Український Педагогічний журнал

Система освітнього партнерства закладу загальної середньої освіти України в умовах війни

Олег Топузов — 2023-09-25

У статті визначено, обґрунтовано й узагальнено найсуттєвіші зміни в системі освітнього партнерства вітчизняного закладу загальної середньої освіти, що спричинені повномасштабною агресією Росії проти України, виникли в умовах війни. Визначено нові умови функціонування і розвитку закладів системи повної загальної середньої освіти України (соціокультурні, соціально-демографічні, соціально-економічні, інформаційні, соціально-психологічні), виникнення яких зумовила російська агресія. Виокремлено й обґрунтовано основні тенденції функціонування вітчизняної системи закладів системи повної загальної середньої освіти в умовах російсько-української війни. Описано вплив умов воєнного стану на структурні компоненти системи освітнього партнерства вітчизняного закладу загальної середньої освіти, а саме: кількісний та якісний склад його суб’єктів, пріоритетність об’єктів, оновлення і нові критерії ранжування цілей і завдань освітнього партнерства української школи, нові пріоритетні напрями й засоби (інструменти) освітньої співпраці, очікувані результати.

Особливості освітнього процесу в умовах повномасштабних бойових дій

Марина Чикалова — 2023-09-25

У статті автори акцентують увагу на специфіці ведення навчального процесу в умовах війни. Розкрито позитивні (віддалений доступ, гнучкий графік підготовки та виконання завдань, виховання самостійності та самодисципліни тощо) та негативні (насамперед: технічні проблеми, відсутність зв’язку, інтернету, брак живого спілкування, що часто переростає в ізольованість та відчуженість тощо) сторони дистанційного навчання; особлива увага зосереджена на доцільності проведення змішаного типу занять, які поєднують елементи традиційного навчання у закладах освіти (лекційні заняття, створення спільних проєктів, організація рактичних занять та самостійної роботи тощо) з використанням інформаційних технологій та онлайн-ресурсів (взаємодія з викладачем чи одногрупниками через віртуальні платформи та інструменти тощо). Проблема живого спілкування (комунікативний аспект) за роки дистанційного навчання постала доволі гостро не лише у загальноосвітніх закладах, але й у закладах вищої освіти. Адже лише дієва взаємодія між учнями/студентами та викладачами мотивує до спільного вирішення завдань та сприяє розвитку комунікативних навичок та активної позиції у здобутті знань. Проведено паралель надання освітніх онлайн-послуг учням гімназії та студентам університету. Наголошено на актуальності співпраці загальноосвітніх навчальних закладів та університетів у питаннях взаємоінтеграції в освітній простір. Виокремлено основні складові ефективної взаємодії з питань наукових досліджень, академічної мобільності, проведення культурних заходів тощо. Схарактеризовано рекомендації стосовно забезпечення якісної освіти в умовах форс-мажорних обставин, що зумовлюють онлайн-навчання. Визначено, що перспективи подальших наукових розвідок у сфері організації дистанційного навчання доцільно пов’язати з підготовкою викладацького складу до роботи у змішаному форматі та використанням інноваційних інтерактивних методів навчання.

Правове забезпечення ефективного управління закладом загальної середньої освіти в умовах воєнного часу

Олександра Котеньова — 2023-09-25

Статтю присвячено аналізу правового забезпечення дієвого управління освітнім закладом України в умовах воєнного часу, що складається з ефективного застосування ситуаційного управління та елементів антикризового управління. Зясовано, що з 24 лютого 2022 року повномасштабна війна Російської Федерації проти України загострила проблему правого забезпечення ефективного управління освітнім закладом. Проведено аналіз сучасних досліджень з проблематики правового регулювання та забезпечення дієвого управління освітнім закладом в умовах війни (наприклад, інформаційно-аналітичних довідок Державної служби якості освіти України та доповіді про якість вищої освіти від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти). Визначено, що управління закладами освіти в умовах воєнного часу характеризується: постійним спостереженням, виявленням та локалізацією проблемних явищ, які відбуваються в освітньому середовищі навчального закладу; попередження кризових ситуацій. Зясовано, що чинні нормативно-правові акти недостатньо регламентують та забезпечують ефективне управління освітнім закладом під час воєнного часу. Здійснено аналіз існуючого правового забезпечення щодо управління освітнім закладом в умовах воєнного стану. Зроблено висновок, що в Україні наявні прогалини у правовому забезпечені управління освітнім закладом в умовах воєнного час, а саме: відсутність необхідних документів, рекомендацій, курсів для педагогів щодо дій в умовах воєнного часу; відсутність стратегії компенсації освітніх витрат здобувачів освіти на рівні держави тощо; відсутність постійного механізму одночасного функціонування різних форм здобуття освіти; відсутність рекомендацій щодо дій керівників освітнього закладу та педагогічних працівників у разі руйнування чи пошкодження освітнього закладу; відсутність рекомендацій щодо орієнтованих дій освітніх закладів, працівників закладів освіти, органів управління освітою, які опинилися у тимчасовій окупації; відсутнє розуміння можливостей використання автономії у розвитку управління освітнім закладом із наявним правовим забезпеченням.

