ЦИФРОВІЗАЦІЯ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТУ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Анотація

У статті здійснено аналіз цифровізації вищої освіти як комплексного феномену сучасного суспільства, що визначає формування університету нового покоління. Констатовано, що цифровізація є інтегральною складовою розвитку соціальних інститутів, яка охоплює економіку, культуру, медицину, управління, й зокрема, освітню сферу. Особливу увагу приділено трансформаційним процесам, які відбуваються у закладах вищої освіти внаслідок широкого впровадження цифрових технологій. Відзначено, що цифрові рішення – дистанційні освітні платформи, чат-боти, штучний інтелект, месенджери, електронні сервіси реєстрації та віртуальні бібліотеки – сприяють зміні педагогічних моделей, формують нові комунікаційні стратегії взаємодії між викладачами та здобувачами освіти.

У статті висвітлено позитивні аспекти цифрової трансформації освіти, зокрема забезпечення гнучкості навчання, персоналізації освітніх траєкторій та оптимізації освітніх і адміністративних процесів. Водночас наголошено на викликах, що супроводжують цей процес: цифрова нерівність, технічні труднощі, недостатній рівень цифрової грамотності як студентів, так і викладачів. Особливу увагу приділено проблемі інформаційної безпеки у цифровому освітньому середовищі, яка загострюється в умовах швидкого розширення цифрових технологій та загроз кіберзлочинності.

Значну увагу присвячено зміні ролі викладача та необхідності адаптації його педагогічних практик до сучасних вимог цифрового суспільства. Зроблено акцент на тому, що сучасний викладач повинен не лише володіти новітніми цифровими інструментами, але й вміти ефективно інтегрувати їх у навчальний процес, враховуючи специфіку цифрових звичок та освітніх потреб здобувачів освіти.

У статті також досліджено специфіку впровадження інноваційних цифрових рішень, зокрема застосування чат-ботів і штучного інтелекту в освітньому процесі, які дозволяють автоматизувати рутинні процеси, підвищити оперативність інформаційного обміну, але водночас ставлять перед педагогічною спільнотою низку питань щодо збереження якості освіти та здатності студентів до самостійного мислення.

Узагальнено, що цифровізація освіти є не просто технологічним оновленням освітнього середовища, а й фундаментальною зміною педагогічної парадигми, що базується на інтерактивності, адаптивності й безперервному оновленні знань та навичок. Визначено ключові пріоритети для розвитку університетів нового покоління, орієнтованих на сталий розвиток та підготовку конкурентоспроможних фахівців, здатних ефективно функціонувати в цифровій реальності.