Анотація
Анотація. Статтю присвячено дослідженню поняття «комунікативна компетентність» як ключової категорії сучасної лінгводидактики у процесі викладання іноземних мов. Актуальність теми зумовлено переходом традиційної моделі освіти до компетентнісної парадигми, впровадженням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (Common European Framework of Reference for Languages, CEFR) і необхідністю формування здатності учнів до фактичної міжкультурної комунікації. Підкреслено, що традиційна модель освіти, орієнтована на заучування граматичних правил та лексичних одиниць, не забезпечує належного рівня володіння англійською мовою у реальних життєвих ситуаціях, що призводить до розриву між академічними знаннями і практичними вміннями. Проаналізовано сучасні підходи до інтерпретації поняття «комунікативна компетентність», структурні компоненти цієї компетентності (лінгвістичний, соціолінгвістичний, прагматичний, дискурсивний, стратегічний та соціокультурний), наведено характеристику і приклади їхнього прояву в навчальному процесі, а також психолого-педагогічні умови її формування у процесі навчання англійської мови. Особливу увагу приділено аналізу сучасних підходів: комунікативного (навчання через спілкування), компетентнісного (орієнтація на результат – здатність виконувати комунікативні завдання), інтерактивного (постійна взаємодія між учнями). Представлено в розширеному варіанті технології та методи формування комунікативної компетентності: інтерактивні технології (робота в парах групах, рольові ігри), методи проєктів, кейсів і дебатів, робота з автентичними матеріалами (статті, подкасти, відео), використання цифрових ресурсів (платформи мовного обміну, віртуальні дошки, інструменти штучного інтелекту). Визначено психолого-педагогічні умови успішного розвитку комунікативної компетентності для створення безпечного середовища з низьким рівнем афективного фільтра. На основі теоретичного аналізу запропоновано методичні рекомендації щодо ефективного розвитку комунікативної компетентності здобувачів освіти. Стаття може бути корисною для науковців, викладачів, студентів мовних спеціальностей та всіх, хто цікавиться сучасними методиками викладання іноземних мов.
Посилання
Андрощук, І. (2022). Комунікативна компетентність як важливий засіб ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Молодь і ринок, 3–4 (201–202), 34–38. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2022.259914
Бігич, О. Б., Бориско, Н. Ф., & Борецька, Г. Е. (2013). Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів (Ніколаєва, Ю. (Ред.)). Київ: Ленвіт.
Рада Європи. (2003). Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання (Ніколаєва, Ю. С. (Ред.)). Київ: Ленвіт.
Ніколаєва, С. Ю. (2010). Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу. Іноземні мови, (2), 11–17.
Яриновська, К. Т., & Башманівський, О. Л. (2023). Формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти при вивченні іноземних мов: інструменти, методи й прийоми. Українська полоністика, (21), 93–102. https://doi.org/10.35433/2220-4555.21.2023.ped-1
Canale, M., & Swain, M. (1980). Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing. Applied Linguistics, 1(1), 1–47. https://doi.org/10.1093/applin/1.1.1
Council of Europe. (2020). Common European Framework of Reference for Languages: Learning, teaching, assessment – Companion volume. Strasbourg: Council of Europe Publishing. https://rm.coe.int/common-european-framework-of-reference-for-languages-learning-teaching/16809ea0d4
Harmer, J. (2015). The Practice of English Language Teaching (5th Ed.). London: Pearson Education.
Hymes, D. (1972). On communicative competence. In J. B. Pride & J. Holmes (Eds.)ю Sociolinguistics (pp. 269–293). Harmondsworth: Penguin.
Krashen, S. D. (1985). The Input Hypothesis: Issues and Implications. London: Longman.
Savignon, S. J. (1997). Communicative Competence: Theory and Classroom Practice (2nd Ed.). New York: McGraw-Hill.
Androshchuk, I. (2022). Komunikatyvna kompetentnist yak vazhlyvyi zasib efektyvnoi vzaiemodii uchasnykiv osvitnoho protsesu. Molod i rynok, 3–4 (201–202), 34–38. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2022.259914 (in Ukrainian).
Bihych, O. B., Borysko, N. F., & Boretska, H. E. (2013). Metodyka navchannia inozemnykh mov i kultur: teoriia i praktyka: pidruchnyk dlia studentiv klasychnykh, pedahohichnykh i linhvistychnykh universytetiv (Nikolaieva, S. Yu. (Ed.)). Kyiv: Lenvit (in Ukrainian).
Canale, M., & Swain, M. (1980). Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing. Applied Linguistics, 1(1), 1–47 https://doi.org/10.1093/applin/1.1.1 (in Ukrainian).
Council of Europe. (2020). Common European Framework of Reference for Languages: Learning, teaching, assessment – Companion volume. Strasbourg: Council of Europe Publishing. https://rm.coe.int/common-european-framework-of-reference-for-languages-learning-teaching/16809ea0d4 (in English).
Harmer, J. (2015). The Practice of English Language Teaching (5th Ed.). London: Pearson Education (in English).
Hymes, D. (1972). On communicative competence. In J. B. Pride, & J. Holmes (Eds.). Sociolinguistics (pp. 269–293). Harmondsworth: Penguin (in English).
Krashen, S. D. (1985). The Input Hypothesis: Issues and Implications. London: Longman (in English).
Nikolaieva, S. Yu. (2010). Tsili navchannia inozemnykh mov v aspekti kompetentnisnoho pidkhodu. Inozemni movy, (2), 11–17 (in Ukrainian).
Savignon, S. J. (1997). Communicative Competence: Theory and Classroom Practice (2nd ed.). New York: McGraw-Hill (in English).
Yarynovska, K. T., & Bashmanivskyi, O. L. (2023). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti zdobuvachiv vyshchoi osvity pry vyvchenni inozemnykh mov: instrumenty, metody y pryomy. Ukrainska polonistyka, 21, 93–102. https://doi.org/10.35433/2220-4555.21.2023.ped-1 (in Ukrainian).
Rada Yevropy. (2003). Zahalnoievropeiski rekomendatsii z movnoi osvity: vyvchennia, vykladannia, otsiniuvannia (Nikolaieva, S. Yu. (Ed.)). Kyiv: Lenvit (in Ukrainian).

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.

