Український Педагогічний журнал

Стратегія європейського співробітництва у галузі освіти і навчання у 2021 – 2030 рр. як євроінтеграційний орієнтир для української освіти

Олена Локшина — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу стратегічних орієнтирів ЄС у галузі освіти і навчання на період 2021 – 2030 рр. Використання методу аналізу ключових документів ЄС з освіти забезпечило розкриття змісту рамкових програм європейського співробітництва «Освіта і навчання 2010», «Освіта і навчання 2020» та «Освіта і навчання 2030». Автором охарактеризовано оновлене бачення Європейського освітнього простору, побудову якого визначено метою такого співробітництва до 2025 року; розкрито стратегічні пріоритети і показники для вимірювання прогресу європейського співробітництва до 2030 року; зроблено висновок про важливість осмислення можливостей та часового режиму гармонізації орієнтирів розвитку системи освіти України у період відбудови з пріоритетами Стратегічної рамки для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання у напрямі до Європейського освітнього простору та за його межами (2021 – 2030).

Діагностувальне оцінювання як інструмент забезпечення якості загальної середньої освіти у контексті європейського досвіду та перспектив реалізації в Україні

Світлана Науменко , Світлана Головко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлено європейські тенденції застосування діагностувального оцінювання результатів навчання здобувачів як інструменту забезпечення якості загальної середньої освіти. З’ясовано, що воно є важливим складником освітньої системи та використовується не лише для виявлення труднощів в освітньому процесі, визначення шляхів коригування поточних результатів навчання, планування освітнього процесу конкретного закладу та учня в подальшому, а й з метою вдосконалення навчальних програм, підвищення якості навчальних посібників та підвищення професійної компетентності педагогів.
Проаналізовано завдання для діагностувальних робіт з природничих предметів та історії обов’язкової школи Латвії другого та третього рівнів (6, 9 та 11 класи). Виявлено, що провідним принципом їх добору є компетентнісна спрямованість, а формою подання – тестові завдання відкритого типу. Важливою особливістю таких завдань також є використання рисунків, графіків, діаграм, таблиць, проблемних питань, що потребують аналізу й пошуку інформації як в сучасних пошукових системах, так і в історичних джерелах, завдань за результатами дослідів та експериментів, формулювання висновків та узагальнень.
Акцентовано увагу на особливостях трансформації форм та методів діагностувального оцінювання в умовах карантинних обмежень, спричинених пандемією COVID-19, а також можливості його використання як альтернативи шкільним випускним (централізованим) іспитам по завершенню базової середньої освіти.
Окреслено перспективи використання європейського досвіду проведення діагностувального оцінювання для освітньої системи України. Наголошено на доцільності повоєнного загальнодержавного діагностувального оцінювання з метою виявлення реального рівня результатів навчання здобувачів базової загальної середньої освіти з урахуванням особливостей освітнього процесу в умовах карантинних обмежень і воєнного стану, вироблення подальшої освітньої стратегії країни, а також щорічного державного моніторингу якості освіти як інструменту оперативного коригування освітнього процесу.

