Ключові слова
«колегіальні органі»
«структура органів колегіального управління»
«стан колегіального управління»
«напрями розвитку колегіального управління»
Як цитувати
Анотація
Охарактеризовано значення колегіальності управління закладами вищої освіти яка відповідає тенденціям особистісного та соціального розвитку, забезпечує більший рівень прозорості управління, активності працівників, якості управлінських рішень, захищеності інтересів студентів та викладачів тощо. Проаналізовано стан колегіальності управління у провідних університетах України. Виявлено залежність між місцем ЗВО у рейтингах та розвиненістю системи колегіального управління. У провідних університетах країни високим є рівень розвиненості діяльності колегіальних органів. Та навпаки, у ЗВО, які не займають провідних позицій у рейтингах, функціонують тільки передбачені законами колегіальних органів, нечіткі процедури розробки колегіальних рішень, низький рівень прозорості діяльності, якості управлінських рішень. Визначено напрями подальшого розвитку колегіальності управління: формування його теоретичних основ; удосконалення законодавчих та нормативних засад; формування сучасної системи органів колегіального управління та унормування їх діяльності; залучення та підготовка до колегіального управління керівників, працівників та студентів; розробка та запровадження системи оцінки стану колегіального управління.
Посилання
Закону України «Про вищу освіту». (2014). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82#Text.
Закон України «Про освіту». (2017). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Калашникова, С. (ред.). (2020а). Аналіз провідного вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо механізмів реалізації ефективного врядування в університетах: аналітичні матеріали у двох частинах. Київ: Прінтеко.
Калашникова, С., Луговий В., Таланова, Ж. (ред.). (2014). Автономія та врядування у вищій освіті: збірник наукових праць. Київ, Україна.
Trakman, L. (2008). Modelling University Governance. Higher Education Quarterly. Blackwell Publishing, Oxford. Vol. 62, 1/2, 64‒83.
Ministerial conference Bucharest Communique. (2012). https://www.ehea.info/cid101043/ministerial-conference-bucharest-2012.html
Bacon, E. (2014). Neo-collegiality: restoring academic engagement in the managerial university. https://www.lfhe.uk
Драч, І. (2018). Управління дослідницькою діяльністю в системі університетського врядування: характеристика та закономірності. Вища освіта України. 3 (70), 60–65.
Друкер, П. (2002). Задачи менеджмента в ХХІ веке. Москва, Россия.
Дафт, Р. (2015). Менеджмент. Питер, Россия.
Зеленська Л. (2011). Учена рада університету: історія, теорія, досвід: монографія. Харків, Україна.
Університет ім. Павла Йозефа Шафарика в Кошицях. (2022). https://www.upjs.sk/ua/upjs/o-univerzite/
Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021‒2031 роки. (2020). https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/09/25/rozvitkuvishchoi-osviti-v-ukraini-02-10-2020.pdf
De Boer, H., Enders, J., & Schimank, U. (2007). On the way towards new public management? The governance of university systems in England, the Netherlands, Austria, and Germany. New forms of governance in research organizations. Germany: Research Institute for Public AdministrationSpeyer Springer. 137–152.
Kahu, E. (2013). Framing student engagement in higher education. Studies in Higher Education. Texas, USA. 38:5. 758‒753.
Sahlin, K. & Eriksson-Zetterquist, U. (2016). Collegiality in modern universities – the composition of governance ideals and practices. Nordic Journal of Studies in Educational Policy. University of Gävle, Sweden. 2‒3.
Калашнікова, С. (2016). Розвиток лідерського потенціалу сучасного університету: основи та інструменти: навч. посіб. Київ: Пріоритети.
Калашникова, С. (ред.). (2020b). Механізми реалізації ефективного врядування в університетах України в умовах євроінтеграції: методичні рекомендації. Київ, Прінтеко.
Моргулець, О. (2017). Управління вищим навчальним закладом як суб’єктом ринку: монографія. Київ: КНУТД.
Калашникова, С. (ред.). (2017). Розвиток інституційного потенціалу університетів у контексті глобального лідерства: колективна монографія. Київ, Інститут вищої освіти НАПН України.
