Анотація
У статті досліджено проблему становлення нового нелінійного (постнекласичного) типу мислення, яке зумовило поглиблення методологічної рефлексії в сфері гуманітарного знання. З’ясовано, що проблема експлікації сучасної нелінійної парадигми, її системність, багатоаспектність та складність потребує синтезу всього комплексу природничих наук, представлених синергетикою, та гуманітарного знання, репрезентованого філософією постмодернізму. Студіювання зарубіжних та вітчизняних джерел з цього кола питань підтвердило правомірність ідеї конвергенції постмодерністської та синергетичної дослідницьких матриць, яка ґрунтується на принципах нестабільності та нелінійності, що виявилося вкрай продуктивним до проблем художнього, культурологічного, музикознавчого характеру та може екстраполюватися у сферу вищої мистецької освіти з метою модернізації фахової підготовки студентів факультетів мистецтв.
Міждисциплінарність наукового пошуку в контексті конвергенції поліпарадигмальних науково-дослідницьких стратегій та принципів пізнання у сфері вищої мистецької освіти уможливило використання в її змісті сучасних інноваційних підходів з яскраво вираженими ознаками нелінійності: емерджентність, незворотність, рефлексивність, багатомірність тощо. У зв’язку з цим визначено, що трансфесійні орієнтири фахової підготовки студентів факультетів мистецтв потребують упровадження низки нелінійних підходів, визначальними рисами яких є міждисциплінарний синтез знань, методологічна плюралістичність, поліваріантність пошукових векторів, міжпредметні зв’язки, посилення інтеграційної взаємодії тощо. Доведено, що запопонований комплекс методологічних підходів (синергетичний, естетико-синергетичний, акме-синергетичний, трансфесійний), які функціонують у концептуальному полі нелінійності, можуть стати інноваційним ресурсом модернізації вищої мистецької освіти, що ефективно сприятиме подальшому продуктивному розвитку студентів факультетів мистецтв у майбутній професійній діяльності.
Посилання
Бєлова, Н. К. (2019). Синергетичний підхід як методологічний концепт музично-педагогічних досліджень. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. 3(128). 134‒142. https://doi.org/10.24195/2617-6688-2019-3-19
Вознюк, О.В. (2010). Акме-синергетичний підхід до формування творчої особистості. Акмеологія в Україні. 1. 60 – 67.
Гуменюк, А. М. (2015). Нелінійність як концептуальна ідея сучасної філософії освіти. Актуальні проблеми філософії та соціології. 48 – 51.
Дерріда Ж. (1994). Позиції. Київ: Дух і літера.
Добронравова, И. С. (1990). Синергетика – становление нелинейного мышления. Київ: Либідь.
Козир, А.В., Федоришин, В.І. (2012). Вступ до акмеології мистецької освіти: навчально-методичний посібник. Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова.
Корнієнко, Н. (2013). Нелінійне театро(мистецтво)знавство: постнекласичний ландшафт. Від Фауста до Протея: Монографія. Київ: Альтерпрес.
Кочубей, Н. В. (ред.), Нестерова, М. О. (ред.). (2017). Людина в складному світі. Суми: Університетська книга.
Кремень, В. (2012). Сучасний навчальний процес як синергетична система. Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія. Київ: ЕДЕЛЬВЕЙС. 21 – 46.
Олексюк, О. М., Тушева, В. В. (2020). Методологія наукових досліджень у галузі мистецтвознавства та музичної педагогіки: навчальний посібник. Київ: Київський університет ім. Б. Грінченка.
Падалка, Г.М. (2022), Трансфесійна підготовка фахівців у системі вищої мистецької освіти. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти. 28. 3–7. http://doi.org/10.31392/NPU-nc.series14.2022.28.01
Ткач, М.М. (2022). Синергізм взаємодії культурфілософських аспектів постнекласичного знання у змісті вищої мистецької освіти. Український педагогічний журнал. 4. 67 – 78 http://doi.org/10.32405/2411-1317-2022-4-67-78
Щолокова, О.П. (2022). Синергетична спрямованість навчального процесу в системі фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. Трансдисциплінарний вимір підготовки фахівців мистецького профілю: колективна монографія. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова. 83 – 110.
Ярошовець, В.І. (ред.). (2012). Історія філософії. Словник. 2-ге видання, перероблене. Київ: Знання України.
Baudrillard, J. (1976), L’échange symbolique et la mort. Paris: Gallimard.
Mugerauer, B. (2014), Maturana and Varela: From Autopoiesis to Systems Application. Traditions of Systems Theory: Major Figures and Contemporary Developments. Routledge. 158‒178.