Способи популяризації науки в цифровому просторі

Тоншенг Жао — 2023-09-25

В сучасному світі наука є неодмінною частиною нашого життя. Вона спрямована на поліпшення життєвого простору людини і не може бути простою частиною офіційних наукових установ. Отже, популяризація наукових відкриттів та інновацій є способом боротьби з необгрунтованим страхом перед новим.
Ми ставили за мету проаналізувати можливі стратегії популяризації наукового спілкування, особливо в цифровому просторі, який сьогодні є найбільш використовуваним засобом. Тому дослідження спрямоване на встановлення ефективних способів просування наукових знань у громадському просторі в сучасних реаліях. Проведений аналіз визначає шляхи медіалізації та цифровізації, які формують специфіку популяризації науки. Сьогодні можна стверджувати, що наукове спілкування демонструє участь медіа, частка якої невпинно зростає, і посилення громадського інтересу до світу науки. На сьогодні процес популяризації науки окреслюється зближенням як науки, так і медіа, а також науки і політики. І останнє створює нерівномірне исвітлення наукової діяльності, яке не розкриває всієї різноманітності світу науки.
Однак політизація науки підкреслює схожість наукового та політичного спілкування, і це найкраще видно в цифровому просторі. Структура цифрових медіа відзначається поларизацією і розрізненістю більшості аудиторії поточних джерел інформації. І успіх масмедіа залежить від пізнавальних і ціннісних установок їхньої основної аудиторії.
У результаті ефективні стратегії наукового спілкування мають сприяти підвищенню рівня медіаграмотності в суспільстві. Гнучкий підхід до медіа в популяризації наукових знань має стати засобом розширення аудиторії та подолання загальних упереджень щодо нових наукових досягнень та інновацій.

Проблема управління шкільною освітою у науковому полі Норвегії

Оксана Максименко — 2023-09-25

Стаття присвячена висвітленню питання управління шкільною освітою у науковому полі Норвегії, засновуючись на прикладі досвіду наукової роботи Університету Осло. Визначаючись провідною рушійною силою змін функціонування освіти загалом та її шкільної ланки зокрема, управління покликано реалізовуватися у державі у межах шкільних спільнот задля виконання своєї суспільної, освітньої, реформативної та трансформаційної місій, вибудовуючись з урахуванням особливих реалій країни Норвегії.
Встановлено, що наукове поле дослідження проблеми управління шкільною освітою сформоване у вимір, який поєднав площини наукового простору країни, європейського та глобалізованого наукового досвіду. Практично така схема наукового пошуку працює, базуючись на поєднанні досліджень засобами різноманітних проєктів, поєднуюючи проєкти на здобуття ступеня, та міжнародних мереж, у межах яких відбувається робота щодо напрямів вивчення та розробки проблем управління шкільною освітою.
З’ясовано, що для цілісного вивчення питання управління шкільною освітою та за багатовимірності досліджуваних контекстів використовується перелік інструментів, а саме: теоретико-методологічні підходи (історичний, соціокультурний, прогнозування, моделювання, міждисциплінарний, багаторівневий, крос-контекстний аналіз тощо) та методи (порівняльного аналізу, кейсів, аналізу інформаційних джерел та контекстів, екстраполяції тощо), що дозволяє виявити особливості досліджуваного феномену у Норвегії та зарубіжжі.
Проведений аналіз проблематики досліджень управління шкільною освітою Норвегії дозволив виявити основні напрями, які тісно взаємопов’язані та взаємовпливові: реформування шкільної освіти у напрямку демократичних змін включно, освітнє управління (підпорядкування та співробітництво), вдосконалення навчальних планів, підзвітність, лідерство.
Зроблено висновок, що управління шкільною освітою позиціонується у країні, як і у Європі, як нове державне управління через реформування та модернізацію з обов’язковою вихідною позицією – урахуванням існуючих відмінностей у національних контекстах для подальших успішних трансформацій. Враховуючи особливості внутрішніх потреб, основними напрямами нового державного управління означені: навчальні плани та освітні реформи, управління та підзвітність, лідерство та просування знань, що розробляється у тематиці дослідницької діяльності у наковому полі країни.