Інновації в управлінні шкільною освітою у глобалізованому світі

Оксана Максименко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто особливості новітніх позицій трансформування та реформування управління шкільною освітою за сучасних глобалізованих умов розвитку освіти у світі та спрямування спільних зусиль світових організацій і країн на розбудову якісної, доступної освіти для кожного у суспільстві, на сталий розвиток задля майбутнього та вдосконалення людського потенціалу і підвищення конкуретності людського капіталу задля розв’язання викликів та нагальних завдань сьогодення щодо ключових життєво важливих питань існування людства. Зосереджуючи увагу на засадничих принципах демократичного розвитку та децентралізації управління життям сучасного суспільства, питання інновацій управління шкільною освітою висвітлюється у контексті зміни сутності терміна «управління» та з позицій залучення і функціонування власне громадянського суспільства, взаємовпливовості та спільної трансформації обох, співпраці на рівні шкільної освіти як безпосередніх учасників, організаторів, зацікавлених та відповідальних осіб, а також представників територіальних громад. Проаналізовано, що формат нової рамки управління шкільною освітою складається з поєднання формального і неформального управління, партисипативного управління, управління освітою / освітнього менеджменту, школо-базованого управління / менеджменту, лідерства та автономії навчального закладу.
Представлено погляди на феномен школо-базованого менеджменту як інноваційного інструменту подальших змін процесу управління, його складові, що охоплюють комплекс завдань для спільного вирішення та вдосконалення освіти з урахуванням потреб та перспективних трансформацій школи, суспільства, держави.
Розглянуто особливості трансформування процесу управління для учасників за умов глобалізації: впровадження реформування школо-базованого менеджменту та прогностичні погляди щодо особливостей внутрішніх змін сторін і подальшого вдосконалення сутнісних характеристик.

Стратегічний та законодавчий рівні реформування змісту шкільної освіти на компетентнісних засадах у країнах ЄС

Оксана Глушко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті наведено огляд стратегічних та законодавчих принципів реформування змісту шкільної освіти у країнах ЄС, оновлення змісту навчальних програм на компетентнісних засадах, зроблено акцент на розвитку цифрової компетентності як ключової в учнів закладів загальної середньої освіти на сучасному етапі. На основі аналізу європейських стратегічних документів Європейської довідкової рамки ключових компетентностей для навчання впродовж життя (2018), Європейського плану навичок для конкурентоспроможності, соціальної справедливості та стійкості (2020), Плану дій з цифрової освіти 2021–2027 (2020), Цифровий компас: європейський шлях до цифрового десятиліття (2021) було виявлено та охарактеризовано сутність трансформацій, що мали місце в освіті держав-членів ЄС, наголошено на необхідності підвищення рівня цифрових навичок для кожного європейця.
У статті уточняються значення термінів ключові компетентності, навички, трансверсальні компетентності. Обґрунтовано важливість формування та розвитку ключових і трансверсальних компетентностей в учнів для успішного професійного розвитку в майбутньому.
Розкрито компетентнісні засади модернізації змісту освіти в державах-членах ЄС. З’ясовано, що більшість країн ЄС, одним із пріоритетів освітньої політики визначають розвиток ключових компетентностей. Підкреслюється, що країни ЄС перебувають на різних етапах впровадження ключових компетентностей у навчальні програми/плани шкільної освіти, проте завдяки реформуванню змісту і застосуванню міждисциплінарного підходу, цей процес значно активізувався. З’ясовано, що формування трансверсальних компетентностей в учнів, у тому числі, сприяє розвитку предметних компетентностей. Зроблено висновок, що в умовах реформування європейської шкільної освіти саме компетентнісна парадигма формує інноваційний погляд на освіту, сприяє забезпеченню якісної та ефективної освіти.

Візуалізація навчальної інформації як складова професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи

Олександр Малихін, Інна Ліпчевська — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Вища освіта в Україні реалізується в змішаній формі з превалюванням дистанційної складової. За таких умов актуалізується питання залучення до навчального процесу інформаційно-комунікаційних технологій, що, зокрема, передбачає розширення складової візуального навчання та візуальної комунікації в навчально-пізнавальній діяльності студентів. Водночас, концепція Нової української школи висуває перед закладами педагогічної освіти вимогу наявності сформованості вмінь візуалізації навчальної інформації майбутніх учителів початкової школи як складової їх методичної та психолого-педагогічної компетентностей. До першої з них відноситься обізнаність педагогів щодо дидактичного потенціалу стратегій, технологій, методів, засобів і форм сучасної візуалізації в початковій освіті, уміння їх упровадження у власну професійну діяльність, а також володіння базовими основами дизайну візуального контенту. Друга передбачає обізнаність з питань візуального сприйняття, візуальної уяви, візуального мислення, знання вікових особливостей зазначених психологічних процесів в учнів початкової школи й уміння їх ураховувати в навчальній взаємодії та під час створення візуального контенту уроку; усвідомлення переваг і вмотивованість до використання візуалізації в освіті. Проблема підготовки педагогів з питань, які представлені вище, частково вирішується на курсах підвищення кваліфікації в контексті реалізації положень «Нової української школи» для вчителів початкових класів. Проте, відповідно до отриманих результатів опитування вчителів початкової школи й аналізу освітньо-кваліфікаційних і робочих програм педагогічних закладів вищої освіти, констатуємо доцільність модернізації змісту підготовки вчителів початкової школи з зазначеного напрямку шляхом розроблення й упровадження дидактичної системи формування вмінь візуалізації навчальної інформації.