Deleuze, G., Guattari, F. (1976), Rhizome. Paris: Minuit.
Haken, H. (2004). Synergetics: Introduction and Advanced Topics. Springer.
Kristeva, J. (1969). Recherchs pour une semanalyse. Paris: Seuil.
Prigogine, I. (1989). The philosophy of instability. Future. 396 – 400.
Bielova, N. K. (2019). Synerhetychnyi pidkhid yak metodolohichnyi kontsept muzychno-pedahohichnykh doslidzhen. Naukovyi visnyk Pivdennoukrainskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni K. D. Ushynskoho. 3(128). 134‒142. https://doi.org/10.24195/2617-6688-2019-3-19 (in Ukrainian).
Vozniuk, O.V. (2010). Akme-synerhetychnyi pidkhid do formuvannia tvorchoi osobystosti. Akmeolohiia v Ukraini. 1. 60 – 67. (in Ukrainian).
Humeniuk, A. M. (2015). Neliniinist yak kontseptualna ideia suchasnoi filosofii osvity. Aktualni problemy filosofii ta sotsiolohii. 48 – 51. (in Ukrainian).
Derrida Zh. (1994). Pozytsii. Kyiv: Dukh i litera. (in Ukrainian).
Dobronravova, Y. S. (1990). Synerhetyka – stanovlenye nelyneinoho mыshlenyia. Kyiv: Lybid. (in Russian).
Kozyr, A.V., Fedoryshyn, V.I. (2012). Vstup do akmeolohii mystetskoi osvity: navchalno-metodychnyi posibnyk. Kyiv: Vydavnytstvo NPU imeni M.P. Drahomanova. (in Ukrainian).
Korniienko, N. (2013). Neliniine teatro(mystetstvo)znavstvo: postneklasychnyi landshaft. Vid Fausta do Proteia: Monohrafiia. Kyiv: Alterpres. (in Ukrainian).
Kochubei, N. V. (red.), Nesterova, M. O. (red.). (2017). Liudyna v skladnomu sviti. Sumy: Universytetska knyha. (in Ukrainian).
Kremen, V. (2012). Suchasnyi navchalnyi protses yak synerhetychna systema. Osvitni reformy: misiia, diisnist, refleksiia: monohrafiia. Kyiv: EDELVEIS. 21 – 46. (in Ukrainian).
Oleksiuk, O. M., Tusheva, V. V. (2020). Metodolohiia naukovykh doslidzhen u haluzi mystetstvoznavstva ta muzychnoi pedahohiky: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Kyivskyi universytet im. B. Hrinchenka. (in Ukrainian).
Padalka, H.M. (2022), Transfesiina pidhotovka fakhivtsiv u systemi vyshchoi mystetskoi osvity. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P. Drahomanova. Seriia 14. Teoriia i metodyka mystetskoi osvity. 28. 3–7. http://doi.org/10.31392/NPU-nc.series14.2022.28.01 (in Ukrainian).
Tkach, M.M. (2022). Synerhizm vzaiemodii kulturfilosofskykh aspektiv postneklasychnoho znannia u zmisti vyshchoi mystetskoi osvity. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal. 4. 67 – 78 http://doi.org/10.32405/2411-1317-2022-4-67-78 (in Ukrainian).
Shcholokova, O.P. (2022). Synerhetychna spriamovanist navchalnoho protsesu v systemi fakhovoi pidhotovky maibutnoho vchytelia muzychnoho mystetstva. Transdystsyplinarnyi vymir pidhotovky fakhivtsiv mystetskoho profiliu: kolektyvna monohrafiia. Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova. 83 – 110. (in Ukrainian).
Yaroshovets, V.I. (red.). (2012). Istoriia filosofii. Slovnyk. 2-he vydannia, pereroblene. Kyiv: Znannia Ukrainy. (in Ukrainian).
Baudrillard, J. (1976), L’échange symbolique et la mort. Paris: Gallimard. (in French).
Mugerauer, B. (2014), Maturana and Varela: From Autopoiesis to Systems Application. Traditions of Systems Theory: Major Figures and Contemporary Developments. Routledge. 158‒178. (in English).
Deleuze, G., Guattari, F. (1976), Rhizome. Paris: Minuit. (in French).
Haken, H. (2004). Synergetics: Introduction and Advanced Topics. Springer. (in English).
Kristeva, J. (1969). Recherchs pour une semanalyse. Paris: Seuil. (in French).
Prigogine, I. (1989). The philosophy of instability. Future. 396 – 400. (in English).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.