Концепція базової фізичної освіти: основні положення та умови реалізації

Микола Головко — 2023-09-25

У статті висвітлюються основні положення Концепції базової фізичної освіти, розробленої науковими співробітниками відділу біологічної, хімічної та фізичної освіти Інституту педагогіки НАПН України. Наголошується, що Концепція є важливим складником процесу імплементації Державного стандарту базової середньої освіти третього покоління в освітню практику та розвиває ідею переходу від стандарту змісту до стандарту обов’язкових результатів навчання. Її запровадження сприятиме утвердженню компетентнісної парадигми формування та реалізації змісту фізичного складника природничої освітньої галузі, пріоритетом якої є розвиток у здобувачів базової освіти здатності використовувати набуті знання на практиці. Відтак освітній процес із фізики орієнтується не на розширення та поглиблення змісту навчання, а, насамперед, на вдосконалення в учнів умінь і навичок досліджувати явища природи, аналізувати та інтерпретувати результати як основу формування дослідницької компетентності та ключової компетентності в галузі природничих наук.
Обґрунтовуються теоретичні підходи, покладені в основу Концепції, їх відповідність сучасному стану психолого-педагогічної науки, дидактики та методики навчання фізики, світовим тенденціях розвитку освітньої практики. Акцентується увага на механізмах, що забезпечують можливість реалізації у шкільній практиці варіативних моделей базового курсу фізики залежно від особистісних уподобань здобувачів, умов конкретного закладу освіти та методичної майстерності педагогів.
Аналізуються шляхи та визначаються умови реалізації Концепції як системи положень, що визначають освітню стратегію реалізації фізичного складника природничої освітньої галузі, спрямовану на формування та розвиток у здобувачів базової освіти умінь досліджувати навколишній світ та гармонійно й відповідально взаємодіяти з природою та суспільством.

Експериментальне дослідження сформованості каузального мислення здобувачів загальної середньої освіти

Юрій Жук — 2023-09-25

Авторами запропоновано й апробовано методику оцінювання рівня сформованості каузального мислення, засновану на тестових технологіях. Методика полягає у використанні критеріально-орієнтованого тесту, що містить дві групи запитань, формулювання яких ініціює різну розумову діяльність учнів. В одній групі запитань запропоновані для вибору варіанти можливих причинно-наслідкових зв’язків між процесами, явищами чи подіями, що вивчаються в даній предметній галузі (каузально-орієнтована група запитань). Інша група запитань спрямована на знання раніше вивчених понять і явно не містить прохання вказати причинно-наслідкові зв’язки між ними (не каузально-орієнтована група запитань). Обидві групи запитань представлені тестовими завданням із вибором відповіді із низки запропонованих варіантів.
З метою дослідження властивостей тесту в його структурі використовувалися опції «складність» та «вагаюся». Отримані в результаті експерименту дані дозволяють зробити висновок, що запропонована структура тесту показала достатню здатність диференціювати результати педагогічних вимірювань щодо каузально-орієнтованих та не каузально-орієнтованих запитань, що, своєю чергою, дає можливість порівняти в учнів рівні засвоєння навчального матеріалу та сформованості каузального мислення під час використання одного тесту. Короткий формат тесту уможливлює його використання безпосередньо під час реального освітнього процесу. Складання тестових завдань доволі просто реалізувати вчителеві самостійно відповідно до цілей контролю контекстного навчання.

Вивчення уявлень учителів про власну медіа-інформаційну грамотність

Антоніна Гривко — 2023-09-25

У статті актуалізовано проблему медійно-інформаційної грамотності (МІГ) учителів. Теоретично обґрунтовано необхідність оцінювання МІГ учителів у рамках внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах загальної середньої освіти та пошуку (розроблення) відповідного інструменту. Розглянуто різні наукові підходи до визначення дефініційної рамки
та структурної концепції МІГ.
Запропоновано результати апробації двовимірного опитувальника (особистісний і професійний вимір) для самооцінювання МІГ вчителів для подальшого розроблення рекомендацій щодо можливого вдосконалення і використання його в системі внутрішнього контролю закладів загальної середньої освіти.
На прикладі апробаційно-розвідувального дослідження, у якому взяли участь 349 учителів закладів загальної середньої освіти, з’ясовано придатність використовуваного опитувальника для самооцінювання МІГ учителів у межах внутрішньошкільного оцінювання якості освіти. Показано можливості аналізу та інтерпритації результатів опитування. Застосування двовимірної анкети дало можливість порівняти оцінку педагогів власної особистісної та педагогічної МІГ; за результатами кластерного та факторного аналізу визначити значущі групи компонентів МІГ учителів (відповідно до уявлень реципієнтів), побудувати актуальну для досліджуваної вибірки модель МІГ (що дало змогу визначити в її структурі знання та навички, які потребують найбільшої уваги/розвитку). Показано можливість зіставлення результатів самооцінювання МІГ учителів, згрупованих за різними ознаками, наприклад, за приналежністю до закладів освіти за типом населеного пункту, за спеціалізацією – належністю до певної освітньої галузі.
У процесі дослідження з’ясовано загальні тенденції розвитку МІГ учителів, зокрема потреби педагогів щодо вдосконалення певних навичок у її структурі. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на визначення та методичне обґрунтування заходів для їх задоволення.

