Ключові слова
освітня і самоосвітня діяльність
теорія надлишкових знань
Як цитувати
Анотація
У статті представлено доцільність розроблення теорії надлишкових знань як однієї із позицій сучасної педагогічної теорії у межах дослідження освітньої та самоосвітньої діяльності. Запропоновано аналіз означеного явища із встановленням фактів «за» і «проти» щодо його дієвості та функціональності у контексті формування фундаментального поля сучасних педагогічних досліджень. Встановлено, що досліджуване явище має як позитивні, так і негативні факти, які вже зараз дозволяють говорити про теорію надлишкових знань як слабку версію педагогічної науки. Деталізація перспектив обґрунтування теорії надлишкових знань дозволила сформувати умовиводи, які мотивують до більш детального осмислення вихідних положень досліджуваного явища та представлення переконливих доказів на користь або ж на відхилення наукової ідеї.
Посилання
Краевский, В. (2006). Методология педагогики: новый этап: учеб. пособие для вузов. Москва: Академия.
Гончаренко, С. (2007). Методологічні засади побудови педагогічної теорії. Шлях освіти. № 2. С. 2–10.
Мозговий, В. (2020). Режисура предметної дії: ефективність надлишкових знань учителя. Імідж сучасного педагога. № 3. С. 50–54.
Мозговий, В. (2020). Компетентності і знання учнів: взаємопідпорядкованість компонентів Нової української школи. Імідж сучасного педагога. № 5 (194). С. 5–8.
Мозговий, В. (2021). Надлишкові знання особистості: обґрунтування наукового факту. Scientific research of the XXI century. Т. 1. С. 245–251.
Сурмін, Ю (2006). Майстерня вченого: підручник для науковця. Київ: Навчально-методичний центр «Консорціум з удосконалення менеджмент – освіти в Україні».
Новиков, А. (2013). Методология: словарь системы основных понятий. Москва: Либроком.
Овчинников, Г. (2008). Социальная философия и проблемы модернизации высшего образования. Alma Mater: вестник высшей школы. № 6. С. 14–21.
Іщенко, А. (2009). Надлишкова освіта як умова поставання творчої особистості. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Політехніка». С. 41–45.
Клепко, С. (2005). Наукова робота і управління знаннями: Навчальний посібник. Полтава: ПОІППО.
Ничкало, Н. (2012). Теорії людського капіталу і педагогіка праці. Професійна освіта: педагогіка і психологія. № 14. С. 25–36.
Прушківська, Е. (2007). Людський капітал: проблеми та перспективи. Економічний вісник НГУ. № 3. С. 17–24.
Компанієць, В. (2008). Людський капітал: визначення, особливості, відтворення. Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна. Вип. 21. С. 281–284.
Пікалов, В. (2016). Менеджмент знань: методологічний аспект освіти та навчання. Економічний нобелевський вісник. № 1 (9). С. 164–174.
Вернадский, В. (1991). Научная мысль как планетарное явление / Отв. ред. А. Л. Яншин; [Предисл. А. Л. Яншина, Ф. Т. Яншиной]; АН СССР. Москва: Наука.
Кремень, В. (2010). Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. Київ: Грамота.
Іщенко, А. (2015). Феномен надлишкової освіти як фактор формування людського капіталу: філософська рефлексія. Актуальні проблеми філософії та соціології. № 5. С. 83–86.
Kraevskiy, V. (2006). Metodologiya pedagogiki: novyiy etap: ucheb. posobie dlya vuzov Moskva: Akademiya. (in Russian).
Goncharenko, S. (2007). Metodologichni zasadi pobudovi pedagogichnoyi teoriyi. Shlyah osviti. N2. P. 2–10. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Rezhisura predmetnoyi diyi: efektivnist nadlishkovih znan uchitelya. Imidzh suchasnogo pedagoga. N3. PP. 50–54. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Kompetentnosti i znannya uchniv: vzaemopidporyadkovanist komponentiv Novoyi ukrayinskoyi shkoli. Imidzh suchasnogo pedagoga. N5 (194). PP. 5–8. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Nadlishkovi znannya osobistosti: obgruntuvannya naukovogo faktu. Scientific research of the XXI century. T. 1.PP. 245–251 (in Ukrainian).
Surmin, Yu. (2006). Maysternya vchenogo: pidruchnik dlya naukovtsya. Kyiv: Navchalno-metodichniy tsentr «KonsortsIum z udoskonalennya menedzhment – osviti v UkraYini», (in Ukrainian).
Novikov, A. (2013). Metodologiya: slovar sistemyi osnovnyih ponyatiy. Moskva: Librokom. (in Ukrainian).
Ovchinnikov, G. (2008). Sotsialnaya filosofiya i problemyi modernizatsii vyisshego obrazovaniya. Alma Mater: vestnik vyisshey shkolyi. N6. PP. 14–21. (in Russian).
Ischenko, A. (2009). Nadlishkova osvIta yak umova postavannya tvorchoyi osobistosts. Visnik Natsionalnogo tehnichnogo universitetu Ukrayini «Kiyivskiy politehnichniy Institut». Filosofiya. Psihologiya. Pedagogika: Zb. nauk. prats. Kyiv: IVTs «Politehnika»ю PP. 41–45. (in Ukrainian).
Klepko, S. (2005). Naukova robota i upravlinnya znannyami: Navchalniy posibnik. Poltava: POIPPO. (in Ukrainian).
Nichkalo, N. (2012). Teoriyi lyudskogo kapitalu i pedagogika pratsi. Profesiyna osvita: pedagogika i psihologiya. N14. PP. 25–36. (in Ukrainian).
Prushkivska, E. (2007). Lyudskiy kapital: problemi ta perspektivi. Ekonomichniy visnik NGU. N3. PP. 17–24. (in Ukrainian).
Kompaniets, V. (2008). Lyudskiy kapital: viznachennya, osoblivostI, vidtvorennya. Visnik Dnipropetrovskogo natsionalnogo universitetu zaliznichnogo transportu im. akad. V. Lazaryana. Vip. 21. PP. 281–284. (in Ukrainian).
Pikalov, V. (2016). Menedzhment znan: metodologichniy aspekt osviti ta navchannya. Ekonomichniy nobelevskiy visnik. N1 (9). PP. 164–174. (in Ukrainian).
Vernadskiy, V. (1991). Nauchnaya myisl kak planetarnoe yavlenie / Otv. red. A. L. Yanshin; [Predisl. A. L. Yanshina, F. T. Yanshinoy]; AN SSSR. Moskva: Nauka. PP. 270. 1991. (in Russian).
Kremen, V. (2010). FilosofIya natsionalnoyi ideyi. Lyudina. Osvita. Sotsium. Kyiv: Gramota. (in Ukrainian).
Ischenko, A. (2015). Fenomen nadlishkovoyi osviti yak faktor formuvannya lyudskogo kapitalu: filosofska refleksiya. Aktualni problemi fIlosofiyi ta sotsiologiyi. N5. PP. 83–86. (in Ukrainian).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Авторське право (c) 2021 Віктор Мозговий