Ключові слова
управління
децентралізація
тенденції
заклади освіти
Як цитувати
Анотація
У статті висвітлено підходи до здійснення державної освітньої політики як соціально-політичного феномену в умовах децентралізації на основі аналізу ідей, поглядів, позицій зарубіжних і вітчизняних науковців; визначено сутність поняття «державна освітня політика» та характеристики означеного феномену.
Виявлено, що основними пріоритетами політики освіти, які визначені в законодавстві про науку і освіту, нормативно-правових актах, є: підвищення якості та ефективності виховання і навчання; доступність освіти для всіх (рівність та соціальна справедливість); забезпечення необхідним і достатнім фінансуванням; підвищення ефективності і прозорості використання коштів; зміцнення зв’язків із інноваційною економікою знань та ринком праці.
Окреслено основні завдання і показники демократичної освітньої політики держави в умовах децентралізації та територіально-адміністративної реформи, її зорієнтованість на поєднання й збалансування інтересів особи, спільноти, суспільства, держави, політичної доцільності, пріоритетом розвитку яких є здійснення контролю та самоконтролю, аналізу та самоаналізу, оцінки та самооцінки розвитку закладів освіти та кожного учасника навчально-виховного процесу.
Обґрунтовано, що значення і роль демократичної політики підвищуються у зв’язку із наявними тенденціями децентралізації, які характеризуються процесом делегування та передачі частини повноважень та функцій вищими рівнями управління нижчим (від центральних органів виконавчої влади до місцевих органів самоврядування та регіональних органів виконавчої влади), який відбувається через зростання масштабів складності систем управління; розширенням кола повноважень; розвитком автономії та самоврядності закладів освіти, а в широкому розумінні – демократизації й відкритості діяльності центральної влади на основі законодавчо визначених засадничих принципів, зобов’язань, критерії, пріоритетних напрямів та параметрів.
Посилання
Андрущенко, В. П. (2008). Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю (2-ге видання, доповнене). Київ: Знання України.
Андрущенко, В.П. (2018). Організоване суспільство : Проблеми суспільної самоорганізації та інституалізації в період радикальних трансформацій в Україна на рубежі століть. Досвід соціально-філософського аналізу (у 2 книгах). Київ: Знання України.
Березняк, Є.С. (2008). Вибрані педагогічні праці (Т.1-3). Київ: НПУ М.П. Драгоманова.
Бех, І. Д. (1998). Особистісно зорієнтоване виховання: науково-методичний посібник. Київ: ІЗМН.
Бех, І. Д. (2016). Два етапи розвитку педагогічної науки – дві експериментально-виховні стратегії. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія, 239, 918.
Геєць, В.М. (2009). Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. Київ: Інститут економіки та прогнозування НАН України.
Декларація про державний суверенітет України. (1990, 16 липня). ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4490, арк. 100–106.
Журавський, В.С. (2003). Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти. Правова держава: щорічник наукових праць, 14, 20‒30.
Закон України «Про освіту». (2017, 5 вересня). Відомості Верховної Ради України, 38-39. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2145-19#Text
Колодій, І.С. (2015). Сучасні тенденції державної освітньої політики України. Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні: збірник тез доповідей ХІ науково- практичної конференції (c. 235–239). Львів: Львівська політехніка.
Конституція України. (1996). Відомості Верховної Ради України, 30. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
Красняков, Є. В. (2006). Освітня політика як інструмент впливу держави на систему освіти. Шлях освіти, 4, 11–13.
Кремень, В. Г. (2005). Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. Київ: Грамота.
Кремень, В.Г. (2007). Нові вимоги до освіти та її змісту. Виклик для України: розробка рамкових основ змісту (національного курикулуму) загальної середньої освіти для ХХІ століття: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Рівний доступ до якісної освіти» (c. 3–10). Київ: ТОВ УВПК «Ексоб».
Кремень, В.Г. (2009). Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Київ: Педагогічна думка.
Кремень, В.Г. (ред.). (2021). Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком Інтер.
Кремень, В.Г. та ін. (ред.). (2021). Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні: монографія. Київ: КОНВІ ПРІНТ. https://doi.org/10.37472/NAES-2021-ua
Куценко, В. І. (2013). Освіта – фундамент сталого економічного розвитку та соціальної гармонії: шляхи оновлення. Економіка та управління, 3, 58‒65.