Розвиток професійної майстерності спеціалістів медсестринства через організацію післядипломного освітнього процесу

Зоя Шарлович — 2023-09-25

Організація освітнього процесу післядипломної підготовки спеціалістів медсестринства здійснюється на підставі законодавчих актів, нормативних документів і спрямована на виконання навчальних планів і навчальних програм відповідно до циклів спеціалізації і удосконалення. Для досягнення навчальних цілей, необхідним є використання сучасних організаційних підходів, новітніх освітніх і цифрових технологій, що забезпечить потреби слухачів в оновленні, отриманні нових знань; формуванні практичних умінь, оволодінні навичками, формуванні загальних і професійних компетенцій, які б відповідали міжнародним медсестринським стандартам і протоколам. Тісна співпраця закладів післядипломної медичної освіти і закладів практичної хорони здоров’я забезпечує можливість досягнення потреби суміжних галузей у безперервному навчанні спеціалістів медсестринства та розвитку їх професійної майстерності.
Зазначено, що для досягнення мети щодо розвитку професійної майстерності спеціалістів медсестринства необхідно опиратися на законодавчу і нормативну базу, яка регулює діяльність у сфері післядипломної освіти. Водночас у закладах медичної освіти та їх структурних підрозділах, які надають післядипломні послуги, необхідно вивчати попит закладів практичної охорони здоров’я; швидко реагувати, постійно оновлювати і доповнювати навчальні плани і навчальні програми, відповідно до вимог часу та інтенсивних змін і розвитку медицини; удосконалювати практичну складову на доклінічному етапі з розгортанням сучасних, добре обладнаних доклінічних симуляційних кабінетів і центрів; залучати до викладання фахівців, які мають досвід практичної роботи на медсестринських посадах в закладах практичної охорони здоров’я.
Ефективна організації післядипломного навчання спеціалістів медсестринства, створення інноваційного освітнього простору, спрямування на пошук продуктивних форм, методів і засобів організації безперервної професійної освіти, сприятиме розвитку професійної майстерності спеціалістів медсестринства.

Підготовка майбутніх адміністраторів сфери підприємництва у закладі професійної (професійно-технічної) освіти

Лілія Уклеїна — 2023-09-25

У статті охарактеризовано організацію проведення експериментальної роботи, доведено ефективність моделі управління підготовкою майбутніх адміністраторів сфери підприємництва у ЗП(ПТ)О шляхом представлення результатів дослідження та наведено методичні рекомендації щодо практичного її впровадження в освітню практику.
Метою дослідження є розробка та апробація моделі управління підготовкою майбутніх адміністраторів.
Педагогічний експеримент було здійснено у період з 2018 до 2021 рік включно. Він містив три взаємозумовлених та повязаних етапи: констатувальний, формувальний, узагальнювальний. До проведення експериментального дослідження було залучено однаковий кількісно-якісний склад респондентів з урахуванням стажу роботи, кваліфікації, форми навчання, що забезпечило вичерпне відображення генеральної сукупності, сформувало вибіркову сукупність та забезпечило її репрезентативність для проведення статистичної обробки даних.

Духовність і тілесність людини в контексті системи цінностей майбутніх медиків

Ольга Христенко — 2023-09-25

У статті проаналізовано поняття тілесності і духовності людини в теологічному та сучасному науковому дискурсах з позиції моделювання системи цінностей майбутніх медиків. Встановлено, що в теологічному контексті тілесність людини пов’язується із сакральністю, що, зі свого боку, обґрунтовує її цінність; очевидним постає пріоритет духовного вдосконалення людини, порівняно з фізичним і, водночас, підкреслюється вплив духовності особи на її фізичий стан. Відтак, для студентів, майбутніх медиків, і тілесне, й духовне благополуччя людини виражають сутність здоров’я як цінності.
Визначено, що важливими факторами формування системи професійних цінностей студентів медичних закладів вищої освіти є, з одного боку, нові концепції, теорії, які поширюються в суспільстві ХХІ ст. (теорія сталого розвитку, гендерна теорія тощо), а з іншого – інноваційні тенденції розвитку науки і техніки (генна інженерія, нанотехнології, репродуктивні технології та ін.), які за певних умов можуть негативно впливати як на тілесно-духовне здоров’я окремої особи, так і на благополучне існування людської популяції на планеті в цілому. Проаналізовано виклики для фахівців сфери охорони, пов’язані з питанням гендерної ідентичності, й втручання в тіло людини аж до зміни статі. Складнощі полягають у тому, що в добу «посттілесності» лікарі потребують глибокого розуміння зазначеної проблеми, щоб зайняти відповідну професійну позицію згідно з обґрунтованою системою цінностей.
Доведено, що в сучасних умовах актуалізуються цінність людини в єдності тіла і душі з моменту зачаття, а також цінність тілесності особи як природного дару, що не припускає її руйнування та порушення законів природи. Зазначені вартості повинні впроваджуватися як одні з базових професійних цінностей майбутніх медиків, які зобов’язані апріорі стояти на сторожі людського життя та природних законів, які забезпечують нормальне життєздатне середовище для людини. Імплементація біоетичних цінностей у середовищі вищої медичної освіти, в тому числі, в межах гуманітарної підготовки майбутніх лікарів, сприятиме запобіганню потенційних загроз технологічного характеру стосовно здоров’я і безпеки особи і суспільства.