Синергізм взаємодії культурфілософських аспектів постнекласичного знання у змісті вищої мистецької освіти

Марія Ткач — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті здійснений дослідницький пошук культурфілософських аспектів постнекласичного знання у змісті вищої мистецької освіти. Для більш глибокого розуміння зазначених процесів проведений системний теоретичний аналіз етапності розвитку наукового знання і типів наукової раціональності відповідно до усталеної періодизації у філософії науки: класика – некласика – постнекласика. З’ясовано, що феномен раціональності є унікальним рефлексивно-понятійним принципом культури, який її впорядковує, надає їй цілісності та уможливлює раціоналізацію елементів культури в системі освіти.
Констатовано, що модель знання у межах класичної парадигми з її багатовіковою культурною традицією мислення не відповідає викликам та реаліям сучасного світу. У фокусі сучасного постнекласичного знання з’являються нові характеристики професійного світорозуміння особистості: «нелінійсть», «нестійкість», «нестабільність», «самоорганізація», «становлення», які забезпечуються новим методологічним інструментарієм синергетики як міждисциплінарним науковим напрямом. У зв’язку з цим, в освіту прийшло розуміння необхідності нових професійних орієнтацій, оскільки в професіограму сучасного фахівця мають закладатися такі характеристики, як адаптивність, гнучкість, креативність, критичне мислення, готовність до змін та ін.
У процесі дослідження встановлено, що ідеї синергетики не втратили свого парадигмального значення й до нині. З метою виявлення синергійної взаємодії філософських та культурологічних аспектів постнекласичного знання визначено, що саме міждисциплінарність створює синергетичне підґрунтя для реалізації людиномірного контенту у змісті вищої мистецької освіти, оскільки дисциплінарно побудована університетська освіта, у тому числі й мистецька, суперечить її інноваційності. Тому окреслено напрями реалізації міждисциплінарності у змісті вищої мистецької освіти для формування в студентів цілісного професійного знання у контексті постнекласики.

Педагогічне значення комунікативних підвалин акумулюючої ролі кольору в навчальній інфографіці

Любов Ільницька — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Перспективи демонстраційного розгортання інформаційної презентативності навчальних курсів отримали в сучасному світі нагальну потребу виходу на виміри оновленої комунікативності. Донесення необхідного рівня закладених навчальною програмою затверджених основ вимагає передбаченого розуміння оприлюднення викладачем неабиякої варіативності в сегментуванні пізнавального дискурсу в межах такої особливої форми інфографіки, як навчальна інфографіка. Наміри якісного застосування додаткового акумулювального інструментарію задля зацікавлення аудиторії навчальним предметом спираються на обрання продиктованих часом базових ресурсів інфографічного сервісу. Водночас роль кольору як необхідного сполучника та провідника в налаштуванні на сприятливе комунікативне поле швидкого контактного зв’язку наразі є мало дослідженим. Натомість консолідуючий для первинної оцінки елемент колірного фокусування уваги може бути простим для реалізації інформаційним рішенням зі складним багатоплановим для кодифікації мотиваційних наголосів серйозним ефектом у процесі педагогічного координування всіх методичних елементів інфографіки в цілісній дії. Також не варто забувати, що при недбалому використанні колірних елементів у навчальній інфографіці можна мимоволі змоделювати прямо протилежну комунікативну ситуацію.