Мищишин, І. (2008). Актуальні проблеми теорії і практики освіти, навчання і виховання. Вісник Львівського університету. Серія педагогічна, 23, 3–9.
Наливайко, Л. П. (2015). Трансформація державної освітньої політики в Україні в умовах євроінтеграції. Право і суспільство, 3(3), 31–36.
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013, 25 червня). Указ Президента України (№344/2013). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
Нова українська школа. (2016). Концептуальні засади реформування середньої освіти. Міністерство освіти і науки України. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
Ногас, Н. (2020). Державна політика у галузі освіти України: сутність та зміст. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/38491/1/%D0%9D%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%81.pdf
Огнев’юк, В.О. (2010). Університетська освіта України в контексті перспектив Європейської інтеграції. Віче, 20, 8.
Онаць, О.М. (2014). Концептуальні засади організаційних механізмів і технологій громадсько-державного управління загальноосвітніми навчальними закладами: посібник. Київ: Педагогічна думка.
Онаць, О.М. та ін. (2024). Державно-громадське управління закладами загальної середньої освіти на засадах cуб’єктної партнерської взаємодії: монографія. Київ: Освіта. https://undip.org.ua/wp-content/uploads/2024/08/Mono_-Onats_ostatochna-versiia.pdf
Паращенко, Л.І. (2011). Розвиток загальної середньої освіти як проблема теорії і практики управління освітою. Освітологічний дискурс, 2, 34‒46. http://nbuv.gov.ua/UJRN/osdys_2011_2_6
Петрашенко, Д. (2013). Державна освітня політика України на сучасному етапі: цілі, складові, перспективи. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 6, 141–144.
Про Державну національну програму («Освіта» («Україна XXI століття»). (1993, 3 листопада). Постанова Кабінету Міністрів України (№896-93-п). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF#Text.
Про Національну доктрину розвитку освіти. (2002, 17 квітня). Указ Президента України (№347/2002). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2002#Text
Закон України «Про освіту». (1991, 23 травня). Офіційний вебпортал парламенту України (№1060-ХІІ). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
Закон України «Про повну загальну середню освіту». (2020, 16 січня). Офіційний вебпортал парламенту України (№ 463–IX). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text
Про проголошення незалежності України. (1991, 24 серпня). Постанова (№ 1427-XII). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text
Стасюк, Г. Є. (2014). Сучасні тенденції розвитку державного управління освітою. Четвертий Український педагогічний конгрес: збірник наукових праць. Львів: Сполом, 542–547.
Тертичка, В. В. (2002). Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. Київ: Основи.
Тицька, Я. О. (2018). Державна політика у сфері освіти: правовий аспект. Прикарпатський юридичний вісник, 2, 55‒60.
Філіпова, В.Д. (2013). Модернізація державної політики в галузі освіти України. Державне управління, 208 ( 196), 40‒44.
Шемшученко, Ю.С. (Ред.). (2021). Наукові засади державотворення і правотворення: історія, сучасність і перспективи, Міжнар. наук.-практ. конф. до 30-річчя незалежності України. Київ: Юридична думка.
Шеремета, Р., Романенко, О. (Ред.). (2017). Реформація: успіх Європи і шанс для України. Київ: Самміт-Книга.
Шульга, Н. Д. (2020). Сутнісні характеристики поняття «державна освітня політика». http://www.academy. gov.ua/ej/ej14/txts/Shulga.pdf
Щокін, Р. Г. (2014). Актуальні проблеми антимонопольного законодавства України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція, 12(2), 14‒17. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2014_12(2)__6
Andrushchenko, V. P. (2008). Rozdumyi pro osvitu: statti, narysy, interviu (2-he vydannia, dopovnenne). Kyiv: Znannia Ukrainy. (in Ukrainian).
Andrushchenko, V. P. (2018). Orhanizovane suspilstvo: Problemy suspilnoi samohranizatsii ta instytutsionalizatsii v period radykalnykh transformatsii v Ukraina na rubizhi stolit. Dosvid sotsialno-filosofskogo analyzu (u 2 knyzhkakh). Kyiv: Znannia Ukrainy. (in Ukrainian).
