Keywords
history of Ukrainian language
language didactics
national identity
historical memory
study of Ukrainian language at school
How to Cite
Abstract
The article is devoted to the analysis of the facts of the history of the Ukrainian language that will contribute to the formation of national identity and historical memory of students during the study of the Ukrainian language, namely: formation of knowledge about the origins of living spoken Ukrainian, Ukrainian language and writing, about entonyms about Ukrainians as a means of political and national identification, about the Ukrainian language on the language map of the world, about the facts of linguocide of the Ukrainian language, about the legal status of the state language in Ukraine.
The study identifies the reasons for the need to introduce a historical and linguistic component in the school curriculum for the study of the Ukrainian language.
The main idea of the article is the idea that the history of any language is always an ethno-political issue, because language is the main ethnic feature; language unites a nation, distinguishes it from other nations, even closely related ones; the common language, culture, national worldview, self-consciousness are formed gradually and together with the language are the essential features of the nation. But the lack of deep professional knowledge, lack of research experience, inability to operate with historical facts and sources, neglect of generally accepted historical and linguistic dogmas lead to manipulation, to the emergence of «fabulous and mythical» ideas about the history of the people and their language. Drawing students’ attention to the important aspects of the origin and development of the Ukrainian language, the history of its functioning (not always free) is a guarantee of a conscious and critical attitude to national history, promoting national identity and patriotism.
Article of interdisciplinary linguodidactic, historical-linguistic and sociolinguistic orientation; its task is to help the teacher of the Ukrainian language in explaining the facts of the historical past of the Ukrainian language.
References
Видайчук, Т.Л. (2015). Значення історико-лінгвістичних дисциплін у системі підготовки вчителя-філолога. Педагогічний процес: теорія і практика. зб. наук. праць. Вип. 1–2, 67–71.
Видайчук, Т.Л. (2017). Формування історичної пам’яті в учнів старших класів засобами підручників української мови. Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць. Київ. Педагогічна думка, 19. 47–57.
Видайчук, Т.Л. (2021). Історія української мови у вимірах освітнього процесу початку ХХ століття. Мова: класичне – модерне – постмодерне. 7, 50–67. https://doi.org/10.18523/lcmp2522–9281.2021.7.50–67).
Довбня, Л.Е. (2013). Історія української мовознавчої думки в педагогічній системі підготовки вчителя-філолога. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». 28, 89–94.
Єрмоленко, С.Я. (2007). Мова і українознавчий світогляд. Київ. НДІУ.
Єрмоленко, С.Я., Мацько, Л.І. (1994). Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови. Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах. 7, 28 –33.
Ісаєвич, Я.Д (2001). Мовний код культури. http://litopys.org.ua/istkult2/ikult211.htm
Казакевич, О. (2018). Українська мова, нація та ідентичність у міжімперському просторі (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). Київ; Вінниця: Нілан-ЛТД.
Куземська, Г. (2014). Нездоланна Україна: Хроніка нищення української Церкви, мови, культури, народу. Київ. Фенікс. https://parafia.org.ua/biblioteka/istoriya-mova/nezdolanna-ukrajina
Масенко, Л.Т. (ред.). (2005). Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ. Києво-Могилянська академія.
Пентилюк, М.І., Нікітіна, А.В., Горошкіна, О.М. (2004). Концепція когнітивної методики навчання української мови. Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах. 8, 5–10.
Півторак, Г. П. (2014b). Що таке «Русь», «Росія», «Малоросія» і як ми втратили своє споконвічне ім’я. Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова: дослідження, факти, документи. Київ. ПАТ «Віпол». 99–118.
Півторак, Г.П. (2014 а). Українці: звідки ми і наша мова: дослідження, факти, документи. Київ. ПАТ «Віпол».
Потапенко, О.І. (2017). Лінгвоконцептологія: монографія. Київ. Кафедра.
Селезньов, В. (2016). Мовні війни. Міф про зіпсованість української мови. Харків: Віват.
Семеног, О., Базиль Л. (2008). Мовно-літературна освіта в Україні: погляд крізь роки. Київ. Фенікс.
Соціологічна група «Рейтинг», (2022). Шосте загальнонаціональне опитування: Мовне питання в Україні (19 березня 2022 року) https://ratinggroup.ua/research/ukraine/language_issue_in_ukraine_march_19th_
html).
Субтельний, О. (1991). Україна: історія. Переклад з англійської Ю. Шевчука. Вступна стаття В. Кульчицького. – Київ. Либідь.
Тищенко, К. (2012). Всеслов’янські складники української мови. https://web.archive.org/web/20121202133102/http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2012/10_12/04/tyshenko/tyshenko.pdf
Хижняк, З. (2009). Культурно-світнє життя України XVI–XVIII cтоліть. Народне мистецтво. 3–4, 32–40.
Шевельов, Ю. (1996). Чому общеруский язык, а не вібчоруська мова? З проблем східнослов’янської глотогонії. Єрмоленко, С., Мойсієнко А. (ред.). Історія української мови: Хрестоматія. Київ. Либідь. С. 191–205.
Шевельов, Ю. (2002). Історична фонологія української мови. Харків. АКТА.
