Анотація
У статті автори на основі аналізу науково-методичної літератури та проведеного анкетування досліджують різні підходи до визначень понять «дослідницька компетентність» та «дослідницькі вміння». Автори приходять до висновку, що дослідницька компетентність з історії ‑ це інтегральна якість особистості учня, що виражається в готовності і здатності до пошукової, дослідницької діяльності, яка ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, здібностях і досвіді, набутих у процесі соціалізації й навчання історії, та пов’язана з відкриттям суб’єктивно й об’єктивно нових історичних знань та пізнавальною мотивацією, що виражається у формі пошукової, дослідницької активності особистості. На їх думку, дослідницька компетентність з історії може проявлятися в готовності та здатності учня до інтелектуальної творчості, реконструювання історичних знань, оригінального сприйняття навчального матеріалу, дивергентного мислення, що дає змогу швидко розв’язувати проблемну ситуацію (дослідницьке завдання).
Авторами статті визначено змістовну сутність та модель дослідницької компетентності старшокласників з історії. Аналіз різних підходів і врахування особливостей шкільного предмета історії в старшій школі дав змогу авторам виокремити навчально-дослідницькі уміння з історії і згрупувати їх відповідно до компонентів дослідницької діяльності з історії. В статті визначено перспективи подальших досліджень, що полягають в розробці рівнів та критеріїв сформованості дослідницької компетентності старшокласників та пов’язані з розробленням, апробацією та впровадженням в освітній процес методики комплексного розвитку дослідницьких вмінь учнів, навчальних програм та шкільних підручників на засадах дослідницького підходу.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.