Berezniak, Y. S. (2008). Vybrani pedahohichni pratsi (T.1-3). Kyiv: NPU M. P. Drahomanova. (in Ukrainian).
Bekh, I. D. (1998). Osobystisno zoriientovane vykhovannia: naukovo-metodychnyi posibnyk. Kyiv: IZN. (in Ukrainian).
Bekh, I. D. (2016). Dva etapy rozvytku pedahohichnoi nauky – dvi eksperimentalno-vykhovni stratehii. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seriia: Pedahohika, psykholohiia, filosofiiia, 239, 9–18. (in Ukrainian).
Heiets, V. M. (2009). Suspilstvo, derzhava, ekonomika: fenomenolohiia vzaiemodii ta rozvytku. Kyiv: Instytut ekonomiky ta prohnozuvannia NAN Ukrainy. (in Ukrainian).
Deklaratsiia pro derzhavnyi suverenitet Ukrainy. (1990, July 16). TsDAVO Ukrainy, f. 1, op. 16, spr. 4490, ark. 100–106. (in Ukrainian).
Zhuravskyi, V. S. (2003). Derzhavna osvityana polityka: poniattia, systemnist, politychni aspekty. Pravova derzhava: shchorichnyk naukovykh prats, 14, 20–30. (in Ukrainian).
Zakon Ukrainy “Pro osvitu”. (2017, September 5). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 38-39. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (in Ukrainian).
Kolodii, I. S. (2015). Suchasni tendentsii derzhavnoi osvityanoi polityky Ukrainy. Problemy ta perspektyvy rozvytku ekonomiky i pidpryiemnytstva ta kompiuternykh tekhnolohii v Ukraini: zbirnyk tez dopovidei KHІ naukovo-praktychnoi konferentsii (pp. 235–239). Lviv: Lvivska politechnika. (in Ukrainian).
Konstytutsiia Ukrainy. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (in Ukrainian).
Krasiakov, Y. V. (2006). Osvitnia polityka yak instrument vplyvu derzhavy na systemu osvity. Shliakh osvity, 4, 11–13. (in Ukrainian).
Kremen, V. H. (2005). Osvita i nauka v Ukraini – innovatsiini aspekty. Stratehiia. Realizatsiia. Rezultaty. Kyiv: Hramota. (in Ukrainian).
Kremen, V. H. (2007). Novi vymoohy do osvity ta yii zmistu. Vyklyk dlia Ukrainy: rozrobka ramkovykh osnov zmistu (natsionalnoho kurykulumu) zahalnoi serednoi osvity dlia ХХI stolittia: materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii “Rivnyi dostup do yakisnoi osvity” (pp. 3–10). Kyiv: TOV UVPK “Eksob”. (in Ukrainian).
Kremen, V. H. (2009). Filosofiia lyudynotsentryzmu v stratehiiakh osvitynoho prostroru. Kyiv: Pedahohichna dumka. (in Ukrainian).
Kremen, V. H. (Ed.). (2021). Entsyklopediia osvity. Kyiv: Yurinkom Inter. (in Ukrainian).
Kremen, V. H., et al. (Eds.). (2021). Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini: monohrafiia. Kyiv: KONVI PRINT. https://doi.org/10.37472/NAES-2021-ua (in Ukrainian).
Kutsenko, V. I. (2013). Osvita – fundament stalogo ekonomichnoho rozvytku ta sotsialnoi harmonii: shliakhy onovlennia. Ekonomika ta upravlinnia, 3, 58–65. (in Ukrainian).
Myshchishyn, I. (2008). Aktualni problemy teorii i praktyky osvity, navchannia i vykhovannia. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia pedahohichna, 23, 3–9. (in Ukrainian).
Nalyvaiko, L. P. (2015). Transformatsiia derzhavnoi osvityanoi polityky v Ukraini v umovakh yevrointehratsii. Pravo i suspilstvo, 3(3), 31–36. (in Ukrainian).
Natsionalna stratehiia rozvytku osvity v Ukraini na period do 2021 roku (2013, June 25). Ukaz Prezydenta Ukrainy (No. 344/2013). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 (in Ukrainian).
Nova ukrainska shkola. (2016). Kontseptualni zasady reformuvannia serednoi osvity. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf (in Ukrainian).
