ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПРОБЛЕМИ ФАХОВОГО ВИШКОЛУ МОЛОДІ В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ НА АМЕРИКАНСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ У 1900-Х – 1930-Х РР.

Анотація

З'ясовано причини та підстави актуалізації професійної підготовки молоді в умовах еміграції на американському континенті кінця ХІХ – у першій третині ХХ ст. Проаналізовано становлення і розвиток української шкільно-освітньої справи як підґрунтя фахового вишколу українців у США, Канаді, Бразилії та Аргентині у 1900-х – 1930-х рр. Наголошено, що професійна підготовка була невід’ємною частиною загальнокультурного процесу в середовищі емігрантів, яке прагнуло протидіяти денаціоналізації та асиміляції підростаючих поколінь українців. Виявлено, що рушійною силою у створенні рідномовного шкільництва за межами України виступало українське духовенство та вчительство, які доклали чимало зусиль задля формування приватних елементарних (початкових) шкіл та середнього шкільництва як основи подальшого фахового становлення українців за межами рідної землі. Зусилля української спільноти спрямовувалися, насамперед, на формування приватних елементарних шкіл, покликаних дати дітям навички рідного письма й читання, прилучити їх до рідних релігійних і народних традицій, звичаїв і обрядів. Їх утримували переважно світські та релігійні організації. Школи, аналогічні до місцевих державних, як правило двомовні, поставали завдяки увазі до проблем української освіти з боку урядів країн осідку емігрантів; середнє шкільництво розвивалося переважно з ініціативи духовенства, а вищі українські школи до Другої світової війни на американському континенті практично не сформувалися. Виявлено, що актуалізація українського професійного вишколу у країнах Заходу в 1900-х – 1930-х рр. – складний і багатогранний процес, що тісно пов’язаний із соціальноекономічною та освітньою політикою держав, які стали для українців новою батьківщиною, географією та компактністю їх розселення, зайнятістю в різних галузях економіки, наявністю в середовищі діаспори фахової інтелігенції, її національним освідомленням, станом релігійного життя тощо. Підсумовано, що усвідомлення тривалості перебування й укорінення в державах у позаукраїнському просторі, творення мережі рідномовного шкільництва стало фундаментом для розбудови українських фахових інституцій чи включення українців наступних хвиль еміграції до професійних закладів у державах їх масового осідку.