Abstract
The article presents the expediency of developing theories of excess knowledge as one of the positions of modern pedagogical theory within the study of educational and self-educational activities. The general guidelines of substantiation of the theory of excess knowledge are presented. The system-forming element of the theory is a potential surplus of educational information, formed within formal or non-formal education, that has passed or is testing a practical test and may become a base on the basis of certain competencies (educational, professional, professional, etc.) in the activities of a socially developed person. Based on the principles of fundamental, science-intensive, dynamic educational process, the theory of excess knowledge is focused on supporting the idea of lifelong learning and the formation of a new type of personality that complies with the requirements of a globalized knowledge society. The idea is proposed that the most relevant theory of excess knowledge may be in the context of further development of topics related to the ideas of human capital development, and the formation of science-intensive components of general secondary, pre-vocational and vocational education.
An analysis of this phenomenon was carried out with the establishment of facts „for” and „against” the effectiveness and functionality of the theory of redundant knowledge in the context of the formation of the fundamental field of modern pedagogical research. It was found that the studied phenomenon has both positive and negative facts, which already allow us to talk about the theory of excess knowledge in the format of a weak version of pedagogical science. This statement suggests that the theory of excess knowledge will seek other facts for the realization of its existence, using the scientific bases of various sciences – philosophy, anthropology, psychology, culturology, etc. Detailing the prospects for substantiating the theory of excess knowledge allowed to draw conclusions that motivate a deeper understanding of the initial provisions of the phenomenon and the presentation of sound evidence in favor or rejection of the idea of the research topic.
References
Краевский, В. (2006). Методология педагогики: новый этап: учеб. пособие для вузов. Москва: Академия.
Гончаренко, С. (2007). Методологічні засади побудови педагогічної теорії. Шлях освіти. № 2. С. 2–10.
Мозговий, В. (2020). Режисура предметної дії: ефективність надлишкових знань учителя. Імідж сучасного педагога. № 3. С. 50–54.
Мозговий, В. (2020). Компетентності і знання учнів: взаємопідпорядкованість компонентів Нової української школи. Імідж сучасного педагога. № 5 (194). С. 5–8.
Мозговий, В. (2021). Надлишкові знання особистості: обґрунтування наукового факту. Scientific research of the XXI century. Т. 1. С. 245–251.
Сурмін, Ю (2006). Майстерня вченого: підручник для науковця. Київ: Навчально-методичний центр «Консорціум з удосконалення менеджмент – освіти в Україні».
Новиков, А. (2013). Методология: словарь системы основных понятий. Москва: Либроком.
Овчинников, Г. (2008). Социальная философия и проблемы модернизации высшего образования. Alma Mater: вестник высшей школы. № 6. С. 14–21.
Іщенко, А. (2009). Надлишкова освіта як умова поставання творчої особистості. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Політехніка». С. 41–45.
Клепко, С. (2005). Наукова робота і управління знаннями: Навчальний посібник. Полтава: ПОІППО.
Ничкало, Н. (2012). Теорії людського капіталу і педагогіка праці. Професійна освіта: педагогіка і психологія. № 14. С. 25–36.
Прушківська, Е. (2007). Людський капітал: проблеми та перспективи. Економічний вісник НГУ. № 3. С. 17–24.
Компанієць, В. (2008). Людський капітал: визначення, особливості, відтворення. Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна. Вип. 21. С. 281–284.
Пікалов, В. (2016). Менеджмент знань: методологічний аспект освіти та навчання. Економічний нобелевський вісник. № 1 (9). С. 164–174.
Вернадский, В. (1991). Научная мысль как планетарное явление / Отв. ред. А. Л. Яншин; [Предисл. А. Л. Яншина, Ф. Т. Яншиной]; АН СССР. Москва: Наука.
Кремень, В. (2010). Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. Київ: Грамота.
Іщенко, А. (2015). Феномен надлишкової освіти як фактор формування людського капіталу: філософська рефлексія. Актуальні проблеми філософії та соціології. № 5. С. 83–86.