Nohas, N. (2020). Derzhavna polityka u haluzi osvity Ukrainy: sutnist ta zmist. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/38491/1/%D0%9D%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%81.pdf (in Ukrainian).
Ohneviuk, V. O. (2010). Universytetska osvita Ukrainy v konteksti perspektyv Yevropeiskoi intehratsii. Viche, 20, 8. (in Ukrainian).
Onats, O. M. (2014). Kontseptualni zasady orhanizatsiynykh mekhanizmiv i tekhnolohii hromadsko-derzhavnoho upravlinnia zahalnoosvitnimy navchalnymy zakladamy: posibnyk. Kyiv: Pedahohichna dumka. (in Ukrainian).
Onats, O. M., et al. (2024). Derzhavno-hromadske upravlinnia zakladamy zahalnoi serednoi osvity na zasadakh sub’iektnoyi partnerskoi vzaemodii: monohrafiia. Kyiv: Osvita. https://undip.org.ua/wp-content/uploads/2024/08/Mono_-Onats_ostatochna-versiia.pdf (in Ukrainian).
Paraschenko, L. I. (2011). Rozvytok zahalnoi serednoi osvity yak problemy teoryi i praktyky upravlinnia osvitoiu. Osvitolohichnyi dyskurs, 2, 34–46. http://nbuv.gov.ua/UJRN/osdys_2011_2_6 (in Ukrainian).
Petrashenko, D. (2013). Derzhavna osvityana polityka Ukrainy na suchasnomu etapi: tsili, skladovi, perspektyvy. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 6, 141–144. (in Ukrainian).
Pro Derzhavnu natsionalnu prohramu (“Osvita” (“Ukraina XXI stolittia”). (1993, November 3). Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy (No. 896-93-p). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF#Text (in Ukrainian).
Pro Natsionalnu doktrynu rozvytku osvity. (2002, April 17). Ukaz Prezydenta Ukrainy (No. 347/2002). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2002#Text (in Ukrainian).
Zakon Ukrainy “Pro osvitu”. (1991, May 23). Ofitsiinyi webportal parlamentu Ukrainy (No. 1060-XII). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 (in Ukrainian).
Zakon Ukrainy “Pro povnu zahalnu seredniu osvitu”. (2020, January 16). Ofitsiinyi webportal parlamentu Ukrainy (No. 463–IX). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text (in Ukrainian).
Pro proholoshennia nezalezhnosti Ukrainy. (1991, August 24). Postanova (No. 1427-XII). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text (in Ukrainian).
Stasiuk, H. Ye. (2014). Suchasni tendentsii rozvytku derzhavnoho upravlinnia osvitoiu. Chetvortyi Ukraïnskyi pedahohichnyi kongres: zbirnyk naukovykh prats. Lviv: Spolom, 542–547. (in Ukrainian).
Tertychka, V. V. (2002). Derzhavna polityka: analіз ta zdiisnenia v Ukraini. Kyiv: Osnovy. (in Ukrainian).
Tytska, Y. O. (2018). Derzhavna polityka u sferi osvity: pravovyi aspekt. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk, 2, 55–60. (in Ukrainian).
Filipova, V. D. (2013). Modernizatsiia derzhavnoi osvityanoi polityky v haluzi osvity Ukrainy. Derzhavne upravlinnia, 208 (196), 40–44. (in Ukrainian).
Shemshuchenko, Y. S. (Ed.). (2021). Naukovі zasady derzhavotvorennia i pravotvorennia: istoriia, suchasnistʹ i perspektyvy, Mizhnar. nauk.-prak. konf. do 30-richchia nezalezhnosti Ukrainy. Kyiv: Yurydychna dumka. (in Ukrainian).
Sheremeta, R., Romanenko, O. (Eds.). (2017). Reformatsiia: uspikh Yevropy i shans dlia Ukrainy. Kyiv: Sammit-Knyha. (in Ukrainian).
Shulha, N. D. (2020). Sutnisni kharakterystyky poniattia “derzhavna osvityana polityka”. http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Shulga.pdf (in Ukrainian).
Shchokin, R. H. (2014). Aktualni problemy antymonopolnoho zakonodavstva Ukrainy. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurisprudentsiia, 12(2), 14–17. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2014_12(2)__6 (in Ukrainian).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.