Vydaichuk, T.L. (2015). Znachennia istoryko-linhvistychnykh dystsyplin u systemi pidhotovky vchytelia-filoloha. Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka. zb. nauk. prats. Vyp. 1–2, 67–71. (in Ukrainian).
Vydaichuk, T.L. (2017). Formuvannia istorychnoi pamiati v uchniv starshykh klasiv zasobamy pidruchnykiv ukrainskoi movy. Problemy suchasnoho pidruchnyka: zb. nauk. prats. Kyiv. Pedahohichna dumka, 19. 47–57. (in Ukrainian).
Vydaichuk, T.L. (2021). Istoriia ukrainskoi movy u vymirakh osvitnoho protsesu pochatku KhKh stolittia. Mova: klasychne – moderne – postmoderne. 7, 50–67. https://doi.org/10.18523/lcmp2522–9281.2021.7.50–67). (in Ukrainian).
Dovbnia, L.E. (2013). Istoriia ukrainskoi movoznavchoi dumky v pedahohichnii systemi pidhotovky vchytelia-filoloha. Humanitarnyi visnyk DVNZ «Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody». 28, 89–94. (in Ukrainian).
Iermolenko, S. Ia. (2007). Mova i ukrainoznavchyi svitohliad. Kyiv. NDIU. (in Ukrainian).
Iermolenko, S. Ia., Matsko, L.I. (1994). Navchalno-vykhovna kontseptsiia vyvchennia ukrainskoi (derzhavnoi) movy. Dyvoslovo: Ukrainska mova y literatura v navchalnykh zakladakh. 7, 28 –33. (in Ukrainian).
Isaievych, Ya.D (2001). Movnyi kod kultury. http://litopys.org.ua/istkult2/ikult211.htm (in Ukrainian).
Kazakevych, O. (2018). Ukrainska mova, natsiia ta identychnist u mizhimperskomu prostori (druha polovyna KhIKh – pochatok KhKh stolittia). Kyiv; Vinnytsia: Nilan-LTD. (in Ukrainian).
Kuzemska, H. (2014). Nezdolanna Ukraina: Khronika nyshchennia ukrainskoi Tserkvy, movy, kultury, narodu. Kyiv. Feniks. https://parafia.org.ua/biblioteka/istoriya-mova/nezdolanna-ukrajina (in Ukrainian).
Masenko, L.T. (red.). (2005). Ukrainska mova u KhKh storichchi: istoriia linhvotsydu. Dokumenty i materialy. Kyiv. Kyievo-Mohylianska akademiia. (in Ukrainian).
Pentyliuk, M.I., Nikitina, A.V., Horoshkina, O.M. (2004). Kontseptsiia kohnityvnoi metodyky navchannia ukrainskoi movy. Dyvoslovo: Ukrainska mova y literatura v navchalnykh zakladakh. 8, 5–10. (in Ukrainian).
Pivtorak, H. P. (2014b). Shcho take «Rus», «Rosiia», «Malorosiia» i yak my vtratyly svoie spokonvichne imia. Pivtorak H. P. Ukraintsi: zvidky my i nasha mova: doslidzhennia, fakty, dokumenty. Kyiv. PAT «Vipol». 99–118. (in Ukrainian).
Pivtorak, H.P. (2014 a). Ukraintsi: zvidky my i nasha mova: doslidzhennia, fakty, dokumenty. Kyiv. PAT «Vipol». (in Ukrainian).
Potapenko, O.I. (2017). Linhvokontseptolohiia: monohrafiia. Kyiv. Kafedra. (in Ukrainian).
Seleznov, V. (2016). Movni viiny. Mif pro zipsovanist ukrainskoi movy. Kharkiv: Vivat. (in Ukrainian).
Semenoh, O., Bazyl L. (2008). Movno-literaturna osvita v Ukraini: pohliad kriz roky. Kyiv. Feniks. (in Ukrainian).
Sotsiolohichna hrupa «Reitynh», (2022). Shoste zahalnonatsionalne opytuvannia: Movne pytannia v Ukraini
(19 bereznia 2022 roku) https://ratinggroup.ua/research/ukraine/language_issue_in_ukraine_march_19th_2022.html). (in Ukrainian).
Subtelnyi, O. (1991). Ukraina: istoriia. Pereklad z anhliiskoi Yu. Shevchuka. Vstupna stattia V. Kulchytskoho. – Kyiv. Lybid. (in Ukrainian).
Tyshchenko, K. (2012). Vseslovianski skladnyky ukrainskoi movy. https://web.archive.org/web/20121202133102/http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2012/10_12/04/tyshenko/tyshenko.pdf (in Ukrainian).
Khyzhniak, Z. (2009). Kulturno-svitnie zhyttia Ukrainy XVI–XVIII ctolit. Narodne mystetstvo. 3–4, 32–40. (in Ukrainian).
Shevelov, Yu. (1996). Chomu obshcheruskyi yazыk, a ne vibchoruska mova? Z problem skhidnoslovianskoi hlotohonii. Yermolenko, S., Moisiienko A. (red.). Istoriia ukrainskoi movy: Khrestomatiia. Kyiv. Lybid. S. 191–205. (in Ukrainian).
Shevelov, Yu. (2002). Istorychna fonolohiia ukrainskoi movy. Kharkiv. AKTA. (in Ukrainian).
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.