Феномен декаплінгу як важлива умова організації сталого розвитку національної системи освіти

Тамара Пушкарьова — 2023-09-25

У представленій до обговорення науковцями та практиками статті надано тлумачення феномену декаплінгу. Наведено узагальнене визначення означеного явища та специфічні особливості його проявів у структурній розбудові сучасної української школи. Обговорено методологічну відповідність залучення поняття «декаплінг» до категоріального апарату педагогічноїнауки та охарактеризовано коло організаційних і методичних питань, які є дотичними до проявівдекаплінг ефекту під час провадження освітньої діяльності. Проаналізовано результативні ознаки, що супроводжують прояви декаплінгу в умовах реформування системи національної освіти,в аспекті узгодження, з одного боку, якісного рівня послуг, а з іншого боку, кількісного заощадження ресурсів, які задіяні у функціонально-організаційнійконструкції освітньої галузі.

Особливості підготовки майбутніх учителів до впровадження інтегративного підходу в освітній процес

Тетяна Підгорна — 2023-09-25

У статті на основі аналізу науково-педагогічних джерел визначено та охарактеризовано етапи розвитку поняття інтеграції в освіті. Констатовано, що на різних етапах відбувається не переродження розуміння поняття, а його збагачення і доповнення новими характеристиками. Розглянуто особливості запровадження інтегративного підходу в сучасних умовах широкого використання цифрових освітніх ресурсів. Було доведено, що застосування інтегрованого навчання сприяє формуванню в учнів цілісної наукової картини світу, розумінню місця знань з того чи іншого навчального предмета в сучасному технологічному, інформаційному суспільстві. Також у статті подано вимоги до підготовки вчителів, якими вони мають володіти для можливості успішно реалізовувати освітній процес з врахуванням особливостей інтегрованого навчання та активного використання цифрових технологій в освітній діяльності. Авторами розроблено і подано в статті технологічну схему реалізації інтегрованого навчання, відповідно до якої визначено етапи підготовки вчителя до проведення інтегрованого уроку. За цією схемою спочатку визначається об’єкт вивчення, а потім предмети, на які можна розділити розглядуваний об’єкт. На наступному етапі визначаються освітні цілі інтегрованих навчальних предметів та інтегрована освітня мета. Далі добираються зміст, засоби, методи, організаційні форми навчання з відповідних предметів. Запропоновану в дослідженні технологічну схему організації інтегрованого навчання доцільно застосовувати вчителям у процесі підготовки до проведення інтегрованих уроків, а наведені теми для вивчення майбутніми вчителями сприятимуть формуванню і розвитку знань студентів педагогічних спеціальностей щодо різних електронних освітніх ресурсів, розумінню особливостей методики здійснення освітнього процесу на різних етапах уроків з педагогічно виваженим використанням електронних освітніх ресурсів на засадах інтегрованого навчання.

Технологія прогнозування і проєктування варіативного складника освітньої програми гімназії та/або ліцею у процесі внутрішньошкільної науково-методичної роботи

Дмитро Пузіков — 2023-09-25

У статті охарактеризовано розроблену автором технологію прогнозування і проєктування варіативного складника освітньої програми гімназії та/або ліцею у процесі внутрішньошкільної науково-методичної роботи. Технологію визначено як засіб діяльності, який охоплює інструментарій (скоординовану сукупність методів та прийомів, засобів) і алгоритм (доцільну послідовність етапів та процедур) створення оптимального варіативного складника освітньої програми в системі внутрішньошкільної науково-методичної роботи. У системи науково-методичної роботи школи вона розглядається як підсистема (компонент), який виконує низку пов’язаних із цим функцій: інформаційну, інтеграційну, регулятивну, організаційну, координаційну, мотиваційну, освітню і самоосвітню. У компонентному складі технології виокремлено суб’єктну, об’єктну, цільову, змістову, інструментальну, результативну підсистеми. Алгоритм технології передбачає виконання низки послідовних етапів, а саме: організаційно-розпорядчого, підготовчо-мотиваційного, діагностувально-прогностичного, проєктувально-конвенційного, упроваджувально-реалізаційного, оцінювально-результативного, коригувально-організаційного. Кожен із вказаних вище етапів має свої завдання, зміст, засоби, очікувані проміжні результати.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з експериментальною апробацією і широким упровадженням означеної вище технології в системі науково-методичної роботи вітчизняних закладів загальної середньої освіти.