Порівняльний аналіз традиційного, дистанційного та змішаного навчання англійської мови у ЗВО

Михайло Подоляк — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Події останніх років в Україні та світі сприяли розвитку нових освітніх трендів та форм навчання. Дистанційні та змішані форми навчання, які ще до 2020 року були добровільними та маловідомими, з пандемією та російською агресією стали обов’язковими та широко застосовуваними. Ця стаття є продовженням та логічним доповненням експериментального дослідження ефективності навчання іноземної мови у ЗВО, використовуючи традиційну, дистанційну та змішану форму навчання, опубліковані в науковому журналі Register Journal №15(1). Результати експериментів продемонстрували, що найефективнішою формою навчання іноземної мови виявилася змішана. Ця форма увібрала в себе усі переваги традиційної та дистанційної форм, елімінувавши недоліки кожної з них. У статті аналізуються відгуки студентів на дистанційну, традиційну та змішану форму навчання професійної іноземної мови. З цією метою нами було обрано студентів та сформовано три групи. Кожна з груп навчалася відповідно до обраної форми (традиційна, змішана та дистанційна). Експеримент тривав протягом одного семестру або 16 тижнів. Опісля експерименту студенти пройшли опитування, в якому зазначили, що загалом вони були задоволені дистанційною та змішаною формою навчання. Також, відповідно до результатів опитувань, студенти традиційної та дистанційної форми навчання обрали б переважно змішану форму навчання іноземної мови у ЗВО. Серед переваг такої форми навчання піддослідні зазначали: зручний час та місце навчання; часте повторення матеріалів; цікаві та інтерактивні навчальні матеріали; інтеракція з викладачем та поміж студентами; якісніший розвиток усного мовлення. Тому гіпотетичним вибором студентів з-поміж трьох форм навчання була б змішана форма навчання іноземної мови.

Концептуальні ідеї реформи «Нова українська школа» у світлі української педагогічної думки

Лілія Гриневич — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена висвітленню концептуальних підходів та баченню реформи «Нова українська школа» через призму положень класиків філософсько-педагогічної вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки, що мали вплив на освітні зміни в Україні. Подано погляди вчених та педагогів-практиків, чий внесок у світову та вітчизняну шкільну освіту, людський розвиток та світоглядно-методологічні засади української освіти в контексті сучасних глобалізаційних викликів є значним. Серед ідеологів нової школи виділено доробок відомих мислителів та педагогів, Г. Сковороди, Т. Шевченка, К. Ушинського, С. Русової, І. Франка, Б. Грінченка, Г. Ващенка, В. Сухомлинського, А. Зязюна, В. Кременя та ін. Окреслено ідеї вітчизняної педагогічної думки та їхнє втілення у підходах до реалізації реформи «Нова українська школа». Наукова новизна полягає у розкритті паралелей між ідеями видатних просвітителів, педагогів і філософів минулого та сучасності та концептуальними положеннями реформи «Нова українська школа» у контексті її реалізації. Зроблено висновок, що сучасна реформа «Нова українська школа» у сфері загальної середньої освіти базується на глибоких українських освітянських традиціях та ідеях видатних вітчизняних мислителів та педагогів.

Понятійний конструкт «релятивістська педагогіка» як важливий чинник новочасної освітньої парадигми

Тамара Пушкарьова — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У пропонованій статті досліджуються проблеми категоріального змісту сучасної освітньої парадигми в контексті взаємозв’язку і взаємовпливу новітніх досягнень у різних сферах наукових знань та педагогічних феноменів, які отримали прояв у навчально-виховній діяльності. У поданих на розгляд наукового загалу матеріалах автор окреслює спробу винайти існуючі на сьогодні подібності та розбіжності в класичній (ньютонівсько-картезіанській) і неокласичній (квантово-релятивістській) науково-методологічних парадигмах. Розглянуто семантичний вміст поняття «релятивістська педагогіка», проаналізовано лексичний сенс і сполучуваність його складників. Надано обґрунтовані судження щодо аргументованої доцільності використання звороту «релятивістська педагогіка» в галузі освітніх наук.

