Анотація
У статті проаналізовано освітні програми Європейського Союзу, які він розвиває для активізації міжнародного співробітництва і підвищення мобільності учасників освітнього простору: Erasmus, Tempus, Horizon 2020, програми Європейської дослідницької ради, програми, які підтримуються Німецькою службою академічних обмінів DAAD, Шведським інститутом та Фундацією Александра фон Гумбольдта. Дослідження базується на аналізі програмних документів та програмних вимог, а також на власному практичному досвіді автора статті в рамках програми Erasmus. Показано конкретні можливості, які освітні програми ЄС надають викладачеві українського університету: налагодження успішної співпраці з міжнародними партнерами, обмін досвідом, викладання й стажування в університеті, що приймає, підтримка дослідницьких ініціатив тощо. Наголошено на потенційних викликах, які безпосередня реалізація програми міжнародної академічної мобільності створює для її учасника.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Авторське право (c) 2021 Юлія Заячук