Уявлення про щастя людини Г. Сковороди і сучасного українського студентства: суголосність, перегук і відмінності

Анотація

Статтю присвячено вшануванню пам’яті видатного українського філософа, письменника, педагога Григорія Сковороди (1722‒1794). На підставі виокремлення (проф. Н. Дічек) ключових ідей мислителя про шляхи досягнення людиною щастя (відмова від гонитви за накопиченням матеріальних благ, ідея «сродної праці» як джерела щастя, ідея самопізнання як шлях до щастя і розвитку духовних начал в особі як необхідної умова щасливого буття), нею було розроблено опитувальник й проведено опитування студентів у співпраці з викладачами 7 вишів України про сприйняття молоддю особи Г. Сковороди і його спадщини у контексті екзистенційної проблеми розуміння щастя, його складників і способів досягнення.
Особливість емпіричного дослідження полягала у тому, що опитування студентів проведено за дві серії, тобто два цикли: до початку російської воєнної агресії проти України (з 31.01.2022 р. по 23.02.2022 р.), коли встигло взяти участь 198 респондентів, та після розширення російської агресії (з 17.06.2022 р. по 26.06.2022 р.), учасниками стали 228 осіб. По-перше, під час обох «зрізів» студентам  пропонувалося відповісти на одні й ті самі питання анкети, що забезпечило порівнюваність отриманих результатів. Але, по-друге, у літньому  опитування до анкети питань було додано 1 відкрите питання про ставлення молоді до змісту поняття «щастя» в екстремальних життєвих умовах військової агресії.
Мета статті – опис і узагальнення результатів міжрегіонального опитування сучасної студентської молоді, як опис певної символічної соціальної реальності, та спроба виявлення у такий спосіб пріоритетних фактів свідомості студентів щодо постаті та світоглядних ідей Г. Сковороди, і крізь призму їх сприйняття з’ясувати міркування молодих людей про щастя, у тому числі й вплив на уявлення про нього чинника війни.
Установлено, що, по-перше, видатний мислитель для понад 70% опитаних є постаттю національної історії, тобто персоніфікованим феноменом національної історичної пам’яті. Водночас близько 20% учасників уважають його взірцем для наслідування, а отже достатньо реальною постаттю, здатною надихати у світоглядних пошуках. Такий висновок підтверджує й часте використання у відповідях респондентів афоризмів, приповідок філософа. По-друге, концептуальні етичні міркування Г. Сковороди про щастя людини сприймаються сучасною молоддю, зокрема так: ідеї про щастя у самопізнанні – поділяє понад 50%; думки  про щастя як виконання відповідної природним здібностям роботи – до 26%, а от з поглядами про ницість гонитви за матеріальним благом погоджується лише близько 15‒17%, а ще частина коливається і погоджується частково (до 20%).