ПЕРСОНАЛІЗОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Анотація

У статті представлено комплексний психолого-педагогічний аналіз персоналізованого навчання з дослідженням його теоретичних засад та викликів упровадження в сучасній українській системі освіти. На відміну від традиційного викладання, персоналізоване навчання адаптує освітній досвід до унікальних потреб, здібностей і психологічного благополуччя учня, що робить його критично важливою парадигмою, особливо в умовах соціальних криз, які тривають, і прискореної цифрової трансформації в Україні.

Спираючись на теоретичний аналіз, історико-педагогічний огляд та інституційні звіти Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, дослідження простежує еволюцію індивідуалізованих підходів – від історичних концепцій диференціації та особистісно орієнтованого навчання до сучасних дидактичних моделей змішаної та гібридної форм освіти.

Підкреслено, що хоча цифровізація уможливлює персоналізоване викладання через адаптивні платформи, вона водночас створює нові вимоги, пов’язані з наданням психосоціальної підтримки учням в умовах кризи, подоланням цифрової нерівності та дотриманням етики конфіденційності даних. Серед ключових обговорюваних проблем – необхідність наявності потужних шкільних психологічних служб для ефективної персоналізації та виклик, пов’язаний із готовністю вчителів інтерпретувати індивідуалізовані дані.

У статті надано науково обґрунтовані рекомендації для політиків та керівників закладів освіти, зосереджені на посиленні професійного розвитку педагогів та створенні етичних політик щодо даних. Це необхідно для того, щоб персоналізоване навчання стало по-справжньому гуманізуючою та справедливою силою в українській школі, а не лише технологічною інновацією. Рекомендовано подальші дослідження довгострокових результатів та спільно розроблених партисипативних моделей навчання.