Хриков, Є. (2016). Управління навчальним закладом. Ч.1. Харків, Україна.
Zakonu Ukrainy «Pro vyshchu osvitu». (2014). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556–18?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82#Text. (in Ukrainian).
Zakon Ukrainy «Pro osvitu». (2017). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145–19. (in Ukrainian).
Kalashnykova, S. (red.). (2020a). Analiz providnoho vitchyznianoho ta zarubizhnoho dosvidu shchodo mekhanizmiv realizatsii efektyvnoho vriaduvannia v universytetakh: analitychni materialy u dvokh chastynakh. Kyiv: Printeko. (in Ukrainian).
Kalashnykova, S., Luhovyi V., Talanova, Zh. (red.). (2014). Avtonomiia ta vriaduvannia u vyshchii osviti: zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, Ukraina. (in Ukrainian).
Trakman, L. (2008). Modelling University Governance. Higher Education Quarterly. Blackwell Publishing, Oxford. Vol. 62, 1/2, 64–83. (in English).
Ministerial conference Bucharest Communique. (2012). https://www.ehea.info/cid101043/ministerial-conference-bucharest‑2012.html (in English).
Bacon, E. (2014). Neo-collegiality: restoring academic engagement in the managerial university. https://www.lfhe.uk (in English).
Drach, I. (2018). Upravlinnia doslidnytskoiu diialnistiu v systemi universytetskoho vriaduvannia: kharakterystyka ta zakonomirnosti. Vyshcha osvita Ukrainy. 3 (70), 60–65. (in Ukrainian).
Druker, P. (2002). Zadachy menedzhmenta v KhKhI veke. Moskva, Rossyia. (in Russian).
Daft, R. (2015). Menedzhment. Pyter, Rossyia. (in Russian).
Zelenska L. (2011). Uchena rada universytetu: istoriia, teoriia, dosvid: monohrafiia. Kharkiv, Ukraina. (in Ukrainian).
Universytet im. Pavla Yozefa Shafaryka v Koshytsiakh. (2022). https://www.upjs.sk/ua/upjs/o-univerzite/(in Ukrainian).
Stratehiia rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini na 2021–2031 roky. (2020). https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/09/25/rozvitkuvishchoi-osviti-v-ukraini‑02–10–2020.pdf (in Ukrainian).
De Boer, H., Enders, J., & Schimank, U. (2007). On the way towards new public management? The governance of university systems in England, the Netherlands, Austria, and Germany. New forms of governance in research organizations. Germany: Research Institute for Public AdministrationSpeyer Springer. 137–152. (in English).
Kahu, E. (2013). Framing student engagement in higher education. Studies in Higher Education. Texas, USA. 38:5. 758–753. (in English).
Sahlin, K. & Eriksson-Zetterquist, U. (2016). Collegiality in modern universities – the composition of governance ideals and practices. Nordic Journal of Studies in Educational Policy. University of Gävle, Sweden. 2–3. (in English).
Kalashnikova, S. (2016). Rozvytok liderskoho potentsialu suchasnoho universytetu: osnovy ta instrumenty: navch. posib. Kyiv: Priorytety. (in Ukrainian).
Kalashnykova, S. (red.). (2020b). Mekhanizmy realizatsii efektyvnoho vriaduvannia v universytetakh Ukrainy v umovakh yevrointehratsii: metodychni rekomendatsii. Kyiv, Printeko. (in Ukrainian).
Morhulets, O. (2017). Upravlinnia vyshchym navchalnym zakladom yak subiektom rynku: monohrafiia. Kyiv: KNUTD. (in Ukrainian).
Kalashnykova, S. (red.). (2017). Rozvytok instytutsiinoho potentsialu universytetiv u konteksti hlobalnoho liderstva: kolektyvna monohrafiia. Kyiv, Instytut vyshchoi osvity NAPN Ukrainy. (in Ukrainian).
Khrykov, Ye. (2016). Upravlinnia navchalnym zakladom. Ch.1. Kharkiv, Ukraina. (in Ukrainian).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.