Застосування інновацій у процесі організації освітнього процесу здобувачів вищої освіти в умовах магістратури

Віталій Кучер — 2023-09-25

У статті розглянуто ключові аспекти інноваційного підходу до організації освітнього процесу та підготовки здобувачів вищої освіти другого рівня навчання, а також описано методи використання новітніх технологій у процесі організації освітнього процесу, а саме: використання інтерактивних технологій, віртуальних лабораторій, спеціальних програмних засобів та вебсерверів, електронних платформ, створення електронної бази та ін.
Досліджено та охарактеризовано можливості інформатизації освітнього простору та вказано на необхідність введення інноваційного підходу щодо організації освітнього процесу підготовки здобувачів вищої освіти другого рівня навчання. Розкрито доцільність використання новітніх технологій у процесі організації навчання у закладах вищої освіти, зокрема описано доцільність створення електронної бази даних.
Описано використання нових інформаційних технологій при підготовці та організації освітнього процесу у закладах вищої освіти на прикладі Житомирського державного університету імені Івана Франка. Проведено аналіз електронної системи документообігу «Е‑портфоліо» у цьому ж університеті.

Лінгводидактичні праці сучасних науковців з історії розвитку методики навчання іноземних мов як самостійної науки

Раїса Мартинова — 2023-09-25

У статті презентується аналіз методичних досліджень українських та зарубіжних науковців для виявлення в них методологічних засад розвитку методики навчання іноземних мов як самостійної науки, а саме: соціально-політичних закономірностей переходу з навчання одних іноземних мов до інших; і переходу з використання одних методів їх опанування до використання інших; а також виявлення переваг та недоліків цих наукових праць. Проведений аналіз етодичних праць сучасних українських і зарубіжних науковців показав розуміння ними значущості дослідження проблеми історії розвитку методики навчання іноземних мов як самостійної науки. У цих роботах було: представлено у хронологічній послідовності зміну методів навчання і названо їх принципи, переваги та недоліки; визначено не тільки різні методи навчання, але й їх історіографію в певний період часу на західноукраїнських землях нашої держави; детально розглянуто ефективні іншомовні методи навчання у різні періоди становлення методики як науки, але приховано правду про існування хибної методики російських дослідників, що впроваджувалась протягом 30 років у всіх середніх закладах освіти всіх республік колишнього СРСР; доведено ефективність інтенсивних: релаксопедичного та сугестопедичного методів навчання, але не зазначено, що вони не можуть бути використані викладачами без спеціальної медичної підготовки, потребують нереальних для державних закладів освіти умов навчання та передбачені лише для дорослих слухачів; розроблено навчально-методичний посібник для самостійного опанування студентами-магістрами історії становлення методики навчання іноземних мов як самостійної науки та представлено в ньому всі необхідні навчальні матеріали для досягнення висунутої мети; детально розкрито сутність лише підходів до навчання іноземних мов, неправомірно ототожнюючи їх з методами навчання.

Історіографія впровадження та розвитку дистанційного навчання і його основні види

Данило Зварич — 2023-09-25

У цій статті висвітлюється процес виникнення та розвитку дистанційного навчання і його види у світі та Україні. При цьому із використанням системного і синергетичного підходів та таких методів, як аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного, компаративного, порівняльного і контент-аналізу встановлено, що трактування віддаленого здобуття нових знань в Україні, Європі та світі в цілому аналогічні. Разом із цим динаміка економічних і соціальних процесів у сучасному суспільстві та кардинальні зміни у способах використання і поширення інформації зумовлюють істотну еволюцію освітніх технологій та сприяють дуже активному впровадженню онлайн-навчання як одного із основних напрямків реформування і стратегічного розвитку освітньої системи України. Водночас із цим в умовах її модернізації особливої актуальності набувають інформаційні технології у системі саме методологічної діяльності та визначення переваг і недоліків сучасних засобів дистанційного навчання та впровадження нових сучасних методів його здійснення із використанням нових підходів до його організації в умовах пандемії COVID‑19 і віроломного протиправного збройного вторгнення армії Росії у суверенну Україну, системний аналіз яких і став найосновнішим завданням цієї наукової розвідки.

