ВЗАЄМОДІЯ ПРОЦЕСІВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ГЛОКАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Анотація

Реформування національної системи освіти завбачує у своїй кардинальній перспективі удосконалення змісту й форми освіти та трансформацію структури управління й фінансування освітніх закладів усіх видів і напрямів. Без утілення означених системних перетворень значно складнішає процес навчання та виховання нового покоління українців і українок, які мають гідно представляти свою країну в товаристві міжнародної спільноти.

Сучасні процеси реформування національної системи освіти є одноразово пов’язаними із двома різнорівневими механізмами: 1) організаційно-правовим і методологічним обґрунтуванням розподілення повноважень між центральними освітніми інституціями та регіональними органами самоврядування і 2) реально здійснюваною навчальною діяльністю в закладах освіти територіальних громад на базі національно-освітніх рамок, стандартів та навчальних програм. За таким новочасно-парадигмальні модифікації змісту й структури національної системи освіти необхідно розглядати у двох площинах: на макрорівні глобальних змін в організаційно-управлінській розбудові освітнього функціоналу та на мікрорівні локальних перетворень в освітніх формуваннях територіальних громад. У такий спосіб можна казати про взаємозв’язок й взаємопроникнення явищ глобального та локального, загального й окремого, державного і місцевого.

Отже, реформування національної системи освіти виявляється не лишень украй необхідним, а й вельми неординарним процесом, який потребує чималих знань, навичок і ресурсів. Натомість у кінцевому підсумку суспільство отримає громадян нового покоління: освічених, компетентних та патріотичних, що буде сприяти їх піднесенню на фоні становлення української нації.