Kraevskiy, V. (2006). Metodologiya pedagogiki: novyiy etap: ucheb. posobie dlya vuzov Moskva: Akademiya. (in Russian).
Goncharenko, S. (2007). Metodologichni zasadi pobudovi pedagogichnoyi teoriyi. Shlyah osviti. N2. P. 2–10. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Rezhisura predmetnoyi diyi: efektivnist nadlishkovih znan uchitelya. Imidzh suchasnogo pedagoga. N3. PP. 50–54. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Kompetentnosti i znannya uchniv: vzaemopidporyadkovanist komponentiv Novoyi ukrayinskoyi shkoli. Imidzh suchasnogo pedagoga. N5 (194). PP. 5–8. (in Ukrainian).
Mozgoviy, V. (2020). Nadlishkovi znannya osobistosti: obgruntuvannya naukovogo faktu. Scientific research of the XXI century. T. 1.PP. 245–251 (in Ukrainian).
Surmin, Yu. (2006). Maysternya vchenogo: pidruchnik dlya naukovtsya. Kyiv: Navchalno-metodichniy tsentr «KonsortsIum z udoskonalennya menedzhment – osviti v UkraYini», (in Ukrainian).
Novikov, A. (2013). Metodologiya: slovar sistemyi osnovnyih ponyatiy. Moskva: Librokom. (in Ukrainian).
Ovchinnikov, G. (2008). Sotsialnaya filosofiya i problemyi modernizatsii vyisshego obrazovaniya. Alma Mater: vestnik vyisshey shkolyi. N6. PP. 14–21. (in Russian).
Ischenko, A. (2009). Nadlishkova osvIta yak umova postavannya tvorchoyi osobistosts. Visnik Natsionalnogo tehnichnogo universitetu Ukrayini «Kiyivskiy politehnichniy Institut». Filosofiya. Psihologiya. Pedagogika: Zb. nauk. prats. Kyiv: IVTs «Politehnika»ю PP. 41–45. (in Ukrainian).
Klepko, S. (2005). Naukova robota i upravlinnya znannyami: Navchalniy posibnik. Poltava: POIPPO. (in Ukrainian).
Nichkalo, N. (2012). Teoriyi lyudskogo kapitalu i pedagogika pratsi. Profesiyna osvita: pedagogika i psihologiya. N14. PP. 25–36. (in Ukrainian).
Prushkivska, E. (2007). Lyudskiy kapital: problemi ta perspektivi. Ekonomichniy visnik NGU. N3. PP. 17–24. (in Ukrainian).
Kompaniets, V. (2008). Lyudskiy kapital: viznachennya, osoblivostI, vidtvorennya. Visnik Dnipropetrovskogo natsionalnogo universitetu zaliznichnogo transportu im. akad. V. Lazaryana. Vip. 21. PP. 281–284. (in Ukrainian).
Pikalov, V. (2016). Menedzhment znan: metodologichniy aspekt osviti ta navchannya. Ekonomichniy nobelevskiy visnik. N1 (9). PP. 164–174. (in Ukrainian).
Vernadskiy, V. (1991). Nauchnaya myisl kak planetarnoe yavlenie / Otv. red. A. L. Yanshin; [Predisl. A. L. Yanshina, F. T. Yanshinoy]; AN SSSR. Moskva: Nauka. PP. 270. 1991. (in Russian).
Kremen, V. (2010). FilosofIya natsionalnoyi ideyi. Lyudina. Osvita. Sotsium. Kyiv: Gramota. (in Ukrainian).
Ischenko, A. (2015). Fenomen nadlishkovoyi osviti yak faktor formuvannya lyudskogo kapitalu: filosofska refleksiya. Aktualni problemi fIlosofiyi ta sotsiologiyi. N5. PP. 83–86. (in Ukrainian).
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Copyright (c) 2021 Віктор Мозговий