Позитивна психологія як важлива складова освітнього лідерства

Олена Антонюк — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджується важливість застосування позитивної психології для ефективного лідерства в освіті. З’ясовано, що позитивна психологія повністю побудована на життєствердному резерві людини, актуалізації її внутрішніх ресурсів, зміни фокусу сприймання дійсності та способів мислення, що формується на основі позитивного самоприйняття, впевненості у собі та власних силах, усвідомлення власних життєвих цілей, встановлення гармонійних стосунків з іншими людьми тощо. Це сприяє створенню позитивного організаційного клімату, побудові та підтримці позитивних стосунків, позитивного спілкування, заохоченню позитивного ставлення до робочих процесів і, як результат, на оптимізацію роботи всієї освітньої організації.
Автором уточнюється значення терміна «освітнє лідерство» і «освітній лідер», окреслено його основні характеристики останнього та його навички. Виявлено, що ефективність діяльності освітнього лідера значною мірою залежить від посилення психологічних та етичних основ, які ґрунтуються на позитивних цінностях і орієнтаціях, від його уміння знайти позитивні чинники, які сприяли би благополучному функціонуванню, ефективній роботі та розвитку не лише освітньої установи, а й педагогічного колективу і кожного окремого працівника. Аналіз опрацьованих наукових джерел засвідчив, що останнім часом позитивна психологія почала набувати популярності. Вона досліджує сильні сторони організацій та окремого члена цієї організації і зосереджується на таких темах, як благополуччя, ефективне подолання проблем, креативність, позитивні емоції, упевненість та оптимізм.
Констатовано, що застосування позитивної психології в освітній сфері може сприяти почуттю спільності, яке будується на співпраці та повазі; впевненості при вирішенні складних завдань; оптимізму щодо ймовірності успіху тепер і в майбутньому, стійкості протистояти проблемам і викликам.
Зроблено висновок, що застосування освітнім лідером позитивної психології сприяє високим результатам освітньої діяльності, міцній трудовій дисципліні, низький плинності кадрів, відсутності напруженості і конфліктності у колективі, зменшенню стресових академічних ситуацій, збільшенню креативності, мотивації, розвиненості низки компетентностей, необхідних для того, щоб справлятися зі специфічними та неспецифічними обставинами і вміти відповідати на нові виклики.

Уявлення про щастя людини Г. Сковороди і сучасного українського студентства: суголосність, перегук і відмінності

Наталія Дічек , Оксана Кравченко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено вшануванню пам’яті видатного українського філософа, письменника, педагога Григорія Сковороди (1722‒1794). На підставі виокремлення (проф. Н. Дічек) ключових ідей мислителя про шляхи досягнення людиною щастя (відмова від гонитви за накопиченням матеріальних благ, ідея «сродної праці» як джерела щастя, ідея самопізнання як шлях до щастя і розвитку духовних начал в особі як необхідної умова щасливого буття), нею було розроблено опитувальник й проведено опитування студентів у співпраці з викладачами 7 вишів України про сприйняття молоддю особи Г. Сковороди і його спадщини у контексті екзистенційної проблеми розуміння щастя, його складників і способів досягнення.
Особливість емпіричного дослідження полягала у тому, що опитування студентів проведено за дві серії, тобто два цикли: до початку російської воєнної агресії проти України (з 31.01.2022 р. по 23.02.2022 р.), коли встигло взяти участь 198 респондентів, та після розширення російської агресії (з 17.06.2022 р. по 26.06.2022 р.), учасниками стали 228 осіб. По-перше, під час обох «зрізів» студентам пропонувалося відповісти на одні й ті самі питання анкети, що забезпечило порівнюваність отриманих результатів. Але, по-друге, у літньому опитування до анкети питань було додано 1 відкрите питання про ставлення молоді до змісту поняття «щастя» в екстремальних життєвих умовах військової агресії.
Мета статті – опис і узагальнення результатів міжрегіонального опитування сучасної студентської молоді, як опис певної символічної соціальної реальності, та спроба виявлення у такий спосіб пріоритетних фактів свідомості студентів щодо постаті та світоглядних ідей Г. Сковороди, і крізь призму їх сприйняття з’ясувати міркування молодих людей про щастя, у тому числі й вплив на уявлення про нього чинника війни.
Установлено, що, по-перше, видатний мислитель для понад 70% опитаних є постаттю національної історії, тобто персоніфікованим феноменом національної історичної пам’яті. Водночас близько 20% учасників уважають його взірцем для наслідування, а отже достатньо реальною постаттю, здатною надихати у світоглядних пошуках. Такий висновок підтверджує й часте використання у відповідях респондентів афоризмів, приповідок філософа. По-друге, концептуальні етичні міркування Г. Сковороди про щастя людини сприймаються сучасною молоддю, зокрема так: ідеї про щастя у самопізнанні – поділяє понад 50%; думки про щастя як виконання відповідної природним здібностям роботи – до 26%, а от з поглядами про ницість гонитви за матеріальним благом погоджується лише близько 15‒17%, а ще частина коливається і погоджується частково (до 20%).