Освітнє іншомовне комунікативне середовище як засіб інтегрованого формування в учнів гімназії механізмів спілкування і ознайомлення з культурою країни, мова якої вивчається

Валерій Редько — 2023-09-25

У статті автор пропонує власне визначення освітнього іншомовного комунікативного середовища (ОІКС) і окреслює дидактичні та методичні характеристики технології його створення. Трактуючи його своєрідним освітнім простором, він презентує авторську аргументацію та інтерпретує способи і засоби можливого використання збалансованого комплексу методів, форм, видів і засобів навчання, які, за відсутності в щоденній життєдіяльності учнів постійного іншомовного середовища, здатні сприяти активному оволодінню спілкуванням іноземною мовою у різних видах мовленнєвої діяльності відповідно до вимог навчальних програм. Їх ефективність екстраполюється автором на потенційні можливості та набутий освітній досвід учнів 7–9 класів.
Важлива роль в ОІКС відводиться його структурним компонентам, які розглядаються трансдисциплінарними орієнтирами навчальної діяльності учнів і вчителів. Представлені види, форми і засоби навчання в межах ОІКС інтерпретуються у контексті соціальних змін і ставлень до іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування та механізму організації та підтримування ситуативних контактів у різних соціальних сферах сучасного різномовного і багатокультурного світового простору.
Визначаючи ОІКС як спеціально змодельовану поліфункціональну систему інтегрованого формування механізмів іншомовного спілкування і ознайомлення з культурою країни, мову якої вивчають учні, автор визначає та презентує принципи його побудови, що дає змогу переконливіше обґрунтувати і чіткіше усвідомити методичну сутність його компонентів і дидактичну потребу в створенні умов їх використання в практичній діяльності, зумовлених змінами педагогічнихпарадигм і соціальними потребами сьогоднішньої світової спільноти. Усі види діяльності учнів автор розглядає під кутом зору тенденцій розвитку сучасної шкільної іншомовної освіти та орієнтуванням її на компетентнісні засади.

Гра в навчанні молодших школярів: варіативність підходів до застосування

Надія Бібік — 2023-09-25

У статті узагальнено стан теорії і практики застосування гри в навчанні молодших школярів; охарактеризовано суперечливі підходи щодо доцільності її використання в початкових класах. Визначено семантику вихідних понять: гра, ігрова діяльність; проаналізовано функцію гри, її структуру і компоненти з конкретизацією змісту відповідно до потреб освітнього процесу в початкових класах.

Особливості конструювання та використання інтегрованих завдань на уроках інтегрованого курсу «Досліджуємо історію і суспільство. 5–6 класи»

Петро Мороз — 2023-09-25

У статті розглядаються особливості конструювання та використання інтегрованих завдань на уроках інтегрованого курсу «Досліджуємо історію і суспільство» для учнів 5–6 класів. Зазначається, що інтегроване завдання в контексті навчання інтегрованого курсу «Досліджуємо історію та суспільство. 5–6 класи» – це педагогічно сконструйована навчальна проблемна ситуація або завдання, що передбачає комплексне використання знань, умінь та навичок, здобутих під час вивчення різних предметів та особистісного досвіду з метою формування в учнів ключових компетентностей, системного типу мислення, цілісних та різнобічних уявлень про події, явища, процеси суспільного життя в різні історичні періоди.
Автори виокремлюють структурні компоненти інтегрованих завдань та наводять методичні вимоги до їх формулювання. Підкреслено необхідність розроблення системи інтегрованих завдань, яка враховуватиме вікові особливості учнів та їхні пізнавальні потреби. Зосереджено увагу на важливості поєднання різних форм навчання під час реалізації інтегрованих завдань, таких, як індивідуальна, парна, групова та колективна робота.
У статті розглянуто методичні особливості конструювання та використання інтегрованих завдань на уроках шкільного курсу «Досліджуємо історію і суспільство» на конкретних прикладах. Автори статті наголошують на важливості адаптації інтегрованих завдань до вікових особливостей дітей цифрового покоління. Зокрема окреслюється важливість використання інтерактивних методів навчання, візуальних матеріалів, цифрових технологій та ресурсів для кращого сприйняття та розуміння історичного та громадянознавчого матеріалу учнями.
Наведено алгоритм, який допомагає вчителям конструювати інтегровані завдання з курсу «Досліджуємо історію і суспільство». Зазначається, що подальші наукові пошуки мають розкрити питання визначення видів інтегрованих завдань та розроблення критеріїв їх оцінювання, оскільки такі завдання охоплюють декілька аспектів розвитку суспільства та часто містять матеріал предметів/курсів інших освітніх галузей.

