реалій, щоб краще підготувати студентів до життя у складному світі.

Особливості вивчення основ електротехніки на заняттях з технологій в умовах дистанційного навчання

2023-04-05T12:10:01+03:00

У статті розглянуто особливості вивчення основ електротехніки в гімназіях і ліцеях на заняттях з трудового навчання та технологій в умовах дистанційного навчання. Обґрунтовано необхідність оновлення змісту електротехнічних робіт у контексті переходу від навчального предмету «Трудове навчання» до предмету «Технології» у проєкті Нової української школи та з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки та соціально-економічних відносин в Україні. Проблему засвоєння учнями нових знань, умінь і навичок з основ електротехніки в умовах дистанційного навчання запропоновано вирішувати за допомогою програмно-апаратних комплексів: дистанційних або віртуальних лабораторій типу Multisim, Phet, Electronics Workbench, LabVIEW тощо.

Практичні аспекти методики підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії

2023-04-05T12:31:40+03:00

У статті актуалізовано значущість та проаналізовано проблеми підготовки сучасного педагога, якому притаманний високий рівень екологічної компетентності, і який здатний до різнобічної еколого-педагогічної діяльності, її аналізу і корегування. Встановлено, що методична та практична підготовка майбутніх учителів до формування екологічної компетентностей учнів реалізується шляхом ознайомлення здобувачів із метою та завданням екологічної освіти, акцентування уваги на важливості екологічної компетентності як особистісної якості, психологічної готовності до організації відповідного освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти та застосування спеціальної методики формування екологічної компетентності, дослідження рівня її сформованості в учнів тощо. З’ясовано, що формування екологічних компетентностей учнів досягається засобами екології за умов екологізації змісту навчального матеріалу, реалізації екологічних змістових ліній у шкільних курсах географії, застосування технологій та методів традиційного й інноваційного навчання географії та урізноманітнення форм організації освітнього процесу. Виділено три складові екологічної компетентності, які можуть бути сформовані в учнів під час навчально-пізнавальної діяльності: індивідуальна, пізнавальна та діяльнісна. З метою практичної підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності учнів на уроках географії (8 клас) наведено приклад методичної розробки уроку-дослідження – екологічна стежина на тему: «Дивосвіт мого села».