Методи дистанційного навчання української мови

Ніна Голуб, Олена Горошкіна — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті визначено й схарактеризовано ефективні методи дистанційного навчання української мови в закладах загальної середньої освіти. Визначено орієнтири в доборі методів: учні як суб’єкти освітнього процесу; уміння як результативний складник; форма навчання. Акцентовано на такому поділі методів: методи вчителя (методи навчання), методи учня (методи учіння) і методи їхньої спільної діяльності. Визначено методи учіння для кожного виду діяльності, зокрема: оргдіяльнісні; методи опрацювання й засвоєння інформації; методи закріплення й творчого застосування знань і вмінь; методи самоконтролю. Схарактеризовано методи навчання, зокрема розповіді та його різновидів; методи спільної діяльності вчителя й учнів – діалогічний, спостереження за мовою, проблемний, ситуаційний, а також метод проєкту.

Навчально-дослідницька діяльність майбутніх учителів біології в процесі професійної підготовки: роль сучасного кабінету біології

Сергій Рудишин, Олена Луценко, Алла Кмець, Віталій Коненко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті визначено значущість навчально-дослідницької діяльності майбутніх учителів біології в теорії та практиці їх професійної підготовки; наведено конкретні приклади такої діяльності. Показана роль і можливості кабінету біології Нової української школи. Подано опис диференційованих за змістом завдань, які сприяють формуванню навчально-дослідницьких навичок у процесі виконання лабораторних робіт з зоології. Показані можливості інтеграції сучасних педагогічних технологій з інформаційно комунікаційними шляхом створення веб-квестів з детальним покроковим описом процесу виконання всіх завдань.

Дидактична підготовка майбутніх учителів початкової школи: інноваційний контекст

Ярослава Кодлюк — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті розкрито проблему дидактичної підготовки майбутніх учителів початкової школи у контексті концепції «Нова українська школа» за трьома компонентами: змістовий, процесуальний і мотиваційний. Змістовий компонент підготовки охоплює знання з дидактики початкової школи як навчальної дисципліни, що згруповані у три змістові модулі: «Теоретичні основи процесу навчання» («Предмет і завдання дидактики», «Процес навчання в початковій школі», «Закономірності і принципи навчання», «Зміст початкової освіти», «Підручник для початкової школи»); «Організація навчального процесу в сучасній початковій школі» («Методи навчання», «Форми організації навчального процесу», «Урок у початковій школі», «Контроль та оцінювання навчальних досягнень молодших школярів»); «Актуальні проблеми дидактики початкової освіти» («Розвивальний характер навчання в сучасній початковій школі», «Реформування початкової ланки освіти у контексті концепції «Нова українська школа»»). У структурі змістового компонента виокремлено інваріантний і варіативний складники: перший («ядро») охоплює відомості, які усталилися в науці; другий – варіативний – нові знання («оболонку»), що відображає тенденції розвитку дидактики початкової школи на сучасному етапі. Процесуальний передбачає діяльнісний підхід до навчання дидактики, націлює на формування у студентів здатності (умінь, навичок, компетентностей) застосовувати набуті знання у професійній діяльності і реалізується шляхом виконання практичних завдань різного рівня складності. Мотиваційний компонент забезпечує стійкий інтерес до дидактики початкової школи як науки, позитивну мотивацію до оволодіння дидактичними (предметними) знаннями, вміннями, навичками, компетентностями, прагнення до самовдосконалення. Результатом такої підготовки є сформована в майбутніх учителів початкової школи дидактична компетентність, що передбачає здатність студента організувати навчальний процес у школі першого ступеня на різних рівнях – змісту початкової освіти; форм, методів і засобів навчання; його результативності.