Методичні підходи, реалізовані у підручнику з математики для учнів 6 класів (за підручником «Математика. 6 клас» Світлани Скворцової та Катерини Нєдялкової)

Світлана Скворцова — 2023-09-25

У статті презентовано методичні підходи, реалізовані у підручнику з математики Світлани Скворцової та Катерини Нєдялкової для учнів 6 класів закладів загальної середньої освіти. Підручник у двох частинах структуровано за розділами; зміст розділів розгортається через систему уроків, кожен із яких розкриває певну тему. У такий спосіб реалізовано авторську динаміку подання змісту через нарощування рівня складності, тобто відтворюється рух по спіралі. Розділи завершуються рубриками «Перевіряємо свої досягнення» – аналогом діагностичної роботи, і «Навчальний проєкт», на який відведено окремий урок. Автори розгортають зміст матеріалу з урахуванням психолого-педагогічних засад навчання математики, зважаючи на особливості дітей цифрового покоління, зокрема на кліповість їхнього мислення. Навчальний матеріал подається невеличкими порціями, нові змістові одиниці «вплетені» у зміст дослідницьких завдань, що забезпечує навчання через дослідження за відсутності теоретичних параграфів. Натомість теоретична інформація узагальнена та структурована у вигляді таблиць, пам’яток, блок-схем. Тренувальні завдання диференційовано за трьома рівнями складності. Задачний матеріал, у поєднанні з теоретичним підґрунтям, забезпечують формування предметної математичної і ключових компетентностей, що своєю чергою реалізує інтегрований підхід. Проєктне навчання втілюється через виконання школярами проєктів різної тематики: «Поглиначи часу», «Волонтерська діяльність», «Подорож річками України», «Український борщ», «Золотий перетин», «Подорож повітряним океаном», «Зелений одяг планети», «Світ професій і математика». Інновацією підручника є оновлені сюжети задач, у яких ураховано досягнення науки й техніки – сонячна та вітряна генерація електрики, електричні таксі, дрони, швидкісні потяги тощо. Також за рахунок сюжетів задач активно формується екологічна та культурна компетентність, підприємливість та фінансова грамотність. Отже, підручник створено на засадах Концепції Нової української школи.

Застосування ментальних карт як засобу візуалізації та категоризації понять на заняттях медичної біології

Ксенія Гавриленко — 2023-09-25

У статті описано особливості використання ментальних карт як засобу візуалізації та категоризації інформації у закладі вищої медичної освіти на заняттях медичної біології. Наведено аналіз останніх досліджень та публікацій щодо застосування ментальних карт у закладах освіти на різних рівнях, включаючи дошкільну, початкову, середню та вищу освіту. Авторами обґрунтовано основні переваги застосування ментальних карт на заняттях з природничих дисциплін, зокрема, медичної біології та запропоновано варіанти застосування ментальних карт у професійній діяльності викладача. Наведені деякі платформи та сервіси, які використовуються для створення інтелектуальних карт онлайн. На прикладі конкретних тем показаний алгоритм розробки ментальних карт та особливості їх використання на практичних та лекційних заняттях і при підготовці студентів до інтегрованого тестового іспиту КРОК, а також обґрунтовано доцільність використання інтерактивної дошки Miro для проведення занять. Встановлено, що застосування ментальних карт на заняттях медичної біології є сьогодні актуальним, оскільки цей метод дає можливість візуалізувати та систематизувати складну інформацію про біологічні процеси і встановити зв’язки між попередніми та майбутніми темами, що дозволяє студентам засвоїти великі об’єми інформацію та засвоїти її цілком, а не фрагментарно.

Навчання іншомовного монологічного мовлення учнів 7–9 класів гімназій з використанням компетентнісно орієнтованих технологій

Михайло Яковчук — 2023-09-25

У статті обґрунтовано методичні засади компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного монологічного спілкування німецькою мовою учнів 7–9 класів. Визначено, що основним завданням навчання монологічного мовлення в цих класах є удосконалення навичок й умінь іншомовного спілкування. З’ясовано, що навчання монологічного мовлення, як продуктивного процесу, вимагає від учнів уміння не лише описувати та порівнювати предмети і явища, розповідати про почуте, побачене, прочитане, а й використовувати елементи аргументації та міркування. Схарактеризовано комунікативні функції монологічного мовлення, проаналізовано тематику і вимоги чинних модельних навчальних програм та окреслено уміння в монологічному мовленні, які мають демонструвати учні за результатами навчання в 7–9 класах. З’ясовано, що монологічне мовлення на цьому етапі навчання відзначається певними комунікативними, психологічними та лінгвістичними особливостями, які вчитель повинен активно враховувати. Автором запропоновано комплекс вправ і завдань для навчання монологічного мовлення в 7–9 класах гімназій. Основні концепти проведеного дослідження були апробовані автором у власній педагогічній діяльності.