Використання політичної карикатури кінця ХІХ-початку ХХ ст. на уроках історії як засіб формування медіаграмотності учнів

Петро Мороз, Ірина Мороз — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлюються особливості використання політичних карикатур на уроках історії та розкривається їх роль в інформаційних війнах напередодні та в часи Першої світової війни. На думку авторів, використання політичної карикатури в освітньому процесі є одним з найефективніших засобів формування медіаграмотності в здобувачів освіти, що в умовах широкомасштабної агресії Росії проти України є вкрай важливим завданням шкільної історичної освіти.
Авторами проаналізовано праці, присвячені розкриттю особливостей політичної карикатури як засобу ведення інформаційних війн напередодні/в період Першої світової війни; науково-педагогічні розвідки з методики використання карикатури на уроках історії. Досліджено особливості політичної карикатури як історичного джерела. Встановлено домінантні теми політичних карикатур в окреслений історичний період. Розглянуто образи, сюжети та персонажі політичних карикатур, їх семантичне значення.
Проаналізувавши методичні підходи до використання політичних карикатур як історичного джерела, автори пропонують алгоритм їх інтерпретації та аналізу. Методична цінність карикатур, на їх думку, в тому, що вони створюють яскравий образ, коротко і яскраво резюмують суть історичного чи суспільного явища або події. У статті подано зразки дослідницьких завдань з аналізу політичних карикатур означеного періоду.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми використання політичної карикатури як засобу формування медіаграмотності здобувачів загальної середньої освіти. На думку авторів, подальшого дослідження потребує дослідження карикатури як важливого візуального інструмента формування громадської думки в інші історичні періоди.

З досвіду провадження сучасних освітніх технологій навчання хімії здобувачів медичної освіти в умовах воєнного стану. Огляд

Оксана Гойстер, Андрій Гудзенко — Mon, 23 Jan 2023 00:00:00 +0200

У статті на основі систематизації досвіду авторів представлено результати напрацювання дієвих практик викладання хімії майбутнім медичним фахівцям за умов сучасного стану освіти в Україні. Застосовуючи різні методи і прийоми організації навчального процесу при вивченні органічної, аналітичної, біоорганічної та медичної хімії у приватному вищому навчальному закладі «Київський медичний університет» (ПВНЗ КМУ) помічене зростання якості навчання у здобувачів вищої освіти при дистанційному режимі в умовах воєнного стану. Реалізована на базі КМУ СМАРТ платформа надає можливість не тільки тренуватися, але й проходити «Пробний КРОК» онлайн та прогнозувати свої результати. Використанням прийомів інтерактивного навчання та стратегій критичного мислення показало ефективність їх застосування у поєднанні з унікальною цифровою платформою PrExam для активування мотивації студентів до отримання знань, спроможності до свідомого осмислення своїх професійних навичок та вміння ухвалювати сміливі та нестандартні рішення. Своєю чергою, творчий підхід викладача у виконанні професійних обов’язків, дає і йому можливість особистого та професійного розвитку.